"Головне завдання — попри війну виростити найкраще покоління українців": інтерв'ю з засновницею Gen.Ukrainian Оксаною Лебедєвою

Оксана Лебедєва є засновницею Gen.Ukrainian — громадської організації для подолання психологічних травм у дітей, котрі зіштовхнулись із жахіттями війни. У рамках Gen.Ukrainian створено Gen.Camp — табір для психологічної реабілітації дітей у Карпатах. Проєкт реалізується за підтримки фундації першої леді Олени Зеленської. В інтерв'ю "Ранку Вдома" Оксана розповіла про те, як надають психологічну допомогу дітям, та про важливість таборів для маленьких українців.

— Хто підтримує Gen.Ukrainian та допомагає вам здійснювати цю велику справу? 

— Gen.Ukrainian заснована однодумцями та меценатами. Ми працюємо з великими фондами, наша патронеса — Олена Зеленська. Ми рідко звертаємося за донатами, бо розуміємо, що зараз надзвичайно багато таких звернень. 

— Важливою частиною проєкту Gen.Ukrainian є табір для дітей та підлітків, який ви започаткували минулоріч. Як він проходить цього року?

— Зараз я на п'ятій зміні такого кемпу. Gen.Camp — це один з продуктів Gen.Ukrainian. Це наш головний продукт наразі — надзвичайно потужний психотехнологічний інтенсив для дітей, вміло замаскований під веселий літній табір. Перші дві зміни ми провели в Іспанії 2022 року. Зараз ми повернулися в Україну і табір проходить у горах. Тут надзвичайно спокійно, немає сирен, діти можуть виспатися. 

— Скільки змін буде цьогоріч? Коли наступна?

— У цьому році це вже друга. Ми чекаємо ще 50 дітей — третя зміна. Ще в нас є плани на осінь. Тих, які просять про допомогу, дуже багато. До нас потрапляють об'єктивно важкі випадки. Найбільш постраждалим найважче допомогти, бо вони відхиляють цю допомогу, не просять її. І хочуть, щоб їх просто лишили. Але ж ми розуміємо, що ця травма в майбутньому точно відобразиться на цих дітях. Іноді це розуміють, а іноді ні. Намагаємось переконувати. 

— Чим діти займаються у вашому таборі? Яку саме допомогу отримують?

— Мікс індивідуальної та групової терапії, анімалотерапія (використання тварин, як засіб для лікування, — ред.), багато технологічних практик, арттерапія, театротерапії, лялькова терапія, дуже багато спорту. Терапія тут всюди: вони лягають спати — читають терапевтичну літературу, прокидаються  — роблять терапевтичну руханку. Все замасковано так, щоб вони не дуже розуміли, що відбувається.

— Ваші психологи працюють особливою програмою. В чому її особливість? Як працюють ваші спеціалісти?

— Протоколів лікування таких дитячих травм  не існувало. Стало зрозуміло, що нам треба цим займатися самим, адже, можливо, світу знадобляться роки, щоб модернізувати ці протоколи. У нас цих років немає. Це наші діти, вони зараз тут страждають. Тому наша психологиня розробила програму "Захищені любов'ю", яка базується на науково обґрунтованих методах адаптивної вегетативно- та когнітивно-поведінкової терапії, але включає в себе дуже багато культурних та ментальних особливостей наших дітей, пов'язаних саме з війною. 

Обов'язковим елементом нашої програми є робота з опікунами та батьками. Діти після того, як отримують інтенсивну психологічну допомогу, повертаються додому, де на них чекає війна — травматичне середовище.

— На який вік розрахована програма? 

— "Захищені любов'ю" пройшла апробацію віком від 6 до 16 років. Ми щоразу вносимо щось нове, коригуємо, додаємо. Діти стають співавторами цих програм. 

— Чи тримаєте ви зв'язок з дітьми, які пройшли програму і повернулися додому?

— Завжди підтримуємо. У мене є близько 12 дітей, з якими близько спілкуюся. Звісно, що не можу з усіма. Ми говоримо дітям, що дива не станеться. У нас є браслети з написом "Вірю в дива", але ми розуміємо, в яких обставинах зараз живемо. Ми маємо допомагати собі самі. Діти стають самі для себе такими ж терапевтами, нашими "агентами впливу". Головна мета програми — вбудувати їх травматичні спогади у їх автобіографічні спогади. Таким чином ми можемо поєднати минуле з теперішнім і отримати змогу планувати майбутнє.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Про зміни в іспитах для майбутніх водіїв та скорочення сервісних центрів: інтерв'ю з начальником Головного сервісного центру МВС Миколою Рудиком
• Двічі встановлювала український прапор на Евересті та побувала на К2 — інтерв'ю з альпіністкою Антоніною Самойловою
• Американські гірки у видавничій справі та порятунок книжок у час російської агресії — інтерв'ю з гендиректором видавництва "Ранок" Віктором Кругловим
• Про Шона Пенна та ідею українського кіноальманаху "Війна очима тварин" говоримо із режисером Мирославом Слабошпицьким