Про карпатські традиції та пошуки себе: "Утро Дома" зі співачкою Alina Pash

Українська співачка Аліна Паш (Alina Pash) випустила новий альбом "РозМова", де абсолютно всі пісні — українською мовою.

Чим особливий цей альбом і як карантин вплинув на творчість співачки — розповіла Alina Pash в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Юлія Крапівіна і Костянтин Войтенко.

— Сумуєш за концертами? Своїми і не тільки.

— В якості слухача мені хочеться побачити якісь легенди, які дають максимум. Тому до карантину, звичайно, було цікаво подивитися, наприклад, шоу Бейонсе. Я бачила його в Барселоні, і це дійсно було вау. Але більше я сумую за своїми концертами. Тому що там йде повноцінна сильна емоція. Я теж віддаюся на максимум, і бачу, що це чіпляє людей.

Тому я дуже сумую за величезними фестивалями, які, слава богу, відновлюються в Україні. Україна — це цікавий майданчик для можливостей, для експериментів, тому що велика частина світу все ж закрита, ніхто не практикує дуже великі фестивалі, а в цей момент в Україні це потроху роблять.

— Як карантин вплинув на твоє життя? Що змінилося?

— Останні півтора року я просто живу життя, вчуся його сприймати по-новому. Карантин був ще однією сходинкою до розуміння того, що, насправді, можна щасливо себе почувати наодинці, в цій самоті знайти любов до себе. За карантин все ще цікавіше розкрутилося, і зараз я дуже вдячна тому, що такі речі зі мною сталися.

Я навчилася проводити час із собою, а не просто заповнювати чимось. Нічого не робити, наприклад. У той момент, коли аналіз всередині себе просто зупиняється, ти просто сприймаєш світ, як факт.

— "РозМова" — як з’явився цей альбом?

— Це те, про що ми говорили — розмова із собою. У назві виділено слово "Мова", тому що в цьому альбомі звучить лише українська мова. Український фольклор, поєднаний із тим стилем, яким я горю.

Тобто це поєднання попу, хіп-хопу, R&B, брейкбіту іноді. Хотілося віддати данину своєму карпатському регіону та подивитися на нього з боку Гуцульщини. Гуцули трошки інші. Я досліджувала їх, які вони в житті, які у них мудрості. Цивілізація не з’їла їхні традиції до кінця. І це дуже круто, нам потрібно це берегти.

Цей альбом налічує дев’ять треків. Дев’ять одкровень, пошуків себе. Я буду рада, якщо ви послухаєте його при нагоді. Буде навіть вініл.

— Виходить, ти заради альбому проїхалася по Карпатам, спілкувалася з гуцулами. Розкажи, що вдалося нового дізнатися, що ти використовувала в альбомі?

— В альбомі перший трек називається "Ініціація", і там розмова яскравого представника Гуцульщини. Це Іван Рибарук, священик у древній церкві, де Параджанов знімав "Тіні забутих предків". У цій церкві є якась суперенергетика. В альбомі також звучить син священика, Павло Рибарук, який просто прочитав свій вірш, ми його записали, і вийшла пісня. І мені здається, це дуже експериментально і цікаво.

Повертаючись до першого треку, там звучить мова священика. Він один із тих людей, які коли звертаються до людей, тебе це чіпляє. І я знаю, що його розуміє і маленька дитина, яка прийшла до церкви, і той, хто приїхав із Києва, наприклад. І там вже живе трохи інше життя, але між реченнями інтелект і глибина цієї людини дуже конкретні, й відчуваються вібрації. Що ще я там побачила? Я побачила справжність. Вона там присутня.

— Нещодавно вийшла остання серія документального фільму про українську культуру "Спалах", ти там брала участь. Розкажи, що це за документальний фільм і про що серія?

— Я брала участь в серіях про фольклор, це була перша серія, і вона розійшлася дуже добре. Також я брала участь в серії про поп-культуру. Але я не зовсім, мені здається, комерційний поп. Я на межі з поняттям "поп", тобто я беру хіп-хоп, фольклор, і міксую це так, щоб було трохи комерції.

— Кажуть тобі, що в твоїх піснях багато фольклору?

— Звісно. У мене дуже змішана аудиторія, і, чесно кажучи, мені це дуже подобається. Бо часом я перекручую їхню свідомість, тобто показую те, як насправді можна змішати реп із фольклором.