Досягнення українців у світовій науці: історії українських учених та їхніх дивовижних винаходів у програмі "Код ідентичності"

Не всі знають, що американці летіли на Місяць трасою, прокладеною науковцем із Полтави Юрієм Кондратюком. А рентгенівські промені першим дослідив, але не запатентував, українець Іван Пулюй. А Борис Грабовський запатентував електронну систему телебачення. 

Про дивовижних українських науковців та їх вагомі внески у розвиток світової науки у програмі  "Код ідентичності" разом із ведучою Світланою Леонтьєвою говорять:

• координаторка космічних програм приватної космічної компанії Noosphere Наталія Боротканич, 
• професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк,
• провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України Василь Шендеровський.

Шлях до Місяця авторства Юрія Кондратюка

20 липня 1969 року відбулася висадка американських астронавтів на Місяць. Приблизно за 40 років до того українець Юрій Кондратюк розробив цю дорогу до супутника Землі.

Насправді Юрія Кондратюка звали Олександр Шаргей. Народився він у червні 1897 року в Полтаві у родині польського шляхтича Ігнатія і Людмили Львівни, що належала до древнього аристократичного роду Шліпенбахів. Далекий предок жінки був шведським бароном. 

Олександр Шаргей зі срібною медаллю закінчив Другу полтавську чоловічу гімназію, після чого вступив у відділення механіки Петроградського політехнічного інституту. Відучитися там хлопець зміг лише два місяці — почалася Перша світова війна і Олександра призвали до армії. Після закінчення школи прапорщиків Шаргей воював на Кавказькому фронті. Після укладання мирної угоди він утік з надією повернутися в рідну Полтаву, однак дорогою, на одній із залізничних станцій, його заарештували білогвардійці. З Білої гвардії Олександр Шаргей теж дезертував. Побоюючись репресій за своє офіцерське минуле, хлопець змінив ім'я та прізвище. З цим йому допомогла мачуха Олена Карєєва. Вона дістала документи студента, який нещодавно помер і вік якого збігався з віком її пасинка. Так Олександр Шаргей став Юрієм Кондратюком.

Разом із ім'ям вчений змінив і місце проживання — поїхав до Західного Сибіру, де проектував та будував елеватори. У вільний час разом із інженером Петром Горчаковим розробив проєкт "Кримська вітроелектростанція", який переміг на конкурсі найкращих електростанцій.

Під час одного з відряджень доля надала Юрію Кондратюку грандіозний шанс, яким вчений не зміг скористатися. Він зустрів видатного вченого у галузі ракетобудування та космонавтики Сергія Корольова, який запропонував йому увійти до свого КБ. Кондратюк був змушений відмовитися, адже розумів, що не пройде жорстку перевірку НКВС.

Свою відому роботу "Завоювання міжпланетних просторів" Кондратюк видав власним коштом. Книга вийшла у світ 1929 року в Новосибірську. Попри скромний тираж у 2000 екземплярів, вона принесла авторові світову популярність. У цій праці Кондратюк вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет, запропонував використовувати для ракетного палива деякі метали й неметали та їхні водневі сполуки. Також українець розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз та ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для їх розв'язання. Найголовніше — він розрахував оптимальний шлях космічного корабля із Землі до Місяця. Його назвали "Трасою Кондратюка". Всі пропозиції, викладені у цій роботі, згодом використали у своїх розрахунках у програмі Apollo фахівці NASA, а кратер на зворотному боці Місяця назвали іменем Юрія Кондратюка.

"Нічого дивного [в тому, що робота Кондратюка потрапила до американців] немає. Саме на початку 30-х років Америка, на жаль, після Голодомору, встановила дипломатичні відносини з Радянським Союзом. Прислали американських інженерів, котрі дуже гарно вивчали тодішню радянську науку. Хоча, якщо говорити про Кондратюка, то це абсолютно була не радянська людина. [...] Американці слідкували, яка література видається в галузі науки і техніки. Найкраще використовували, забирали до себе, робили переклади, застосовували", — пояснив професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.

