Природні перлини Херсонщини в окупації: історія та сьогодення заповідника "Асканія-Нова" у проєкті "Код ідентичності"

Все почалося з простої забавки — батьки подарували хлопчику невеличкий вольєр для птахів. Подорослішавши, цей допитливий хлопчик у таврійському степу побудував зоопарк, виростив сад, акліматизував десятки видів диких птахів і тварин. Так виникла "Асканія Нова" — державний степовий заповідник, що є найбільшим у Європі. Тим допитливим хлопчиком був барон Фрідріх Фальц-Фейн. Нині цей унікальний заповідник окупований росіянами.

Сьогодення та історію природних багатств України, які знищує Росія, барона Фальц-Фейна та заснування його біосферного заповідника на Херсонщині у програмі  "Код ідентичності" разом із ведучою Світланою Леонтьєвою обговорюють:

• Іван Мойсієнко — професор, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету;
• Олександр Ходосовцев — професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету;
• Віктор Шаповал — директор біосферного заповідника "Асканія-Нова".

Історія заснування заповідника "Асканія-Нова" бароном Фрідріхом Фальц-Фейном 

Однією з найзаможніших і найвпливовіших родин Херсонщини початку XX століття були Фальц-Фейни. Їх називали королями Таврійських степів та вівчарства. Фальц-Фейни підняли на найвищий рівень не лише розведення овець-мериносів та коней, землеробство і хліботоргівлю, але й залишили нащадкам всесвітньо відомий заповідник "Асканія-Нова".

Історія формування заповідності в "Асканії-Нова" почалася в другій половині XIX сторіччя з юного Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна — нащадка німецьких колоністів, що освоювали південноукраїнські степи, і які  володіли цією територією. Фрідріх був старшим серед семи дітей. Величезний вплив на нього мала його мати — Софія Богданівна, відома як будівнича порту Хорли. Список об’єктів, зведених за декілька років у Хорлах, вражає: моли, набережні, судноремонтний док, майстерні, склади, хлібний елеватор, контори, митниця, готель для моряків, метеостанція, пошта, телеграф, філія консервної фабрики і навіть завод із переробки устриць. У Хорлах було декілька парків, ресторани, бальний зал, ілюзіон, гімназія.  

"Підйом промисловості і сільського господарства до Першої світової війни — це її заслуга. Вона навіть могла нормально керувати цим всім процесом до кінця життя, до 84 років, якщо не помиляюсь", — каже професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету Олександр Ходосовцев.

Найбільшим захопленням Фрідріха Фальц-Фейна стали тварини та птахи, любов до яких виявилась у нього ще змалечку. У якості подарунку за успішні вступні іспити до Херсонської гімназії 11-річний Фрідріх отримав від батька власний вольєр. Під час навчання хлопець багато часу проводив на пташиних базарах або ж у плавнях Дніпра разом із птахоловами та мисливцями. У 17 років Фрідріх спробував кільцювати птахів, чим поклав початок цій справі у Російській імперії. Дитяче захоплення Фрідріха стало справою його життя, якій він залишався вірний до кінця своїх днів. 

1884 року Фрідріх вступив на природничий факультет Дерптського університету. Із захопленням він вивчав біологію, а під час канікул відвідав майже всі зоопарки Європи, де знайомився з акліматизацією та утриманням тварин, вів переговори та укладав угоди з фірмами на закупівлю звірів та птахів.

Власне історія відомого нині на весь світ зоопарку розпочалась 1887 року, коли Фальц-Фейн створив у своєму маєтку зоопарк та ботанічний парк. За його наказом в Асканії прорили 70-метрові свердловини і поставили потужні насоси. 

"Природоохоронна діяльність у ті часи була достатньо дорогим задоволенням. Дозволити собі це міг лише той, хто мав значні статки. Фальц-Фейн, дійсно, заробив статки на вівчарстві та конярстві. Він відомий не лише як природоохоронець, а і як меценат, землевласник та людина, яка впроваджувала передові технології", — розповідає директор біосферного заповідника "Асканія-Нова" Віктор Шаповал.

"Асканія-Нова" була не лише заповідним степом, де розвивалося сільське господарство. Дуже велика увага приділялася добробуту місцевого населення. Для нього збудували телеграф, пошту, бібліотеку, лікарню, ветеринарний пункт, провели електрику, завозили техніку від передових виробників Європи, влаштовували благодійні обіди з боку Фальц-Фейна.

