Чому членство в НАТО таке важливе для України: "Официальный разговор" із нардепом Іриною Верещук

Курс на вступ України в Євросоюз і НАТО закріплений в Конституції. Через загострення агресії з боку Росії питання отримання Плану дій щодо членства в НАТО знову стало актуальним.

Чому Україна прагне стати членом НАТО і як Альянс допоможе Україні в разі нового загострення з боку Росії — розповіла народна депутатка України Ірина Верещук у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Ірина Твердовська.

— Чи прийде НАТО на допомогу Україні?

— Альянс обов’язково буде допомагати, але якщо ми думаємо, що за нас воюватимуть солдати НАТО, то ні, звичайно. Воюватиме наша армія. Ми очікуємо допомоги у виді зброї, у виді політичного і санкційного тиску. Але якщо доведеться воювати, то ми будемо робити це самі.

— У чому виражатиметься допомога НАТО?

— У смертельній зброї, у несмертельній зброї. Парамілітарній допомозі, допомозі з одягом і продовольством. Ви ж розумієте, що це дуже великі фінансові та економічні витрати для країни. Це дуже затратно. Ми повинні будемо всі свої сили, ослаблені пандемією і економічною кризою, кинути на відбиття атак Кремля, який перевершує нас у військовій могутності. Не тільки нас, а й багато країн НАТО.

Проте НАТО готовий допомагати нам в акваторії Чорного моря. У нас є спільні навчання, план дій.

— Багато говориться про План дій щодо членства в НАТО. Що це за план?

— На сьогоднішній день Україна — член Програми розширених можливостей НАТО. Це дуже хороша, якісна, ефективна програма взаємодії України з країнами НАТО. У нас вже є напрацювання, наприклад, з протидії гібридним атакам. У нас є напрацювання щодо обміну інформацією, розвідданими. Ми працюємо в межах цієї розширеної програми, яка дійсно дає багато інструментів взаємодії. Але вона не гарантує членство в НАТО.

Членство в НАТО — це той шлях, який ми маємо пройти через ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО, — ред.). ПДЧ, якщо ми його отримаємо, — це чіткий перелік вимог до країни-аспіранта, до країни, яка хоче стати повноцінним членом НАТО. Коли ми його отримаємо, у нас буде час для роботи, реформування. Нам потрібно чітко дотримуватись того переліку, який буде прописаний саме для нас. Адже якщо ми подивимося на шлях кожної країни, яка стала членом НАТО, він був індивідуальний. І ми хочемо цей індивідуальний шлях, щоб НАТО нам його надав і показав.

— Що може включати в себе цей план для України?

— Це обов’язково оборонний сектор. У нас є національний план підготовки до членства в НАТО. Він розділений на оборонний сектор і на інші сектори — економічний, боротьбу з корупцією та інші. За оборонний сектор відповідає Міністерство оборони. Міністр оборони несе відповідальність за те, як ми трансформуємо нашу армію в підготовці до членства в НАТО.

У нас є практики НАТО, у нас є стандарти НАТО, є чіткі вимоги, що треба зробити в оборонній сфері, щоб ми були взаємно сумісні. Щоб нас розуміли, щоб мова була зрозуміла.

— Українська армія і так багато робить за стандартами НАТО. Цього недостатньо?

— Недостатньо. Тому що стандартів близько 2 тис. Жодна країна не виконала всі стандарти, тому потрібно розуміти, що і ми цього не зробимо. Ми не унікальні в своїй природі. І НАТО не вимагає виконання всіх стандартів, але він дає мотивацію змінюватися і трансформуватися.

Наприклад, у військах НАТО немає такого поняття як "психолог". А у нас є. Я вважаю, що у нас вони мають бути. У нас є національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання. І ця ідеологічна складова потрібна нам у військах, я вважаю. Для підняття духу.

А в НАТО цього немає, і вони не вважають, що це погано. Вони кажуть: "Якщо вам це потрібно, будь ласка, запроваджуйте". Але є і стандарти, обов’язкові до виконання. Це автоматизація у військах. Тобто коли ми, наприклад, хочемо зробити якісь тренінгові програми, війська НАТО мають нас розуміти і за формою, і за змістом.

— Чого не вистачає Україні для членства в НАТО?

— Нам не вистачає волі провідних держав у НАТО — це Франція і Німеччина. У 2008 році саме ці країни сказали нам: "Ні". І тепер отримання ПДЧ для України дуже залежить від Ангели Меркель і Еммануеля Макрона.

— Після 2008 року багато чого змінилося.

— Але Ангела Меркель залишилася, і ось вона йде. І є така, як кажуть, "лебедина пісня". Мені здається, це як той гештальт, який треба закрити. Якби Німеччина дала згоду на членство України в НАТО, це було б історичне рішення для самого НАТО. Навіть не для нас.

— Українці готові до членства в НАТО?

— Готові. На жаль, Росія нам не залишила вибору. Ми б, може, і хотіли нейтралітету. Ми б, може, і хотіли бути посередині цивілізацій, посередині культурних, історичних і всіх інших течій. Але війна з Росією не залишила нам вибору. Ми маємо прагнути до членства в НАТО. 

— Росія може почати наступ як зі сходу, так і з півдня. На чию допомогу ми можемо розраховувати в акваторії Чорного моря?

— На допомогу держав із сильним флотом. Це Туреччина, Велика Британія, США. Вони мають нам допомагати, розуміючи, що сили нерівні. Розуміючи, що після окупації Криму в 2014 році у нас немає фінансів відновити відібраний Росією флот.

Ці країни вже зараз допомагають. У нас є програма співпраці з Великою Британією. Коли президент Зеленський був у Великій Британії, вони з Борисом Джонсоном підписали необхідну кількість документів, які допомагають нам будувати корвети. Також є програма співпраці з Туреччиною та США.

— Наскільки універсальна стратегія деокупації українських територій?

— Вона універсальна. Її складові можуть бути різні, але ми не розглядаємо військовий шлях. Все інше ми розглядаємо.