Газ, громади та промисловість: опалювальний сезон обговорюємо з Володимиром Омельченком

У 2023 році Україна повинна повністю перейти на синхронну роботу своєї енергосистеми з європейською. Про це заявив міністр енергетики Герман Галущенко під час Години запитань до уряду у Верховній Раді.

"До кінця 2022 року ми маємо вийти на паралельну роботу об'єднаної системи, а у 2023 році — на повноцінну роботу української енергосистеми синхронно з європейською. Синхронізація сприятиме як нашій енергетичній незалежності, так і формуванню сучасного ринку електроенергії в Україні. Це значний крок, який не обмежується технічними питаннями синхронізації або об'єднання мереж. Йдеться насправді про концептуальні зміни на вітчизняному енергоринку. Я переконаний, що ми пройдемо цей шлях — Україна стане частиною цієї енергосистеми", — сказав Галущенко.

Також він повідомив, що цього року опалювальний сезон в Україні мине під впливом світової енергетичної кризи.

"Ціна на вугілля та газ на світових ринках вже перевищує рекорди. Найбільші економіки світу відчувають нестачу та різке зростання ціни на енергоресурси, передусім вугілля, газ, електричну енергію. На сторінках усіх газет і в ЗМІ щодня обговорюється питання європейської та взагалі світової енергетичної кризи. Це питання і політичного тиску, це питання і "Північного потоку-2", це питання "Турецького потоку", всього того, що відбувається, коли газ використовується не як товар, а як зброя, і про це ми говоримо на всіх міжнародних майданчиках. Безумовно, така криза впливає і на Україну", — додав він.

Про синхронізацію української енергетичної системи з європейською, прийдешній опалювальний сезон і тарифи на тепло для українців у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говорить директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Ведучий програми — Денис Похила.

— У чому значення синхронізації української енергетичної системи з європейською?

— Передусім для стійкої роботи нашої енергетичної системи. Це перший варіант. Другий варіант — для розвитку конкуренції енергетичних ринків, і взагалі для загального процесу інтеграції української економіки з Європейським Союзом і наближення до європейських правил, які існують в енергетиці в Європі. Зокрема й побудова ринку електричної енергії, захисту прав споживача, цінової політики.

Це дуже важливо для того, щоб Україна могла залучити серйозні інвестиції до розвитку свого енергетичного комплексу, до декарбонізації, розвитку відновлюваних джерел енергії, і до енергетичної інфраструктури загалом.

— Як українська енергосистема пов'язана з РФ, крім, можливо, транзиту? Або у нас зараз контактів мало?

— Транзиту у нас ніколи не було. У нас були обміни між енергетичними системами в певні періоди. Тобто це перетоки, в невеликих обсягах, коли тій чи іншій системі потрібне швидке отримання електричної енергії. І був, звісно, з Росією імпорт у досить значних кількостях. Але зараз він заборонений до 1 листопада цього року.

Це серйозний виклик для нашої енергетичної системи, оскільки ми звикли брати електричну енергію, хоча й не у великих кількостях, з Росії. Тобто цей процес по суті закриє можливість перетоків і імпорту електричної енергії з Росії та Білорусі.

— Головне питання — опалювальний сезон. Ціни на газ на європейських біржах днями були близько 2 тис. дол. Чи буде цей опалювальний сезон важким для нас?

— Звісно, він буде дуже важким. Треба розглядати кілька сценаріїв — і оптимістичний, і песимістичний. Пан Галущенко, напевно, розглядає лише оптимістичний сценарій. Дійсно, з формального погляду запас газу начебто й нормальний. Та й, у принципі, йде ставка на атомну енергетику, що збільшення відпуску електричної енергії з атомних станцій компенсує дефіцит вугілля.

Але, з іншого боку, треба враховувати, наскільки наша система зможе працювати із 14 блоками, тому що у нас атомна енергетика — це базова генерація, і тому все одно її необхідно маневрувати, й, на жаль, без вугільної, теплової генерації не обійтися. І в будь-якому разі вугілля знадобиться. Тому сьогодні ключова проблема — запаси вугілля.

— Були озвучені плани трансформації української атомної системи, що будуть оновлені та побудовані ще кілька блоків. Можливо, атомна енергетика — вихід для України? Плюс це можливість не забруднювати навколишнє середовище вугільними викидами.

— Насправді найоптимальніший вихід — розвиток атомної енергетики в комплексі з видобутком природного газу, і, безумовно, відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ). А вугілля поступово заміщатиметься. Тобто це, я би сказав, атомно-газовий сценарій, плюс ВДЕ. Він мені видається найбільш правильним і оптимальним.

Звісно, вугілля — найбрудніше паливо, і в умовах високих податків на викиди і в Європейському Союзі, і у нас, доведеться це робити. Але вугілля — паливо, яке ще років 10-15 буде необхідно.

Передусім теплові станції використовуватимуться в якості балансуючих потужностей для ядерної енергетики, для розвитку відновлюваних джерел енергії. Але поступово ТЕСи йтимуть у минуле.

— Не можна не сказати про власний водень, він також стане частиною української енергосистеми.

— Дійсно, тема перспективна. Треба розуміти, що це питання не сьогоднішнього і не завтрашнього дня. Думаю, для того щоби створити ринок споживання водню в Україні, знадобиться років 10-15.

— Пан Шмигаль казав, що ми маємо такі можливості. І ми можемо диверсифікувати потоки. Чи так це?

— Так, це можна. Але це, знову ж таки, питання дуже довгих, серйозних інвестицій. Але, на жаль, наш інвестиційний клімат поки що не дає змоги цього робити. Сподіваюся, він покращиться, і ми дійсно зможемо залучити гроші до розвитку водневої енергетики, ядерної енергетики. Але для цього треба кардинально покращувати інвестиційний клімат, і передусім Rule of Law (верховенство права, — ред.).

— Як меморандум про непідвищення рівня тарифів, презентований під час Конгресу місцевих і регіональних влад, допомагає громадам в питанні ціноутворення?

— Щоби він допоміг реально, необхідно, аби тарифи на тепло відповідали тарифам на природний газ. Тоді місцева влада не буде так фінансово обтяжена, щоби компенсувати цю різницю.

В принципі, меморандум досить позитивний. Але треба усвідомлювати й те, що багато чого залежатиме від кліматичних умов цього року. Якщо зима буде холодна, то, можливо, газу власного видобутку для населення та теплокомуненерго не вистачить, і необхідно буде докуповувати імпортний ресурс.

І головна проблема все-таки не стільки у населенні цього опалювального сезону. Тому що для нього як раз може й вистачити енергоресурсу. За досить високими цінами, якщо дивитися в недалеке минуле, але досить конкурентним порівняно з європейськими країнами. Тому тут теж ситуація непогана. Хоча для нашого населення, яке отримує достатньо невеликі гроші, в середньому, це непросте питання.

Але найбільший удар, звичайно, прийдеться по промисловості. Тому що для промисловості у нас не вистачить газу власного видобутку. Доведеться докуповувати його за імпортними цінами, а вони дуже високі на сьогодні. І тому багато промислових підприємств зараз узагалі на межі зупинки. Тому для промисловості це буде найбільшим викликом цього опалювального сезону.