Флора і фауна. Вид дикого коня Пржевальського, який зберігся у природі завдяки Фальц-Фейну 

Звістка про незвичний зоопарк з напіввільним утриманням тварин в безводих степах Таврійської губернії Росії рознеслася по всій Європі. Заповідник дивував не тільки своїми масштабами, але і тим, що тут з'явилися незвичайні для європейських зоопарків сайгаки, у великій степовій вольєрі почали гніздувати страуси, паслися антилопи, зебри і інші екзотичні види копитних. З ссавців в степу постійно мешкали борсук, лисиця, вовк, заєць-русак, безліч представників ряду гризунів. Ряд раритетних видів плазунів: полоз сарматський, степова гадюка, медянка. 

Тваринний світ заповідної території налічує 69 видів, занесених в Червону книгу України, 295 — що охороняються  Бернською конвенцією, 104 —  Боннською конвенцією, 12 — занесені у Європейський червоний список.  

"Фітобіота заповідника налічує понад 2500 видів рослин і приблизно 2300 видів фауни. Значна частка цього видового різноманіття має охоронний статус, тобто включена до різних охоронних систем міжнародного або регіонального рангу. Приблизно 170 видів рослин і понад 300 видів тварин мають такий охоронний статус", — поділився директор біосферного заповідника Віктор Шаповал.

Саме Фальц-Фейн і його "Асканія-Нова" зробили основний внесок в збереження рідкісного виду — коня Пржевальського, поява якого в Європі з Монголії починалася в 1899 році саме звідси. В "Асканії" його зберегли, а згодом здійснили реінтродукцію. У 1992 році, після довгої відсутності в дикій природі, вид успішно повернули в резерват Хустан-Нуру поблизу Улан-Батора (столиця Монголії). 

Маємо успішний досвід реінтродукції і в національному масштабі. Є дика популяція коня Пржевальського на території Чорнобильського біосферного заповідника. Наразі їх чисельність там є навіть більшою за ту, що в "Асканії". Наразі загрози існування цієї популяції немає.

Війни, окупація, пожежі та пограбування в історії "Асканія-Нова"

О 9-й ранку 24 лютого 2022 року автодорога до смт Чаплинки опинилась під контролем російських загарбників. Відтоді заповідник перебуває під окупацією. Попри це протягом 13 місяців управління заповідником та виплата заробітної плати робітникам виконувалось з боку України, а придбання корму для тварин та інші видатки фінансувалися за рахунок пожертв. У березні 2023 року ситуація значним чином погіршилася — росіяни з колаборантами встановили в заповіднику окупаційну адміністрацію. 

"Асканія Нова" — дуже складний об'єкт з точки зору функціонування і утримання. На відміну від багатьох інших природоохоронних об'єктів України, в ньому природні екосистеми, котрі мають певну самодостатність і можуть існувати самостійно, поєднані зі штучні, які потребують щоденного догляду і не можуть існувати без робочих рук. 

"Така структура була започаткована за часів Фальц-Фейна і, незважаючи на ряд соціально-економічних і військово-політичних катаклізмів ХХ століття, вона вистаяла (...). Зараз про "Асканію" не можна згадувати без болю. Ситуація дуже трагічна фактично з першого дня повномасштабного вторгнення. Це не перша війна, яку "Асканія" переживає. Єдине, що її зараз рятує — це відносна віддаленість лінії фронту", — каже директор біосферного заповідника Віктор Шаповал. 

Фактично, зараз "Асканія-Нова" переживає вже третю війну. На долю заповідника випало чимало буремних подій в історії України, кона з яких мала свої негативні наслідки. Тяжкі часи для існування зоопарку та ботанічного саду настали на початку ХХ століття. У 1905 році в Таврійській губернії розпочалися масові селянські виступи, під час яких було розграбовано й спалено багато маєтків, що належали родині Фальц-Фейнів. Потім стався Жовтневий переворот і громадянська війна. У серпні 1918 року, переживаючи про власну безпеку, Фрідріх Едуардович емігрував до Німеччини, де більшовики знищили майже всю його родину, зокрема і 84-річну матір Софію Богданівну.

На початку 1919 року Добровольча армія, що охороняла маєток Фрідріха в Асканії-Новій, була роззброєна, а грабіжники розікрали майно, корми для худоби та пташок, запаси збіжжя.

Помер Фрідріх Едуардович 1920 року у віці 57 років у німецькому санаторії. Похований у Берліні. На старому цвинтарі "Дванадцяти апостолів" на його могильному камені із зображенням двох степових орлів висічений напис: "Тут покоїться знаменитий засновник "Асканії-Нова".

1933 року у заповіднику відбулися масові арешти переважної більшості працівників, всього керівництва і наукового складу, після чого заповідник фактично перестав існувати як природоохоронна установа та втратив свій номінальний статус. Його було поновлено аж у 1995-му.

