Правила безпеки дітей в інтернеті: "Утро Дома" з Анастасією Дьяковою

Інтернет і гаджети вже давно стали звичними не тільки для дорослих, але і для дітей. З малого віку сучасні діти вчаться користуватися смартфонами, комп’ютерами та іншими пристроями. Однак інтернет — це не тільки розваги, а й велика небезпека, особливо для дітей.

Чому важливо встановлювати батьківський контроль, скільки часу діти проводять в інтернеті, і що робити, якщо підліткам загрожують у мережі — розповіла засновниця освітнього проекту Stop Sexting, авторка книги "Діти, батьки, інтернет — путівник для безпечної подорожі" Анастасія Дьякова в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Костянтин Войтенко та Анна Кузіна.

— Як убезпечити себе й дітей в інтернеті?

— Я до вас сьогодні прийшла розповісти про дві книги, одна з них — це книга "Хаппі та її суперсила". Ми її випустили минулого року. Це книга Іри Бова, це дитячий автор, книга присвячена безпеці в інтернеті. Коли я читала цю книгу, коли Іра її написала і надіслала мені, я, насправді, і сміялася, і плакала одночасно. Книга про черепаху Хаппі, яку в "Зообуці" (вигадана соцмережа, — ред.) тритон просить вислати фото без панцира. Це хороший метод показати дітям про ризики, які бувають в інтернеті, як можна робити по-іншому.

На базі цієї книги ми, в межах проєкту Stop Sexting, створили уроки для дітей у перших класах школи і для дітей в дошкільних установах, дитячих садках, які проводять вчителі, вихователі й пояснюють дітям правила безпечної поведінки в інтернеті.

— А що вас підштовхнуло до написання книги з онлайнбезпеки?

— Я, насправді, з 2014 року працюю в сфері захисту дітей. І сфера захисту дітей в інтернеті багато років вже в сфері моїх завдань і захоплень, і моя робота.

Але на початку 2020 року ми робили Charity Weekend з Машею Єфросініною, був великий захід на тисячу гостей для батьків, який був присвячений сексуальній безпеці дітей як в інтернеті, так і офлайн. На цьому заході ми познайомилися з видавництвом "Талант", і вони до мене звернулися із запитом щодо написання книги для батьків про безпеку дітей в інтернеті. Рік ми працювали над цією книгою разом з Аліною Касіловою — моїм співавтором, і в червні цього року ми її презентували на "Книжковому арсеналі", її вже можна купити в усіх книгарнях України.

Книга покриває багато різних тем, починаючи від того, що робити, якщо ви — мама, яка годує, і ви гортаєте стрічку в Instagram, і ви хочете завести сторінку для своєї новонародженої дитини й викласти туди, наприклад, фотографії УЗД, фотографії, коли дитина перебуває у ванні тощо.

Далі дитина росте і вимагає першої реєстрації в соцмережах, що робити і коли можна це робити. Як обмежити дитині час в інтернеті, що робити з онлайніграми. І далі з дорослішанням дитини з’являються нові ризики, наприклад, цькування в інтернеті, кібербулінг, про який ми багато чуємо, спілкування з незнайомцями, небезпечні ігри й квести. Загалом про всі ці ризики й можливості ми пишемо в цій книзі.

— Чи треба контролювати, на яких сайтах сидить дитина і час її перебування на цих сайтах?

— Якщо це маленька дитина або дитина дошкільного віку, то рекомендується, щоб час в інтернеті був не більш як півтори години і щоб водночас дитина завжди перебувала під контролем батьків, тобто щоб батьки бачили, куди дитина заходить, що вона відвідує, з ким вона, можливо, спілкується.

Обов’язково повинні бути встановлені батьківські контролі, тому що 40% українських дітей вперше бачать порнографію у віці від 8 до 10 років. Контент дуже впливає на психіку і на сексуальний, на психоемоційний розвиток дитини. Тому для дітей молодшого віку, до 10 років, повинні бути встановлені батьківські контролі, щоб вони могли контролювати й контент, який дитина може бачити, і кількість часу, який дитина проводить в інтернеті.

Ми в нашому проекті Stop Sexting рекомендуємо підписувати "сімейний договір" — це перша, умовно юридична, угода, яка дитині, з одного боку, показує, що таке взагалі договір і як це працює, а з іншого боку, допомагає легше й комфортніше проговорити якісь умови. Наприклад, коли у дитини з’являється доступ до інтернету або свій гаджет, реєстрація в соціальних мережах — це завжди хороша можливість сісти й ще раз обговорити, що в інтернеті є певні можливості, ризики. У договорі у нас є дві сторони: дитина і дорослий — мама, тато чи мама з татом разом, і у кожного є свої зобов’язання.

