Екоферма, видавництво, творча майстерня — історії трьох бізнесів, які відкрили ветерани

Перше ветеранське видавництво України, екоферма "Козацьке подвір'я", майстерня "Дивна птаха". Це бізнеси українських ветеранів, яким під силу захищати рідний дім зі зброєю в руках та розвивати власну справу. Розповідаємо їхні історії у "Ранку Вдома".  

Марко Мельник — ветеран АТО. У 2014 році він пішов добровольцем у розвідку батальйону "Азов". Через брак водіїв у підрозділі став водієм-парамедиком на військовому реанімобілі.

"Наша задача була під'їхати максимально близько до лінії зіткнення, евакуювати поранених або забрати з поля бою загиблих побратимів. У Маріуполі під час Широкинської операції це була моя основна робота", — розповів ветеран, засновник видавництва markobook Марко Мельник.

Згодом Марко Мельник перекваліфікувався на військового журналіста та заснував перший в Україні фронтовий часопис. Це газета полку "Азов", де розповідали про мотивацію "азовців" та друкували інтерв'ю. Після звільнення зі служби у 2016 році Марко Мельник зареєстрував перше в Україні ветеранські видавництва. Першими у друк пішли спогади "азовців" про події війни. Це книги "Жадання фронту", "Війна у соняшниках" — про Іловайськ та Valhalla Express.

24 лютого 2022 року Марко Мельник повернувся у військо, став добровольцем 206-го батальйону тероборони Києва. Брав участь у боях в Ірпені. Тим часом його видавництво перетворилося на справжній волонтерський штаб. Книжкову справу Марко Мельник відновило лише через рік після початку Великої війни.

"Одна з книжок, якою я пишаюсь, це книжка про Ісламську державу. Її читає Валерій Залужний, тому мені здається, що вона чогось варта", — резюмував видавець.

Очолює продажі — "Український націоналізм". Ця книжка складається з коротких праць ідеологів української державності. Їхні фото Марко Мельник відновив за допомогою штучного інтелекту. 50% коштів від продажів видавництво вкладає у книги для військових. Марко Мельник видає літературу, що допомагає зрозуміти історію. Це також необхідно, аби перемогти, вважає ветеран.

Сергій Свириденко — двічі переселенець. Спочатку росіяни вигнали чоловіка з рідного Донецька. Тож він узяв до рук зброю та аби вигнати ворогів з рідного дому. Під час повномасштабного вторгнення росіян Сергію знову довелось переселятися, та не самому. Чоловік вивіз з Іванопілля на Волинь 150 кіз та фермерське обладнання. У прифронтовому селі на Донеччині ветеран починав нове життя після демобілізації у 2016 році.

"Я завжди мріяв бути фермером, але комфортне життя не доводили до того. Завдяки тому, що опинився в селі, мусив чимось займатися. Обрав розведення кіз. Далі почали виробництво", — каже ветеран, засновник екоферми "Козацьке подвір'я" Сергій Свириденко.

Крафтові м'ясні делікатеси та запашні сири — це те, на чому спеціалізується екоферма "Козацьке подвір'я". Однак після евакуації ветерану довелося скоротити виробництво.

"Облаштували загін для кіз, є приміщення, але проблема з працівниками. Не було кому пасти та доїти кіз. Тварин довелося позбутися, на жаль. Виробництво ковбаси та сирів працює. Купуємо у населення коров'яче молоко", — пояснив Сергій Свириденко.

Попри складнощі у фермерстві Сергій Свириденко намагається підтримувати колишніх побратимів і всіх, хто зараз на передовій. 1% від обороту свого виробництва перераховує на потреби ЗСУ. Для військових діє окрема знижка на всі продукти.

Крафтові листівки, сувеніри з авторськими принтами та подарункові бокси. Творча майстерня "Дивна птаха" — справа родини військовослужбовців із Лисичанська Луганської області.

"Це чашки — металеві та керамічні, різних форм, з різними принтами. Якщо вам сподобався принт, ми можемо зробити індивідуальний надпис. Це наша унікальна торгова пропозиція. Ми за це не беремо гроші", — каже засновниця майстерні "Дивна птаха" Марина. 

На початку повномасштабної війни чоловік Марини Андрій уже перебував на службі, а жінка разом із донькою евакуювалися до Львова. Бізнес Марини з продажу товарів для свят у Лисичанську згорів під час атаки росіян. Сім'я почала шукати, чим зайнятися на новому місці.

"Почали з ідеї. Марія малює. Я продаю. Що ми робимо? На що вистачає грошей? Ми можемо закупити термопрес та почати друкувати", — резюмувала Марина.

Дівчата розвивають творчу майстерню і чекають додому свого захисника, аби втілювати мрії в життя разом.

Також цікаво: Склянки з кулями, ножі та БДСМ-прикраси виготовляє майстерня військового BatArt в Ірпені