Щемлива зустріч родини з Херсонщини після тривалої розлуки у проєкті "Дочекаюсь"
Катерина разом з молодшим сином Дем'яном змушені були виїхати за кордон через окупацію рідної Херсонщини та наслідки війни, які відобразилися на дитині. Через постійні обстріли та стрес в сина почалися панічні атаки. В Україні їх залишилися чекати старший син Кирило та мама Катерини — Наталія. Довгоочікувана зустріч-сюрприз та возз'єднання родини відбулося у проєкті "Дочекаюсь" з Лілією Ребрик.
Сім'я
40-річна Катерина Ковальчук закінчила педагогічний університет і кілька років викладала в коледжі зарубіжну літературу та англійську мову. Перша дитина стала "студентською", як каже сама жінка. Кирило народився, коли їй був 21 рік. Коли Катерина завагітніла Дем'яном, організувала "Мама фестиваль" — найбільший подібний захід на півдні України. На ньому жінка розповідала про те, що декрет — це не тюрма, а вихід до нових можливостей.
Молодшому Дем'яну нині 10 років, а Кирилу — 19. Дем'ян з чотирирічного віку займається тенісом. Брав участь у змаганнях і здобував призові місця. Старший хлопець вивчає логістику у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. В дитинстві займався бальними танцями, які згодом замінив настольним тенісом.
Мати Катерини — 65-річна Наталія Георгіївна, пенсіонерка. За фахом є інженеркою водного господарства та знає все про річки, канали та інші водойми Херсонщини. Була головою профсоюзу. Завжди готувала борщ для рідних. Нині пані Наталія чотири дні на тиждень волонтерить у фонді "Життєлюб". Саме їй Катерина вирішила влаштувати сюрприз — несподівано повернутися з-за кордону.
Війна "подарувала" дитині панічні атаки
23 лютого Катерина Ковальчук сіла на потяг у Херсоні і відправилася на івент-форум у Львові. Повномасштабне вторгнення Росії застало жінку саму в потязі, далеко від родини. Повернутися додому вона не могла — на вокзалі була паніка, поїзди в Херсон не прямували. Діти залишилися з бабусею.
"Це мій найбільший жах. Відчуваю сором перед малим, бо ці найстрашніші часи він пережив без мене. Досі не можу себе пробачити, хоч і знаю, що ні в чому не винна. Я була впевнена, що нічого не буде. Зараз я відчуваю себе напівмертвою. Війна забрала в мене життя", — зізнається Катерина.
Возз'єдналася з Дем'яном Катерина вже у Львові наприкінці березня. Тоді ж російська ракета влучила у нафтопереробний завод у місті. Родина сиділа в машині неподалік. Силою вибуху автівку відкинуло вбік, усе навкруги було в полум'ї, згадує жінка.
"Тоді я думала: "Боже, ти ж вивозила ту дитину і куди ти її вивезла?" Стало зрозуміло, що ніде в Україні немає безпечного місця", — каже Катерина.
Після влучення у Дем'яна почалися панічні атаки, включно з істериками, плачем, проблемами зі сном. Допомогти синові в країні, де йде війна жінка не могла, тому вирішили поїхати до подруги в Ірландію. Старший Кирило, попри призовний вік (в умовах воєнного стану він становить від 18 до 60 років) теж міг виїхати за кордон — за станом здоров'я. Хлопець має хворобу серця і раніше переніс три операції. Однак він прийняв рішення лишитися в Києві.
Незапланований міні-сюрприз
Сюрприз для Кирила Катерина Ковальчук влаштувала самотужки. Напередодні жінка зателефонувала синові і попросила приїхати на Центральний залізничний вокзал у Києві за посилкою. До таких передачок від мами хлопець за останній рік вже звик, тож не підозрюючи скору зустріч з нею, поїхав на "Київ-Пасажирський". Тут його зустріла спочатку Лілія Ребрик з оператором, а за хвилину з обіймами підбігла Катерина і Дем'ян. Більше ніхто з рідних у Києві не знав про їх приїзд, тож з Кирила взяли обіцянку тримати все в секреті.
Підказка №1. Теніс
Тема тенісу міцно проходить через родину Ковальчуків. Бабуся Наталія часто возила Дем'яна на заняття цим видом спорту.
Аби заманити маму Катерини на знімання, Лілія Ребрик домовилася з благодійним фондом "Життєлюб". Спеціально для Наталії Георгіївни за її волонтерство та активну участь у діяльності фонду влаштують "день вражень".
Першим "враженням" стала гра в теніс на справжньому тенісному корті. Раніше жінка в цьому спорті себе не пробувала. Під час розмови з редакторкою проєкту Анастасією, яка супроводжує цього дня пані Наталю, жінка розповіла, що її онуки теж займаються тенісом.
Підказка №2. Магнолії
Магнолії — улюблені квіти пані Наталії. Перед війною жінка насадила багато їх на дачі.
Другим "враженням" для Наталії Георгіївни став майстер-клас зі флористики. Жінку привели у квіткову крамницю, аби познайомити з новим для неї заняттям. Для створення букету пані Наталії запропонували магнолії. На улюблені квітки жінка ніяк не відреагувала, однак яскраво посміхалася.
Підказка №3. Mama Fest
Наталія дуже пишалася своєю дочкою, коли та організувала в Херсоні фестиваль для і про мам під назвою Mama Fest. Команда проєкту "Дочекаюсь" роздрукувала стару афішу цього заходу, візуально зістарила її — трохи порвала, трохи зім'яла — і повісила у квітковій крамниці. Проте жінка його зовсім не помітила на стіні поруч.
Довелося флористці згодом ще раз вести Наталію до плакатів на стіні. Однак і з другої спроби вона не впізнала афішу знайомого заходу.
Підказка №4. Підвіска з фотографіями
Є у Наталії кулон, що відкривається. У ньому — фотографії найрідніших. Ще в дитинстві Катерина полюбляла роздивлятися цю мамину прикрасу.
Наприкінці дня маму Катерини привели у салон краси. Поки жінка сиділа в кріслі майстрині, до неї підійшла інша панянка і запитала, чи не загубив хтось раптом підвіску. В руках у неї був золотий кулон, який відкривається. Наталія Георгіївна сказала, що це не її, але в неї є схожий.
Зустріч
З салону краси для пані Наталі викликали таксі до останнього на цей день місця "вражень". Водієм авто виявилася Лілія Ребрик.
Ведуча привезла Наталію Георгіївну у ресторан, де на неї чекали дочка та онуки. Родина возз'єдналася міцними обіймами.
"Ми ніколи не розлучалися так надовго. Я давно мріяла обійняти маму і нарешті це вдалося", — сказала Катерина.
Попередні випуски "Дочекаюсь":
- Материнська любов крізь тисячі кілометрів: зустріч мами та доньки з Луганська у проєкті "Дочекаюсь"
- Воз'єднання великої родини з Дніпропетровщини після року розлуки у проєкті "Дочекаюсь"
- Військовослужбовець вперше взяв на руки свою донечку: історія Марічки та Олександра у проєкті "Дочекаюсь"
- Зустріч двох сестер після життя в окупації та року розлуки у проєкті "Дочекаюсь"
- Перші обійми після річної розлуки — возз'єднання родини баскетболіста у проєкті "Дочекаюсь"