Зі вступом СРСР у Другу світову війну вчений пішов у народне ополчення і опинився на фронті. Довгий час уважалося, що Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року. Проте, згодом були знайдені докази того, що він був живий і після цієї дати. Наприклад є його підпис у відомості, датованій січнем 1942 року. Тому поширеною стала версія, що вчений загинув 23 лютого 1942 року у Калузькій області (РФ). Вважається похованим у братській могилі на місці боїв — у сосновому лісі на околиці Кірова, проте документів, які б це підтверджували, немає. Смерть чи зникнення Юрія Кондратюка досі огорнута таємницею.

Іван Пулюй — український фізик, у якого вкрали винахід X-променів

Іван Пулюй був професором і ректором Німецької вищої технічної школи в Празі, державним радником з електротехніки Богемського королівства і Маркграфства Моравія, одним із перших дійсних членів Наукового товариства імені Шевченка та почесним членом Віденського електротехнічного товариства.

Народився Іван Пулюй 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів Тернопільської області в греко-католицькій родині заможного й освіченого господаря Павла Пулюя і його дружини Катерини. У рідному містечку Іван закінчив початкову школу, після чого вирушив учитися до Тернопільської гімназії. Іван-гімназист демонстрував здібності не лише до точних наук, а й мов.

Усі члени родини Пулюїв відвідували греко-католицьку церкву. Релігія зіграла значну роль не лише у вихованні майбутнього вченого, а й у становленні його світогляду. Батько готував Івана до того, щоб хлопець став священником, тому його навчання продовжилося у Відні у греко-католицькій семінарії. Австро-Угорська імперія була державою з відносною терпимістю, і греко-католицька церква займала не останню роль в країні. Там Іван Пулюй почав цікавитися фізикою і, врешті-решт, вирішив, що не хоче ставати священиком. 

Після закінчення семінарії Пулюй почав відвідувати лекції у Віденському університеті. В результаті Іван Павлович став вченим, при цьому до кінця життя залишився віруючою людиною та поєднував у своєму світогляді теологічне з фізичним.

Кар'єра Івана Пулюя була блискучою. Він працював у Відні та Празі, удосконалив лампу розжарювання, винайдену Едісоном, і працював на заводі, який її виробляв. Вигаданий ним навчальний прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти отримав престижну нагороду на Всесвітній виставці в Парижі. Пулюй також доклав руку до запуску перших трамваїв у Празі та роботи перших електростанцій у Європі — і там, і там використовувалися винайдені ним прилади.

Іван Пулюй, як і Юрій Кондратюк, був не лише теоретиком, а й практиком. Він займався катодним випромінюванням, на основі дослідження якого почав роботу над Х-променями. Згодом їх стали називати рентгенівським випромінюванням. 

Український вчений був добре знайомий із німецьким фізиком Вільгельмом Конрадом Рентгеном. Колеги добре контактували між собою. 

Для експериментів Івану Пулюю потрібні були скляні трубки. Опанувавши професію склодува, він виготовляв такі трубки власноруч і навіть дарував Рентгену. Скориставшись тим, що Іван Пулюй вчасно офіційно не заявив про свій винахід Х-променів, Рентген випередив його і опублікував наукову статтю "Про новий вид променів". 

"Рентген отримав Нобелівську премію, став відомим, але поводив себе доволі дивно. В кінці життя він наказав спалити всі свої рукописи.  Є певні підозри, що все-таки він використав напрацювання Пулюя. Не хочу казати, що це був плагіат, але…", — розповів професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.

Пулюй намагався боротися за право на свій винахід, виступав перед вченими зборами з лекцією про відкриті ним промені, демонстрував перші фотографії свого відкриття — чіткі зображення зламаної руки 13-річного хлопчика, руки своєї дочки зі схованою в долоні шпилькою, скелет маленької дитини. На жаль, це не допомогло. Рентген у жодному своєму виступі, включно з промовою перед Нобелівським комітетом, не згадав про заслуги українського вченого, а Х-промені назвали "рентгенівськими".

Іван Пулюй довго тягнув із одруженням, але 1884 року, на порозі свого 40-річчя, таки одружився зі своєю студенткою Катериною-Йосифою-Марією Студзинською. Вона теж доклала руку до винаходу Х-променів — її розкішне довге і міцне волосся Пулюй використовував у своїх трубках у якості нитки розжарювання. Катерина народила вченому 15 дітей, з яких вижили лише шестеро.

