Живе майбутнім: режисер Валентин Васянович про залаштунки "Відблиска" та роботу над новим проєктом

16 травня в український прокат виходить фільм "Відблиск", знятий задовго до повномасштабного вторгнення. Стрічка має багату фестивальну історію. Це історія українського цивільного, а згодом — військового хірурга Сергія, який потрапляє в полон російської армії під час російсько-української війни на сході України.

Перебуваючи в полоні, чоловік стає свідком знущання та катування українців від рук російських окупантів. Завдяки обміну полоненими він повертається до свого колишнього цивільного життя та пробує знайти сенс життя через відбудування стосунків із колишньою дружиною та їхньою дочкою, яку, до слова, грає донька режисера.

Чому стрічку довго не показували в кіно, що було найважче під час зйомок та над чим працює зараз, режисер "Відблиску" Валентин Васянович розповів у "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Розкажіть історію створення фільму "Відблиск".

— Поштовхом до початку роботи над цією історією була дивна подія, котра відбулася з моєю донькою. В наше вікно велике влетів птах і розбився. Моя донька побачила це та почала питати: "Чи є життя після смерті? Чи можемо оживити цього птаха?". В той момент мені цікаво було зробити кіно про сприйняття малою дитиною взагалі таких понять, як життя, смерть, тіло, душа. Я почав знімати документальну роботу на цю тему, але, на жаль, ця робота не вдалася мені тоді.

Втім, на основі цього матеріалу я зробив сценарій фільму "Відблиск". Це один поштовх. Іншим поштовхом були події, які відбувалися у в'язниці "Ізоляція" в Донецьку. На той момент якраз з'явилося багато інформації про те, що там відбувається. Це справило на мене серйозне враження, тож я вирішив відобразити це у фільмі.

— Скажіть, будь ласка, чому фільм мав такицг довгий шлях до українського глядача? Як його зустрічала фестивальна публіка інших країн?

— Фестивальна публіка зустрічала досить позитивно. Ми мали багату фестивальну історію. Потім почалася пандемія коронавірусу. Це завадило вийти в прокат в Україні. Ми посунули прем'єру. Потім почалася війна. Важко було зробити реліз, тому що майже ніхто не ходив до кінотеатрів в той момент.

— У фільмі події відбуваються до 2022 року?

— Так, я хотів відобразити взагалі початок війни у 2014 році.

— Чи не було сумнівів щодо актуальності та важливості цієї історії в умовах сучасності?

— Зважати на сумніви не треба, бо робота завершена. Її треба показати глядачу. Який сенс сумніватися? Це не продуктивна праця.

— Розкажіть, будь ласка, про акторський склад.

— Головну роль виконав фантастичний актор Роман Луцький. Гадаю, що глядач його знає. Також знімався в фільмі Андрій Римарук — головний герой. Це людина, котра виконала роль головного героя фільму "Атлантида". Також Надія Левченко знімалася, Ніка Мисливська. Всі актори класно відпрацювали. Я щасливий, що мав змогу з ними попрацювати.

— Скільки часу взагалі зайняла робота над фільмом?

— Зазвичай це півтора-два роки. В нашому випадку, на жаль, цей шлях був довшим. Фільм був готовий давно, у 2021 році представлений на Венеційському кінофестивалі.

— Що було найприємнішим в процесі створення фільму? Що було найскладнішим?

— Ви знаєте, можливо, знімати кіно це вже найприємніша річ у світі, принаймні для мене. Зараз ти розумієш це як ніколи. В ті часи ми жили в ідеальному світі, фантастичного та швидкого розвитку українського кіно. На жаль, цей світ зруйнований, і тепер ми не змогли по іншому жити. Коли ти ставишся до кожної сцени, до кожного кадру, як до витвору мистецтва. Ти мусиш зробити все досконало. Це пов'язано з багатьма чинниками, тому що під моїм керівництвом було чимало людей. Там група була понад 50 осіб. Всі мусять зробити все вчасно, правильно, креативно всю свою роботу. Зібрати все це до купи не просто, але отримую від цього задоволення. Це справа мого життя.

