Майбутнє вільного Донбасу можливе тільки з Україною та Європою, — режисер фільму "Євродонбас" Корній Грицюк

У прокат вийшов документальний фільм "Євродонбас". Стрічка розвінчує радянські міфи та розповідає, що понад 100 років тому Донбас був невіддільною складовою європейського світу. Команда творців віднайшла й анімувала ряд унікальних архівних матеріалів XIX століття, які показують побут європейців на Донеччині та Луганщині. Експерти, історики та місцеві жителі у фільмі розказують про минуле регіону, яке старанно знищувала та викривляла радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве та Генріх Лауде.

Творці "Євродонбасу" — автори однойменного подкасту режисер Корній Грицюк і продюсерка Анна Паленчук. Стрічку показували на Фестивалі східноєвропейського кіно у Котбусі (Німеччина) та у Торонто на фестивалі Hot Docs — найбільшому фестивалі документального кіно у Північній Америці. Детальніше про фільм "Євродонбас" в програмі "Ранок Вдома" розповів режисер Корній Грицюк.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Про що фільм "Євродонбас"?

— Це документальний фільм про справжню історію Донеччини та Луганщини, про те, як індустріальні інвестиції європейців створили тут індустріального монстра. Та про те, як потім радянська влада приписала всі ці здобутки собі.

— Як ви вважаєте, у чому важливість цієї стрічки зараз?

— Фільм важливий, тому що він показує, що відбувається з нашими територіями, коли туди приходить "русский мир". На початок XX століття Донеччина та Луганщина — це передовий економічний район не тільки нашої країни. Це інтегрована в європейську економіку промислова система.

Коли туди приходить Радянський Союз, цей регіон перетворюється на такий собі заповідник "совка". Про європейську модернізацію та самих європейців ніхто вже не говорить. Її знищують. Так само як й українські підприємства. Мені здається, що це кіно сьогодні показує, що майбутнє вільного Донбасу можливе тільки з Україною, тільки з Європою.

— Скажіть, будь ласка, про які саме радянські міфи йдеться в цьому фільмі?

— Напевно головний міф — це те, що Радянський Союз зробив з цього українського дикого поля індустріальний регіон. Це наратив, який поширює Росія. Буцімто ця територія ожила, коли туди прийшли більшовики та СРСР. В цьому фільмі спростовується цей міф, адже росіяни нічого не могли зробити там без європейців. Тобто там все було на примітивному рівні. Росіяни розуміли, що це перспективна територія з багатим ресурсом, але вони нічого не могли з ним зробити.

Регіон підняли українські робітники та європейський капітал. Взагалі там цікава історія. Коли на Донбас зайшли європейські інвестиції, територія стала магнітом. Туди їхали українці з багатьох регіонів, там була цивілізація, а отже можливість працювати та заробляти гроші. Життя там не було легким. Капіталізм початку XX століття — дуже дикий, але все одно це було набагато краще, ніж бути кріпаком і не мати можливості вільно пересуватися.

На Донбасі "народилися" фантастичні історії успіху українців. Наприклад, історія Олексія Алчевського. Це український меценат, філантроп, бізнесмен, який в Маріуполі заснував металургійне підприємство разом з бельгійськими партнерами. Його історія демонструє той факт, що українці були успішними в кооперації з європейцями.

— Розкажіть, будь ласка, про подкаст "Євродонбас".

— "Євродонбас. Німецька спадщина" — це подкаст, який ми зробили зі співавторкою фільму Анною Паленчук. Вона продюсерка цього фільму та сценаристка. В цьому подкасті ми більше зосередились саме на німецькій спадщині. Адже німці відігравали важливу роль у модернізації Донбасу.

Напевно, жоден фільм чи серіал не розповість детально про весь цей період. Коли ми знайшли багато різних матеріалів про німців, то зробили такий подкаст. Така можливість з'явилась в тому числі й за сприяння німецьких інституцій в Україні. Подкаст писали для "Української правди", і тому в ньому ми більше заглиблюємося саме в німецький контекст цієї історії. Мало хто знає, але саме німці заснували близько ста поселень на сході України: Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Херсонщина.

Навіть "Асканія Нова" — заповідник, заснований німецьким бароном, який так само брав активну участь у модернізації цього краю. Там було багато німців та німецьких поселень. Наприклад, Нью-Йорк на Донеччині — це німецьке містечко. Таких тоді було багато.

— Як довго ви знімали фільм "Євродонбас"? Чи стикалися з труднощами під час його створення?

— Знімали не довго. Мали на це лише місяць навесні 2021 року. Тобто можна сказати, що ми зафіксували це останнє таке відносно мирне літо на Донеччині та Луганщині. Але робота над фільмом, підготовкою до знімання, тривала два з половиною роки. Ми ґрунтовно досліджували тему, шукали архіви, експертів, героїв локації. Коли ми вже розпочали фільмування, то в принципі розуміли, де, кого та як знімати.

На момент підготовки до знімання "Євродонбасу" я завершував попередній документальний фільм "Поїзд:"Київ — Війна". Він знятий в поїзді, який їздить між Києвом та Костянтинівкою. Якраз тоді я зацікавився історією Донбасу. Ми почали її досліджувати. Власне, весь 2020 рік, був роком дослідження. У 2021 році ми отримали фінансування від Держкіно. Тоді ж його зняли. Фільм мав вийти ще у 2022 році.

— Чому не презентували його торік?

— Ми його завершили якраз взимку. Умовно з 2021 на 2022 рік. Планували випустити його навесні 2022 року. Але не вийшло. Зате торік "Євродонбас" був за кордоном на фестивалях.

— На яких фестивалях встигли побачити "Євродонбас"? Як сприймали фільм?

— Найбільший фестиваль — це Hotdog Festival у Канаді. Там у нас було два покази. Там була наша продюсерка. Кіно отримало дуже багато класних відгуків, хоча це не фестивальне кіно. Радше це фільм для широкої аудиторії. До фільму є великий інтерес.

Ми показували його в Німеччині, Великобританії, Італії, Бельгії. З'ясувалося, що європейці теж мало знають про цей період історії. Попри те, що це їхні країни вкладали гроші у розвиток Донбасу. Радянська влада, її пропаганда, так спрацювала, що досі Європа не знає, наскільки Луганщина та Донеччина європейська.

Раніше можна було приїхати в Лисичанськ та побачити там 35 об'єктів архітектурної спадщини Бельгії. У 2018 році посол Бельгії нагородив місто Лисичанськ Луганської області як місто з найбільш збереженим архітектурним спадком Бельгії за межами Бельгії. Попри те, що Бельгія була колоніальною імперією, яка багато чого будували в Європі та Африці, відзначили саме український Лисичанськ. Зараз, на жаль, багато об'єктів знищено. Зараз бельгійці розуміють, що Донбас — це точно не "русский мир", а частина їхньої історії.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Як отримати 800 000 гривень від держави на бізнес: керівниця центру "Дія.Бізнес" у Бучі Анна Страховська розповіла про грантову програму
• Як допомогти людині, яка уникає соціуму: інтерв'ю з психотерапевтом Антоном Семеновим
• Фундація Джорджа Клуні нагородила українців за фіксацію злочинів РФ — інтерв'ю з виконавчим директором Truth Hounds Романом Авраменком
• IST Publishing випускає посібник про російський колоніалізм: розмова з автором Максимом Еріставі