Зустріч двох сестер після життя в окупації та року розлуки у проєкті "Дочекаюсь"

Двоюрідні сестри з Херсонщини Ольга та Олена не бачилися понад рік. Ольга, будучи вагітною, прожила в окупації шість місяців, поки не виїхала в Чехію. Зараз разом із чоловіком Славою та шестимісячною донькою жінка приїхала в Миколаїв, аби запропонувати сестрі стати хрещеною мамою. Як родині вдалося вибратися зі страшного терору, де зараз перебувають інші члени сім'ї та як Олена відреагує на зустріч-сюрприз з пропозицією стати хрещеною мамою — у проєкті "Дочекаюсь" з Лілією Ребрик.

Сім'я

Ольга Тимошенко родом із села Першокостянтинівка, що на Херсонщині. Коли вступала в університет, переїхала в Херсон. Тут і зміцніли її стосунки з двоюрідною сестрою. 

"Вона дуже добра, це моя підтримка. Вона для мене, мов друга мама. Завжди допомагала під час навчання і коли мені була потрібна операція", — розповідає Ольга.

Олена нині живе в Миколаєві і займається волонтерством. Мама і рідна старша сестра Ольги досі перебувають на лівому березі Херсонщини, котрий контролюють окупанти. Зв'язку з ними немає. Тато живе в Криму.

"Останнє, що мені розповідала мама, — їх дуже змушують отримати російські паспорти, інакше просто вивезуть. Я боюся за неї. Тато мій живе в Криму. З останньої нашої розмови я дізналася, що 23 лютого він тікав зі свого міста вглиб Криму, бо бачив пересування російської техніки. Він бачив, яка кількість їде на Херсонську область, і не попередив нас. Нічого не сказав", — каже Ольга.

Окупація та вагітність

"Ранок 24 лютого почався зі дзвінка моєї мами. Вона вже ховалася від прильотів у підвалі. Я чула вибухи у слухавці", — згадує жінка.

Остаточне усвідомлення війни прийшло 1 березня, коли вирішили піти за продуктами в магазин.

"Коли ми йшли, двірники вже збирали тіла тероборонівців. Це навіть тілами важко було назвати… Просто їх частини. У них навіть не було автоматів. Коли я закриваю очі зараз, досі бачу цю картину", — розповідає Ольга.

Згодом родина зрозуміла, що вони в окупації. В місті розпочалися масові мітинги українців, котрі не хотіли "руського міра". Росіяни стали стріляти в повітря поряд з ними, кидати димові шашки, згадує Ольга. З кожним днем людей на мітингах було все менше, бо почали виїжджати або просто зникати. 

"Ми не хотіли нікуди їхати. Це наш дім, я хочу жити вдома. За кілька днів до війни я дізналася, що вагітна. Це перша вагітність. Ми молода сім'я. Життя тільки починалося для мене. Однак все обірвалося. Вони забрали в нас нормальне життя", — каже вона.

Їли члени сім'ї переважно консерви, хоч для вагітної жінки це зовсім не здоровий варіант. Але доводилося, каже Ольга.

Згодом українські військові отримали артилерійські системи HIMARS, котрі діставали до Антонівського мосту, яким окупанти переміщали свою техніку. Тоді, згадує жінка, росіяни почали злитися і зганяти цю злість на херсонцях.

"Вони стали ходити по [житловим] кварталам і стріляти з автоматів. Я лежала на ліжку, почула постріли, злякалася і впала. Раптом почула: "Шо, страшно?" Почався терор: стріляли по житловим будинкам, давили, впарювати свої рублі, розвішували плакати з написами про те, що ми нікому не потрібні і ніхто не прийде нас рятувати", — згадує Ольга.

Згодом містом став ширитися неприємний запах. Ольга одразу впізнала його, бо колись працювала медсестрою і бувала в морзі. Це росіяни почали палити тіла. 

