Санкції проти Росії — позиція Німеччини: "5 вопросов" з журналісткою Анастасією Магазовою

Правозахисники і журналісти опублікували звіт, в якому проаналізували, як за сім років змінилася підтримка Німеччиною санкцій проти Росії, введених після окупації Кримського півострова.

Як змінювалося ставлення Німеччини до політичних дій РФ з початком російсько-українського конфлікту, а також про те, як санкції проти Росії впливають на Німеччину — в програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом" розповіла журналістка, яка представила цю доповідь, Анастасія Магазова.

Ведучий програми — Олег Борисов.

— Анастасіє, про що конкретно ця доповідь?

— Її унікальність полягає в тому, що раніше ніхто не аналізував саме те, як розвивається ситуація в окремій країні. В даному випадку в моєму фокусі лежала Німеччина, оскільки я спеціалізуюся на вивченні німецько-українських і німецько-російських відносин, і нині проживаю тут. Тому у мене була така унікальна можливість на місці подій відстежити, чи залишається настільки ж гострим сприйняття окупації Криму Росією у Німеччині. Ця країна до початку російсько-українського конфлікту була найголовнішим торговельним партнером Росії. Про це свідчить багато цифр: як сам бізнес німецький, так і уряд на це вказує. І тому мені було цікаво через сім років вивчити ситуацію, тим паче — напередодні Кримської платформи. Відстежити, наскільки Німеччина підтримує антиросійські санкції, адже вони мають двосторонню дію. Обмеження впливають не тільки на ту країну або на ту компанію, на яку їх накладають, а й на тих людей або країни, або уряди, які впроваджують санкції.

— А можете сказати, як багато Німеччина втрачає через санкції, які впроваджує проти Російської Федерації?

— Це дуже важливе питання, тому що, наприклад, з російських ЗМІ і від російського уряду ми знаємо, що найчастіше робиться акцент саме на тому, що Німеччина дуже багато втрачає. Але, наприклад, ще німецький уряд у 2017 році, тобто через три роки після введення санкцій, опублікував глибокий аналітичний звіт, в якому йшлося, що насправді втрати Німеччини набагато менші ніж це, по-перше, очікувалося, і ніж, по-друге, передбачав сам німецький бізнес.

Найважливішим було співробітництво в машинобудівній галузі. Росія закуповувала машини для своїх підприємств в Німеччині, оскільки найважливіша галузь німецької економіки — машинобудування. Звичайно, втрати в ній були найбільшими. Але тут цілий комплекс, через який були з російської сторони втрати в економіці. Не тільки через санкції. Також вплинуло падіння цін на нафту і падіння сили рубля. Тому, звичайно ж, Росія втратила платоспроможність купувати такі товари в Німеччині. Експорт німецьких товарів до Росії впав у комплексі. Тобто, не можна сказати, що винятково санкції сприяли падінню експорту. І цифри навіть німецький уряд точно не може назвати, скільки ж вони втратили. Але експерти і бізнес говорять, що німецький експорт до Росії впав на 20-43%. Звичайно ж, це дуже великі цифри, оскільки, як я вже на початку нашої розмови сказала, Росія завжди була для Німеччини найголовнішим торговельним партнером.

Але цікавий момент у тому, що деякі німецькі компанії втратили можливість продавати державним російським концернам. Передовсім, це стосується товарів подвійного споживання, — не тільки індустрія, але і військово-промисловий комплекс. Адже машини Німеччина продавала для обох сфер. І, що зробили німецькі компанії, — вони доклали зусиль, щоб знайти нових партнерів в Росії, тобто тих, які не підпадають під санкції і таким чином трохи відновити свій експорт. Власне, це і є відповіддю на питання, наскільки Німеччина сильно втратила.

Вона втратила, звичайно, і втратила більше, ніж інші європейські країни, але водночас бізнес встиг зорієнтуватися і знайти нових партнерів, або ж відкрити безпосередньо філії своїх фірм на території Росії. Таким чином вони не підпадають під санкції.

— Але незважаючи на те, що Німеччина, як ви говорите, більше, ніж інші країни ЄС втратила через санкції, все одно стоїть на своєму. І канцлер Ангела Меркель говорила про те, що лише замислюється про те, аби посилити санкції, щоб змусити Росію піти з Донбасу і Криму, правильно?

—Так, звичайно. Але тут же потрібно розуміти, що в Німеччині дуже сильне російське лобі. І воно, звичайно ж, представлене на всіх рівнях, не тільки на економічному, політичному, але також і на культурному. Я помітила, готуючи цю доповідь, що, наприклад, такі наративи серед представників і німецького бізнесу також лунають, що, наприклад, ось подивіться, санкції діють уже 7 років, але поведінка Росії не змінюється. Порушується питання: чи потрібно продовжувати ці санкції або є сенс їх зупинити, і далі відновлювати свою економіку і торгові відносини з Росією.

Подібні лейтмотиви мають місце, вони досить сильні не тільки серед бізнесу, але і серед певних політиків. Це, звичайно, цікаво, тому що канцлер Ангела Меркель на своїй посаді залишається ще рівно місяць. Після виборів Німеччина отримає новий уряд. Хоч сама Ангела Меркель під час візиту до Києва сказала, що, незважаючи на те, хто буде німецьким канцлером, їхня позиція не зміниться, на що дуже розраховує наша країна. Але велике питання, як буде сформовано уряд, і, наскільки легко буде далі продовжувати ці санкції.

Я можу додати, що інші журналісти також публікували звіти про те, скільки втратила Російська Федерація через санкції, впроваджені проти неї, і там — десятки мільярдів. Я точно зараз суму не згадаю. Але водночас Російська Федерація не подає виду, що певним чином санкції її стосуються. І багато-хто вже бачили ті ролики, де вони нібито насміхаються над цими санкціями. Хоча, насправді, бачимо зовсім протилежну ситуацію.

— Над якими звітами ви зараз працюєте ще? Чи буде в них порівняння щодо порушень прав людини в Криму за останні сім років або ж, наприклад, за півріччя?

— Так, звичайно. Я сама родом з Криму, і перші роки війни в Україні працювала безпосередньо на лінії фронту. Для мене ця тема завжди залишається у фокусі, оскільки я співпрацюю, як з українськими, так і з німецькими ЗМІ. Я, як журналістка, вважаю своїм обов'язком розповідати німецькій аудиторії, на шпальтах німецьких видань про те, які насправді порушення прав людини відбуваються на тимчасово окупованих територіях України. Тому, можливо, в майбутньому мої матеріали будуть втілені в певну більш аналітичну і можна сказати навіть академічну доповідь. Ця тема, звичайно, залишається у фокусі.