У роки Другої світової війни "Асканія-Нова" була окупована і постраждала як від радянських військ, котрі під час відступу знищували інфраструктуру Асканії, так і від німецьких окупаційних військ, котрі грабували, знищили архів, гербарії заповідника, музейні фонди. Частина тварин зоопарку була вивезена до Німеччини, а племінні стада тварин інституту "Асканія-Нова" евакуйовані на Кавказ. 

"Зараз "Асканія-Нова" [знову] перебуває в окупації. Вивезти все змоги не було. Те, що можна було зробити, звичайно, було зроблено. "Асканія-Нова" майже одразу була накрита ковпаком окупації. Миттєво. О дев'ятій годині ранку на лінії заповідника вже рухалася російська бронетехніка, тому вивезти щось на підконтрольну територію було просто нереально. Впливу війни не може не бути. На території природоохоронного об'єкту і безпосередньо в межах населеного пункту базується особовий склад і російська військова техніка. Для тварин проліт авіації — це вже стрес. Є негативні наслідки, в тому числі і летальні. Поки в "Асканія-Нова" залишаються робочі руки, вона тримається. Є працівники зоопарку і дендропарку. Їх дуже багато" — поділився директор біосферного заповідника Віктор Шаповал.

Національний парк "Кам'янська Січ" — окупація, лінія фронту, пожежі та влучення авіабомби

На території Бериславського району Херсонської області розташована ще одна природна перлина України — національний природний парк "Кам'янська Січ". Територія парку має велике історичне значення, адже тут на високому березі Дніпра в 1709-1711 роки та в 1730-1734 роки розташовувалась козацька Кам'янська січ. Це одна з трьох збережених запорозьких січей. Всі інші радянська влада затопила під час будівництва каскаду ГЕС на Дніпрі. Кам'янська Січ була адміністративним і військовим центром Війська Запорозького Низового за часів його перебування під протекцією Кримського ханства у першій третині XVIII ст. Там похований кошовий отаман Кость Гордієнко та інші козаки. Саме тут у 1710 році підписали Конституцію Пилипа Орлика. 

"Кам'янська Січ" є одним із наймолодших національних парків України — його було створено у 2019 році. Входить до складу заповідника "Хортиця". Степи парку простягаються на понад 50 кілометрів берегової лінії Дніпра, там охороняють більш як 90 видів рідкісних тварин. 

Від лютого до листопада 2022 року національний природний парк "Кам'янська Січ" перебував під окупацією російських військ. Лінія фронту пролягала через нього двічі. Територію парку було забруднено та заміновано. Окупанти пограбували парк, зруйнували офіс, катували та тримали в полоні директора, вирубували дерева, знущалися з тварин, окопувалися на території парку.

Територія також потерпала від пожеж. Вигоріло майже 635 гектарів цінних ділянок, де зростали вразливі червонокнижні види. З 24 лютого до 18 жовтня пожежі знищили в межах парку рідкісні рослини, серед яких дрік скіфський (633 екземпляри), ковила шорстка (402), ковила волосиста (832), ковила Лессінга (2384), ковила українська (456).

11 листопада, після 8 місяців окупації, Сили оборони України звільнили територію парку. Однак росіяни продовжують обстрілювати місцевість з лівого берега Дніпра.

"Через три тижні після деокупації, ми були вже на території "Кам'янської Січі" для проведення перших досліджень території. На жаль, вона замінована на 80%, або й на більше. Більше десяти різних видів мін", — поділився професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету Олександр Ходосовцев.

1 лютого 2024 року росіяни скинули на цю територію три авіабомби і зруйнували пам'ятку. За висновками працівників заповідника, влучання було у місце господарчого передмістя Січі, на якому є ще недосліджені об'єкти залізоплавильного та гончарного комплексу першої половини XVIII століття. Також влучання відбулось біля лапідарію, де зібрані кам'яні пам'ятки: зернотерки, гармани, неподалік від хреста з могилою кошового отамана Костя Гордієнка та в’їзних воріт Січі. Також на цьому місці був розташований грот та залишки колишнього маєтку поміщика Агаркова.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Успіх та переслідування: історія роду господарників Симиренків у проєкті "Код ідентичності"
• Чи розгаданий талант Архипа Куїнджі: історія художнього генія з Маріуполя у проєкті "Код ідентичності"
• Захисники спадщини: історія Петра Тронька та Івана Гончара
• Тарас Шевченко: невідоме про найвідомішого українського генія — у проєкті "Код ідентичності"