Показали найкращий результат за всю історію змагань: комунікаційна менеджерка Світлана Судак та член збірної України Володимир Товкис розповіли про "Ігри нескорених-2023"

Збірна України завершила виступи на "Іграх нескорених"в німецькому Дюссельдорфі з найкращим результатом за всю історію змагань. Країну представляли 25 учасників: військові й ветерани ЗСУ, Нацгвардії, Національної поліції та добровольчих батальйонів. Вони завоювали 34 медалі:12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових.

Попри те, що головна мета "Ігор нескорених" — реабілітація поранених військових і ветеранів, у Дюсельдорфі панував дух здорового суперництва та неабиякої підтримки. Про те, як ветеранський спорт рятує українських героїв у "Ранку Вдома" розповіла комунікаційна менеджерка української команди Світлана Судак та член збірної України Володимир Товкис.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Світлано, нагадайте, будь ласка, що таке "Ігри нескорених"?

Судак: "Ігри Нескорених" — це найбільші ветеранські змагання, це спосіб реабілітації через спорт. Ми залучаємо всіх військовослужбовців і ветеранів, які отримали поранення або травмувалися внаслідок участі в бойових діях або в результаті участі в бойових діях і зараз потребують відновлення.

Головна задача "Ігор Нескорених" — це навчитися управляти тілом, виходячи з тих наслідків травмування, які є. Разом з тим зрозуміти, що життя після травми існує. Унікальність "Ігор Нескорених" полягають в тому, що це адаптивні види спорту відповідно. Якщо це волейбол це волейбол сидячі, якщо це баскетбол це баскетбол на візках, регбі на візках. Те саме стосується всіх без винятку видів спорту. І в цьому унікальність "Ігор Нескорених".

— В яких дисциплінах змагалися українці? Які здобутки у них? 

Судак: У програмі "Ігор нескорених" є дев'ять видів спорту. Ці змагання у Дюссельдорфі унікальні й тим, що Україна була представлена в усіх дисциплінах. Якщо нація не може представити окрему команду, то може поповнити об'єднану. До такої команди включають представників різних націй. Україна була представлена в об'єднаній команді спільно з учасниками із Південної Кореї, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки. Це було регбі на візках.

— Володимире, як ви потрапили на "Ігри нескорених"? Попри важкі травми та тривалу реабілітацію ви другий в рейтингу вітчизняних мультимедалістів на іграх 2023 року.

Товкис: Сам ветеранський спорт мене не цікавив, попри те, що я був військовим з 2009 року. Після поранення мене познайомили з хлопцем, у якого було подібне кульове поранення. Він пройшов відбір на "Ігри нескорених". Це мене мотивувало. Результати й мене потішили. Втім сама реабілітація та підготовка до ігор — найкращий період. Після тренувань я почувався значно краще.

Також було приємно чотири рази підіймати український стяг на "Іграх нескорених". Це дуже емоційний момент. Я пам'ятаю, яким я був — немічним. Я навіть не міг в ліжку повернутися, не кажу вже про ходьбу чи їжу. Коли ти показуєш хороший результат і згадуєш, яким був вчора, то дійсно відчуваєш піднесення. Емоції переповнюють. До повної працездатності руки мені далеко. Втім, в побуті я можу працювати кінцівкою. Головне зараз — не зупинятися на досягнутому.

— Ви великий молодець, адже мотивуєте багатьох українців, які впали духом.

Товкис: Розповім про одну зустріч. Був у лікарні й там лежав хлопець з таким же кульовим пораненням. Його рідні були розгублені, як і мої, коли все це сталося зі мною. Я їм просто розказав свою історію. Про кульове поранення в голову, 11 днів коми, трепанацію черепа, два місяці в ліжку.

У мене, на той час, була, мабуть, одна з найбільших титанових пластин — на пів голови. Коли я це розповів, то ці люди збадьорилися. Хлопець зрозумів, що йому є до чого прагнути. До речі, після поранення я зажив набагато цікавіше. З'явився вільний час. Нарешті сходив в гори. Побачив багато нових місць.

— Як зараз ви почуваєтеся?

Товкис: Піднесено. Загалом після "Ігор нескорених" з'явилися інші почуття та емоції. Далеко від нашої реальності не втечеш, але на змаганнях була нагода перенестися в інший світ. При тому, що там багато травмованих. Загалом за кордоном люди зі схожими травмами живуть, розвиваються, зустрічаються. Попри те, що в мене не високий рівень англійської, мені вдалося знайти спільну мову з учасниками.

— Яка там атмосфера була? Про що ви спілкувалися з іншими учасниками?

Товкис: Усі висловлювали повагу до українців та України. Вони захоплювались нашими ветеранами. Ми дякували їхнім країнам за допомогу. Загалом було цікаво, як у них відбуваються військово-творчі процеси, управління, як триває служба. 

— Були ті, кого хотілося уникати?

Товкис: Таких не було. Наприклад, грузини гарно до нас поставилися, бо вони самі були у подібній ситуації. Канадці приємні. Там велика українська діаспора, тож їхнім ветеранам було цікаво з нами спілкуватися. Загалом там панувала дружня атмосфера. З поляками ми змагалися у стрільбі з лука. То поляки підтримували українців, так, як своїх.

— Взгалі ви відчували, що світ підтримує Україну?

Товкис: Так, з самого початку. Коли Україна виходила, всі вставали, скандували: "Україна!". На відкритті був Шольц. Мені сподобалася риторика високопосадовців, які кажуть "російська агресія". Не просто "збройний конфлікт" чи "гібридна війна", як вони могли раніше казати, а "російська агресія". Принц Гаррі теж висловлював підтримку Україні та зізнався, що захоплюються нами. Зокрема, Тайрою. Він знайомий з нею особисто.

— Світлано, з яким настроєм приходять ветерани на тренування та якими стають під час підготовки до "Ігор Нескорених"?

Судак: В цьому полягає феномен та унікальність "Ігор нескорених". Учасники, які приходять на відбір, а потім потрапляють в збірну, змінюються на краще. Треба розуміти, що в збірну можуть потрапити мало ветеранів. Цього року збірна складалася з 25 учасників. На відборі було понад дві сотні охочих. Коли вони приходять дуже часто, а вони не розуміють, що робити далі. Крім видимих травм, є невидимі — ментальні. Вони псують життя або впливають на якість їхнього життя не менше, ніж видимі травми.

Задача цих ігор — це довести тезу про те, що життя після травми існує. Спорт дає їм відчуття повернення до життя. Вони знову починають відчувати смак, дихати на повні груди. Переможцями стають не тільки ті, хто отримує медалі. Важливо — перемога над собою. В цьому сенсі кожен з 25 учасників — переможці. 10 видів спорту дають можливість знайти себе. Адаптивність кожного виду спорту дає можливість зрозуміти, що я можу цим займатися.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Про лікування ПТСР в Україні говоримо з засновником проєкту "Як ти, брате?" Антоном Семеновим
• Соціалізація людей з порушеннями слуху та особливі гаджети військовим: про нові проєкти ГО "Відчуй" розповіла Людмила Пишна
• Книга про першу допомогу шрифтом Брайля: про унікальний довідник від Червоного Хреста України розповіла представниця організації Надія Ямненко
• "Українські мурахи" винаймають готель для переселенців та влаштовують особливий кемп в Карпатах — інтерв’ю з директором громадської організації Олександром Калінченком
• Історія регіонів України для школярів: про проєкт "Що ти знаєш про?" розповіла координаторка МАН-платформи Інна Дзиндра