Помер Іван Пулюй у віці 72 років у Празі, де й похований. Заповіт видатного українського вченого так і залишився невиконаним — винахідник був великим патріотом України і хотів бути похованим поряд із батьками в Гримайлові на Тернопільщині.

Український вчений, який спростовував ідею "золотого мільярда"

Він одним із перших почав писати наукові праці українською мовою та спростовував ідею "золотого мільярда". Михайло Грушевський писав про нього: "Він заслужив собі одно з найбільш почесних місць в історії нашого духовного життя", а французький учений Дебірре називав цього українця автором однієї з "найновіших теорій термодинаміки". Мова йде про Сергія Подолинського — лікаря, соціолога, економіста, фізика, громадського і політичного діяча. 

Найголовніші свої економічні ідеї Сергій Подолинський виклав у двох головних працях: "Ремесла і фабрики на Україні" та "Праця людини та її відношення до розподілу енергії".

"У цій роботі ("Праця людини та її відношення до розподілу енергії", — ред.) він говорить про те, що вартість праці визначається не тільки зусиллями людини, а й сонячною енергією. Він, до речі, казав, що найважливіша праця на землі — сільськогосподарська, бо саме рослини вбирають сонячну енергію, яку ми потім використовуємо у своєму житті. Він вважав, що треба здійснювати реформи і переходити від дикого капіталізму до більш розвинутого суспільства, де рівномірно і розумно розподіляється енергія. Вважав так, що завдяки своїй праці людина протистоїть хаосу, який її оточує", — поділився професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.

Багато тез Подолинського були використані Володимиром Вернадським, особливо ідея ноосфери. У своїх роботах Вернадський відзначив використані ідеї і Подолинського, і Пулюя.

"Подолинський спілкувався з Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом. Він намагався їх переконати в теорії додаткової вартості. Маркс на старості літ в чомусь десь і погодився, а Енгельс його критикував. [...] Сергій Подолинський мав чимало контактів. Наприклад, спілкувався з Михайлом Драгомановим, який був своєрідним лідером українців у другій половині ХІХ століття. Спілкувався також із Іваном Франком. Чимало робив для того, щоб поширювати ідеї української землі", — додав Петро Кралюк.

Сергій Подолинський написав чимало праць, які стосувалися політекономії, історії економіки та здоров'я, оскільки за фахом був лікарем. 

У 1798 році у праці "Дослід щодо закону народонаселення" англійський економіст Томас Мальтус вказав на те, що зростання населення без жодних стримувальних факторів відбувається у геометричній прогресії (1→2→4→8), а збільшення харчових ресурсів можливе лише в арифметичній (1→2→3→4). Наслідком цього Мальтус бачив голод, хвороби і війни за обмежені ресурси. Цей сценарій отримав назву "мальтузіанська катастрофа", а прихильники такої думки об'єдналися в школу мальтузіанства. Для уникнення цього сценарію Мальтус пропонував регулювати народжуваність для повернення кількості населення Землі до одного мільярду — рівня, на якому воно здатне підтримувати популяцію.

"Золотим мільярдом" називають населення розвинутих країн з достатньо високим рівнем життя в умовах обмежених ресурсів. Чисельність в мільярд пов'язана з сумарною кількістю населення таких країн і регіонів, як США (310,5 млн), Канада (34,3 млн), Австралія (22,5 млн), Євросоюз (27 країн, загалом 500 млн), Нова Зеландія (4,4 млн), Ізраїль (7,5 млн), Ліхтенштейн (35 800), Монако (33 000), Люксембург (0,5 млн), Андорра (84000), Ватикан (920), Мальта (0,4 млн) до початку третього тисячоліття.

Сергій Подолинський виступав проти мальтузіанства та ідеології концепції "золотого мільярда". Він пояснював, що сонячна енергетика є надзвичайно великою і її достатньо для отримання достатньої кількості ресурсів для існування населення Землі.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Природні перлини Херсонщини в окупації: історія та сьогодення заповідника "Асканія-Нова" у проєкті "Код ідентичності"
• Успіх та переслідування: історія роду господарників Симиренків у проєкті "Код ідентичності"
• Чи розгаданий талант Архипа Куїнджі: історія художнього генія з Маріуполя у проєкті "Код ідентичності"
• Захисники спадщини: історія Петра Тронька та Івана Гончара