Дитина, наприклад, зобов’язується сидіти в інтернеті не більше години на день, а батьки зобов’язуються, що є традиція, наприклад, вечеряти без гаджетів. Коли вся родина збирається за столом, батьки відкладають свою роботу, тому що діти дуже часто на це скаржаться, і всі проводять час разом. Низка таких правил для кожної сторони, які обговорюються в кожній родині окремо і конкретно. Є відповідальність, як у будь-якому договорі, якщо ми не дотримуємося правил договору. Ми визначаємо наслідки для дитини разом з дитиною, і для батьків теж. Вибачте, батьки, але це договір, тут є дві сторони. І, відповідно, коли у нас виникають якісь суперечливі ситуації, ми завжди можемо звернутися до цього договору і вчити дитину таким чином, що у нас є з тобою домовленості, ми з тобою проговорили, ми через місяць, наприклад, можемо переглянути.

— А як поводитися з дітьми-підлітками, з якими, я впевнена, вже такі речі не працюють?

— У нас є уроки для дітей будь-якого віку — від дошкільнят до старшої школи. Уроки розроблені в форматі ігор, квестів, бесід. Тобто це не лекція чи не нотація, яку читає вчитель або батько.

З більш старшими дітьми ми пропонуємо вдома зіграти, зокрема, в квест. Розкладають завдання в усьому будинку, є дві команди: одна команда, наприклад, батьків, друга — дітей, і ми граємо в квест. Ми закладаємо важливі думки.

Квест побудований на історії двох дітей, хлопчика і дівчинки, які спілкувалися з незнайомими людьми в інтернеті й потрапили в не дуже приємні ситуації. Вкінці, після того, як ми розгадали всі завдання, ми потрапляємо на десятихвилинне відео європейської поліції, яке теж розповідає історію двох дітей — дівчинки, яка спілкувалася з хлопцем у соціальних мережах, а він виявився дорослим чоловіком і вимагав у неї інтимні фотографії й особисті зустрічі інтимного характеру, і хлопчика, який познайомився з дівчиною в онлайнгрі, йому здавалося, що це безпечно, і вона почала у нього просити роздягнутися на камеру. А це все записали й далі у хлопчика вимагали гроші.

Я спілкувалася з сім’ями постраждалих дітей і часто запитувала: "Чому ви не розповіли батькам?" Вони кажуть: "Слухайте, вони нас так лають за оцінки або за порвані джинси, або за те, що дитина затрималась, а уявляєте, якщо я їм розповім, що від мене в інтернеті щось вимагали, що взагалі тоді трапиться".

Питання довіри, коли дитина може прийти з будь-якою ситуацією, і ми завжди підтримаємо і знайдемо разом якесь рішення — це не потурання того, що можна робити що завгодно. Це вибудовування відносин.

— Є якась статистика про те, скільки часу в Україні діти проводять в режимі онлайн?

— Так, є. Я взяла з собою багато цифр. У 2020 році ми проводили багато досліджень, адже був карантинний рік. Статистика нам говорить, що 96% дітей у віці від 10 до 17 років постійно користуються інтернетом. 34% дітей і підлітків проводять в інтернеті від 3 до 5 годин свого часу, 28% проводять там 1-2 години. Цифри різні, але ми бачимо, що майже всі діти у нас пребувають в інтернеті.

Водночас, напевно, цифра, яка мене найбільше шокувала, — 73% дітей ніколи не розповість дорослим про проблеми, з якими вони зіткнулися в інтернеті. У кращому випадку вони розкажуть, можливо, однокласникам, але вони не розкажуть батькам. Тому ми в проєкті Stop Sexting створили й запустили чатбот у Telegram. Це такий інструмент, куди можуть звернутися діти й отримати допомогу, поради, якщо з ними сталося щось в інтернеті. Цей бот саме з питань сексуального насильства в інтернеті, якщо вимагають фотографію у дітей, шантажують їх в інтернеті.

Минулого року ми запустили цілодобову анонімну лінію — 1545, вона безкоштовна. Туди можна дзвонити з усіх питань безпеки в інтернеті й батькам, і дітям, і навіть вчителям і фахівцям.

Я вам вже зазначила щодо порнографії, що 40% дітей вперше бачать порно-контент, на жаль, у віці від 8 до 10 років, і це питання батьківських контролів, насперед тому що нам було цікаво, звідки діти це бачать. Ми почали, дуже делікатно формулюючи питання, це питати, і 60% дітей побачили контент несподівано. Тобто багато батьків говорять: все одно дитина прийде до школи, йому покажуть однокласники, ще вона десь побачить. А в реальності 60% дітей просто шукали домашнє завдання, вони готували реферат, і на них раптово вилетіла ця реклама, вони не знали, куди натиснути, і ось вони опинилися на сайті порно. Тому важливим є питання налаштування батьківських контролів на всіх пристроях, якими користується дитина, — це і смартфон, і комп’ютер, і Smart TV, наприклад.