Арешти журналістів у Криму та ОРДЛО — що може зробити Україна й світ: інтерв’ю з координаторкою Комітету захисту журналістів Гульнозою Саїд

В окупованому Криму і окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) з кожним років збільшується кількість затриманих журналістів. Зокрема, в березні 2021 року в Криму було затримано фрілансера "Радіо Свобода" Владислава Єсипенка. Його звинувачують у зборі інформації "в інтересах спецслужб України". Сам Єсипенко заявляв про тортури під час слідства.

Чи є шанс звільнити Єсипенка та інших затриманих журналістів, а також що Україна й світове співтовариство можуть зробити для тиску на Росію — розповіла координаторка програм Комітету захисту журналістів для Європи та Центральної Азії Гульноза Саїд в інтерв’ю телеканалу "Дом".

— Ми уважно стежимо за справою затриманого в Криму журналіста Владислава Єсипенка. Як ви вважаєте, сьогодні існують якісь можливості для того, щоби натиснути на владу Російської Федерації та звільнити Єсипенка з ув’язнення?

— Мені б хотілося відповісти: "Так", але це дуже складно. Ви ж знаєте, що важелів тиску на російську владу дуже мало. Крим перебуває під повним контролем Росії з моменту окупації, і Єсипенко — не перший журналіст, якого там затримали. Кілька інших журналістів, що належать до етнічної групи кримських татар, уже перебувають в ув’язненні з теж досить серйозними звинуваченнями.

На жаль, на сьогоднішній день не вдалося жодній стороні досягти якогось успіху та побачити безпосередньо звільнення журналіста. Це дуже складне питання.

— Так, я згоден, що питання складне. Але, разом із тим, виглядає так, що в цій справі дуже багато політики. Дуже багато мотивів, які використовує Росія для затримання наших колег на окупованих територіях. Що, на вашу думку, можемо зробити ми як журналісти? Чи достатньо у нас сил для спільних дій? Можете пояснити, як ваша організація в цьому бере участь?

— Перший аспект, про який ви згадали, — звичайно, це політичне питання. І коли я говорила, що дуже складно досягти звільнення журналістів, які перебувають в неволі у Криму, я мала на увазі, що можливі дії та пресинг на російську владу мають відбуватися на найвищому рівні, тобто на самітах та інших заходах найвищого рівня. Тому що ми розуміємо, що європейські уряди й уряд Сполучених Штатів мають виходити і виходять, як правило, зі своїх національних інтересів.

Що стосується того, чому журналісти використовуються в цій політиці, то, звичайно ж, журналісти та вільні ЗМІ, вільний репортаж — це те, що російська влада не хоче бачити. Тому що Єсипенко та інші журналісти в Криму, що працюють на "Радіо Свобода" або інші незалежні ЗМІ, доносять до публіки — як в Криму, так і в інших регіонах України та всього світу — правдиву інформацію. А правдива інформація з Криму — це те, що російська влада не хоче бачити та чути. Тому голос Єсипенка та інших журналістів заглушають.

Що стосується того, що робить Комітет із захисту журналістів. Ми організація, яка займається захистом журналістів по всьому світу, зокрема в Криму. Наша пресозахисна діяльність здійснюється на різного роду рівнях. Це від прямих заяв, які ми випускаємо до відома тієї ж російської влади, і аж до того, що ми ці питання, кейс того ж Єсипенка та інших журналістів, порушуємо на всіх зустрічах, які у нас відбуваються з відкритими та за закритими дверима. З представниками різних урядів, міжнародних організацій тощо.

— Можете перерахувати останні активні дії, пов’язані з адвокатування журналіста Єсипенка і, можливо, інших журналістів, які піддаються репресіям в окупованому Криму? Які події, конференції, акції відбувалися?

— Звичайно, ми питання Єсипенка та інших журналістів, які перебувають в ув’язненні в Криму, кримськотатарських журналістів, як я вже зазначила, порушуємо на кожній зустрічі на всіх рівня, які стосуються Росії.

Наприклад, в найближчому майбутньому ми опублікуємо свій щорічний звіт про журналістів, які перебувають в ув’язненні по всьому світу. Росія буде і цього року фігурувати з досить великою кількістю ув’язнених журналістів. І Крим ми в даному випадку включаємо до Росії, тому що ці журналісти перебувають саме в руках російської влади. І саме російська влада може ухвалити рішення про їхнє звільнення.