— Скільки зараз вашій доньці?

— Їй зараз 17 років. До речі, вона знялася в цьому фільмі. Вона грала роль самої себе. Я зробив цей вибір, тому що, по-перше, вона надихнула мене на це кіно. По-друге, там є досить складна каскадерська сцена. Боявся, що інші батьки б не пустили б зніматися у цій сцені. Я сам нервував, трохи посивів, поки знімали цю сцену. Це сцена де донька на ходу мусила впасти з коня. Звісно, були каскадери, ми готувалися. Під час підготовки вона впала з коня понад 100 разів. Це не просто було бачити. Хоча вона займалася кінним спортом досить довго, але це ж страшно було, бо тварина важка й сильна. 

— Ви взагалі вимогливий режисер?

— Так, я так думаю. Вимогливий до себе та до інших. Який сенс тоді цим займатись, якщо ти не доводиш справу до кінця.

— Як оцінила роботу донька? Вашу роботу та власну акторську гру?

— Вона дивилася фільм не один раз. Мене дивувало те, наприклад, як на фестивалях вона ходила і дивилася кіно. Їй цікаво було ще раз подивитися цю історію та співпереживати. Вона розуміє, що кінематограф — це легкий спосіб пережити щось не на своїй шкурі. Кіно — це лайт-версія справжнього життя, і це дуже важливо і корисно для всіх. Мені здається, що вона це відчуває.

— Скажіть, будь ласка, над чим ви працюєте зараз?

— Зараз я намагаюся працювати над наступним фільмом. Це теж антиутопія. Події будуть відбуватися в майбутньому. Я так роблю, тому що мені набагато легше бути вільним. Ти не мусиш досить чітко відображати події, котрі зараз відбуваються. Ти можеш узагальнювати й ліпити з цього матеріалу якісь ширші образи. Тому я знімаю фільм те, що буде після нашої перемоги. Я порушую травматичну тему — депопуляцію України, тему розвалу, знищення сімей. Втім, ця історія буде смішна. Це така трагікомедія, може навіть більше комедія.

— Чи плануєте залучати родичів до роботи над цим фільмом?

— Ви знаєте, до цього фільму залучив всіх друзів, з котрими я працюю останні 15 років. Ми гратимемо самі себе.  Це фільм про кінематографістів, котрі залишились без сімей та без змоги знімати кіно в Україні. Всі ми маємо досвід: більш, або менш травматичний. Тобто історія про це.

— Який меседж ви несете своїми роботами?

— Мені важко казати про меседжі, адже в кожній роботі інший меседж. Він не є однозначним, але мені хочеться все ж таки, щоб їх трактували без моїх нав'язливих підказок. Просто люди дивляться кіно та роблять свої висновки. Кожен в силу свого досвіду робить різні висновки.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Спеціальні уроки про права дитини: про проєкт розповів представник Асоціації інноваційної та цифрової освіти
• Як творці стрічки "Будинок "Слово". Нескінчений роман" виховують нове покоління українців: інтерв'ю з режисером фільму Тарасом Томенком
• Girl Power та "Благомай Hub" для підлітків: інтерв’ю з директоркою благодійного фонду "Благомай" Кірою Сиротенко
• Документальний фільм "Нью-Йорк. Часів Яр. Хліб": інтерв'ю з головними героями проєкту
• Брати Коени, Джамала та оскароносні "Минулі життя" покажуть у трьох містах України: інтерв'ю з продюсеркою фестивалю "Незалежність" Бурдіною
• Дитяча книга про авантюри та відповідальність: інтерв'ю з автором "Мінітекстів внутрішніх справ" Володимиром Нікітенком
• Чим годують в ЗСУ: інтерв'ю з ведучим проєкту "Бажаю смачного" Володимиром Кравчуком