Жінка впевнена, що витримала ці довгі шість місяців окупації лише завдяки сильній підтримці чоловіка. Саме Слава вивіз її з окупації, тож їхня донечка народилася вже в безпеці. Дорога з Херсона у Чехію тривала дев'ять днів. Їхали через Крим та територію Росії, далі — Латвія, Литва, Польша, Німеччина.

Напередодні свого приїзду в Україну Ольга написала сестрі, що до Миколаєва прямує посилка — гуманітарна допомога для ЗСУ з Чехії. За легендою, Олені потрібно допомогти з цією посилкою, оскільки на волонтерському складі нестача рук. Олена радо погодилася допомогти. Лілія Ребрик із командою зніматиме там сюжет про роботу волонтерів.

Підказка №1. Офтальмологічна клініка

Ольга раніше працювала медсестрою в офтальмологічній клініці. За легендою, серед коробок з гуманітаркою на волонтерському складі є ті, що призначені саме цій лікарні. Волонтерка Міла попросила Лілію Ребрик та Олену наклеїти відповідні примітки на ці коробки. Жінка ніяк не прокоментувала наліпки "Для офтальмологічної клініки в Херсоні (Чехія)" і зайвої уваги на них не звернула.

Підказка №2. Херсон

На жаль, використати кавун в якості натяку, команда "Дочекаюсь" не змогла. Тому за підказку взяли торт "Херсон". Саме чаєм і цим смаколиком волонтерів пригостили за допомогу на складі.

"Ми в Херсоні стільки прожили і все чекали, коли ж ми візьмемо той тортик фірмовий. Так ні разу його і не взяли", — сказала Олена за чаєм.

Підказка №3. Іграшковий набір лікаря

Лілія Ребрик запросила Олену взяти участь у вигаданому проєкті "Нескорена" і розповісти про свою історію на камеру. Після кількох секунд вагань жінка погодилася. На знімальному майданчику теми розмов пов'язали з трьома кімнатами: "Дитинство", "Безтурботне минуле" до 24 лютого 2022 року та "Майбутнє".

У першій кімнаті з написом "Дитинство" на дверях серед багатьох речей лежав іграшковий набір лікаря. Його Ольга подарувала на день народження сестриної доньки.

Олена перебрала кілька іграшок, згадуючи, що схожі є і у її доньки. Однак про набір лікаря сказала лише те, що дівчинка ним вже не надто грається.

Підказка №4. Сережка-підкова

Якось батько подарував Ользі золоту сережку у формі підкови. Її героїня проєкту "Дочекаюсь" часто носила.

Для зйомки прикрасу розмістили серед речей кімнати "Безтурботне минуле". Під час розмови Лілія Ребрик запитала, чи є якісь знайомі для Олени речі у цьому приміщенні.

"Підкова знайома. Це подарунок моєї матусі", — скала Олена.

Ольга за кадром додала, що сестра казала про цей подарунок матері, однак вона його особисто не бачила. А от Олена таку сережку на Ользі точно бачила. Проте не згадала.

Підказка №5. Хрещення

У кімнаті з написом "Майбутнє" Лілію та Олену чекали хрестик та крижмо — біле простирало або рушник, в яке дитину обгортають при хрещенні одразу після триразового занурення у воду.

Олена розповіла, що вже чотири рази хрестила діток, і сподівається, що хреститиме ще.

Зустріч

Наостанок Лілія Ребрик підвела Олену до кімнати з наліпкою "Мрія". За дверима на неї чекали Ольга з чоловіком та донькою. Перші секунди Олена навіть не могла підійти до них — немов боялася, що це все не насправді. Однак за кілька митей вже міцно обіймала сестру і вперше брала за руку племінницю.

Попередні випуски "Дочекаюсь":

• Перші обійми після річної розлуки — возз'єднання родини баскетболіста у проєкті "Дочекаюсь"
• "Наш тато захищає небо України": після року розлуки боєць ЗСУ зустрівся зі своєю сім'єю в проєкті "Дочекаюсь"
• Сила батьківської любові: возз'єднання родини з Миколаєва у проєкті "Дочекаюсь"
• "Дочекаюсь": Олена повернулася в Україну, аби обвінчатися з Романом після року розлуки