Думки про те, щоб щось поставити під час війни, здавалися гріховними, — режисер Івано-Франківського драмтеатру Держипільський

Ростислав Держипільський. Скриншот: kanaldim.tv

Наприкінці 2022 року в Івано-Франківському драмтеатрі відбулася прем'єри постановки Ростислава Держипільського за творами Лесі Українки під назвою "Лісова пісня на полі крові". Про її створення, особливості та духовність режисер розповів у програмі "Точка опори" на телеканалі "Дім".

Жанр вистави визначено як "метаморфози душі". "Лісову пісню на полі крові" грають на новому сценічному майданчику драмтеатру — на сцені під назвою "межа", де глядачі та актори сидять за одним столом немов у катакомбах. Саме така атмосфера, за словами режисера, відповідає нашому сьогоденню.

"Я дуже люблю адаптовувати різні простори. Особливо ті, що на перший погляд здаються непридатними для театру. За це мені інколи закидали колеги. Однак я схильний думати, що театр — це не про приміщення, в першу чергу. Це про суть. Такі простори під іншим кутом відкривають вистави і їх сенси", — пояснює Ростислав Держипільський.

На початку повномасштабної війни думки про нові вистави здавалися неправильними та навіть гріховними, зізнається режисер і гендиректор театру. Однак саме "Лісова пісня" спала Держипільському першою на думку.

"Поставити "Лісову пісню" Лесі Українки — це перше, що мене осінило після початку повномасштабного вторгнення. Дякувати богу, у Франківську було не так страшно, як там. Але навіть думки про те, щоб щось поставити під час війни, здавалися гріховними. "Лісова пісня" мене кликала дуже давно. Були різні варіанти. 10 років тому я хотів, щоб там Наталя Половинка грала. Потім хотів, щоб Надя Левченко грала. Думав, як їх поєднати, адже та — молодша, та  — старша. Тоді подумав, що в мене ж ще є молода акторка Інна Бевза. Потім до мене прийшла ідея, що має бути три Мавки — дуже умовно це Весна, Літо й Осінь", — поділився постановник.

Подивитися "Лісову пісню на полі крові" в Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка можна і зараз. Мавок грають Половинка, Левченко і Бевза. Також у виставі задіяні Ірма Вітовська, Олексій Гнатковський, Олег Панас та Іван Бліндар.

"В процесі я зрозумів, що виходить якась дуже духовна річ і звернувся до інших творів Лесі Українки. А в неї багато робіт про перших християн, про катакомбні речі. А нас, на жаль, якраз і загнали в підземелля, сховища, укриття — катакомби. Тоді я й згадав про "На полі крові" — один із моїх улюблених творів. Ще у 2000-му році я зі своєю дружиною грав у ній. Тож я спробував їх поєднати і вже цей простір диктував мені, що тут має бути. У цій виставі багато символів. Вона є однією з моїх улюблених останнім часом. Колись хотів, щоб це була моя "лебедина пісня", бо мені весь час хочеться завершити сво. режисерську кар'єру і піти цілковито у менеджмент. Бо там нема таких вагань і душевних мук", — додав Держипільський.

Ростислав Держипільський — театральний режисер, актор, генеральний директор та художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Народний артист України. Під його керівництвом театр набув популярності в Україні, успішно став гастролювати за кордоном. Його постановки "Солодка Даруся" і "Нація" — знакові для українського театрального мистецтва.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Івано-Франківський драмтеатр не припиняв свою роботу, влаштовуючи вистави у підвальних приміщеннях. Колектив театру створив гуманітарний логістичний центр "Рух опору — Рух допомоги" для підтримки переселенців та військових.

Більше новин з "Точки опори":

Прямий ефір