Що стосується окупованих територій Східної України, ми досить довго проводили кампанію зі звільнення того ж Станіслава Асєєва, який, на щастя, на сьогодні вільний. Ми, напевно, були однією з перших міжнародних організацій, якщо не найпершою, яка дізналася про затримання Асєєва і розповсюдила заяву. Понад два роки, якщо я не помиляюся, він перебував у руках проросійських сепаратистів на окупованій території. Всі два роки ми домагалися, щоб його звільнили, включаючи зустрічі з представниками МЗС Росії і до офіційного листа тоді ще новообраному президенту України Зеленському.

Ми були дуже раді, коли Асєєва все-таки включили в цей обмін, в результаті чого він був звільнений і досі гідно говорить про своє звільнення. Навіть виступає в адвокатській ролі, тому що він постійно нагадує про те, що журналісти на окупованих територіях, зокрема в Криму, перебувають у дуже важких умовах. Навіть ті, хто формально залишаються на свободі. А такі, як Єсипенко, які в ув’язненні — звичайно, це серйозне питання. І Асєєв, й інші привертають до цього увагу.

— Так, українська сторона активно привертає увагу до подібних справ. Зокрема, до порядку денного 76-ї Генасамблеї ООН винесено питання про стан справ як в Криму, так і на Донбасі. Справа Єсипенка і справи інших журналістів, скоріш за все, обговорюватимуться більш активно. Як ви оцінюєте такий інструмент і механізм як Організація Об’єднаних Націй для кампанії адвокації щодо затриманих журналістів?

— Організація Об’єднаних Націй — це організація, з якою ми дуже близько працюємо, особливо при кожному циклі універсального огляду або універсального періодичного огляду прав людини. Якщо обговорюється та чи інша країна, чи то Росія чи Україна. Але це відбувається не щороку,

Ви знаєте, механізм просто такий, що ми готуємо свої мінідоповіді щодо ситуації зі свободою ЗМІ в даній країні та надаємо свої звіти, виступаємо на засіданнях і працюємо безпосередньо з групою країн, які більш активно підтримують свободу ЗМІ. Це демократичні, здебільшого, країни Європи та Північної Америки. Через них ми здійснюємо свою адвокатську роботу. Ми також працюємо з іншими міжнародними організаціями.

Я хотіла б зазначити такий момент, що ви, перебуваючи в Нью-Йорку, намагаєтеся порушити питання про ситуацію зі свободою ЗМІ в Україні. Навіть на неокупованій території вона, звичайно, далека від ідеалу, але позитивний момент останніх років в Україні полягає в тому, що самі активісти, правозахисники, пресозахисники, і навіть ті, хто так чи інакше афілійовані з урядовими структурами — вони взяли це питання зі свободою ЗМІ в свої руки та активно його просувають, як ви говорите, навіть на рівні міжнародної дипломатії в ООН.

Тому я із задоволенням це зазначаю, тому що величезна кількість країн в тому регіоні, яким я займаюся — в Європі і Центральній Азії — там такого немає. І тут відрадно бачити той факт, що місцеві організації, навіть Національна спілка журналістів України та інші — вони досить активні в тому, щоби захищати права журналістів. Тут потрібно відзначити також і українську службу "Радіо Свобода", яка як зі Станіславом Асєєвим, так і з Єсипенком зараз виступає кожен раз і доносить правдиву інформацію до практично світової спільноти.

— В українському суспільстві іноді контроверсійно оцінюється фраза "обмін утримуваними особами". Але саме за такою процедурою багато хто виходив з ув’язнення як самопроголошеної "влади" в Донецьку та Луганську, і з території Російської Федерації. Такий інструмент існує. Ви, як правозахисниця, як оцінюєте можливість обміну, наприклад, Єсипенка на якихось осіб, яких запропонує Росія, щоби його вивести з окупованого півострова?

— У нас принципи такі ж, як у більшості міжнародних організацій, — ми виступаємо за повне і беззастережне звільнення журналіста, якщо журналіста, звичайно, переслідують за його або її журналістську діяльність, як це ми бачимо у випадку з Єсипенком. Тому вимога, яку ми завжди виставляємо, — це беззастережне та негайне звільнення Єсипенка.

Одночасно з цим, ми повинні бути трохи реалістами та розуміти, що існує таке поняття, як реальна політика, і є певні відносини між країнами. На жаль, в цих відносинах журналісти практично ніколи не стають питанням № 1, які ці країни обговорюють. Тому ми розуміємо, що іноді цей важіль необхідно використовувати.

Ми цю практику бачили у випадку з Україною і Росією, у випадку з Асєєвим. Або, якщо ми беремо інші країни, ми це бачили з Палестиною та Ізраїлем. Якщо цей важіль працює і це допомагає журналісту стати вільним, нарешті зустрітися зі своїми рідними, вдихнути вільно і, можливо, навіть продовжити свою журналістську діяльність, то чому б і ні.