Ризик для життя заради бізнесу та "сюрприз" від росіян: підприємець із Харківщини у проєкті "Діло буде"

Олександр Сідельник — підприємець із Харківщини, який займався розвитком масштабного меблевоого виробництва. У 2006 році він разом із партнером заснував бізнес у Харкові, а через сім років придбали територію для будівництва меблевого заводу у селі Руська Лозова. Через повномасштабне вторгнення Олександр змушений був релокувати своє підприємство до Тернопільської області. 

У восьмому випуску проєкту "Діло буде" розповідається, як підприємцю, який втратив бізнес у 10 мільйонів доларів, вдалося відновити його всього за кілька місяців та як, ризикуючи власним життям, вивозити обладнання під обстрілами.

Перші кроки в бізнесі та життя до повномасштабного вторгнення

Свою власну справу Олександр Сідельник розпочав із придбання вантажівки для доставки меблів з певного магазину замовникам додому. На це він витратив подаровані на весілля кошти та взяв кредит у банку під заставу батьківського будинку. 

З часом чоловік і сам задумався над виготовленням меблів. У 2013 році він із партнером придбав територію 4 га для будівництва меблевого заводу у селі Руська Лозова, що в 16 кілометрах від кордону з РФ. Так, вже протягом 15 років підприємство Олександра Сідельника виготовляє меблі для дитячих садків, шкіл, гуртожитків та офісів. На початку 2022 року йшло будівництво нового приміщення: стояли стовпи, був залитий фундамент, були опори під дах.

"До повномасштабного вторгнення це було велике і досить високотехнологічне виробництво. Ми придбали дуже велику кількість дорогого обладнання. Були станки за 150-170 тисяч євро, а були й за 800 тисяч", — каже підприємець.

Компанія Сідельника входила в топ-3 по виробництву меблів для дитячих садків і шкіл в Україні. Підприємство оцінювалося у щонайменше 10 мільйонів доларів. Справи йшли настільки добре, що Олександр нарешті зміг зажити так, як мріяв. Чоловік щонайменше двічі на рік їздив відпочивати за кордон, відвідав майже всі країни Європи, захоплювався їздою на квадроциклах і брав участь у змаганнях, придбав квартиру у новобудові і робив ремонт. 

Бізнес під час великої війни

Перші два тижні після повномасштабного вторгнення РФ в Україну підприємство у Руській Лозовій перебувало у "сірій зоні", після чого туди зайшли російські війська. До кінця квітня 2022 року територія була під окупацією.

За кілька днів після звільнення села Руська Лозова Олексій поїхав на виробництво готувати техніку до релокації.

"Я їхав туди, де небезпечно, я розумів. Росіяни столи в трьох-п'яти кілометрах, на високій точці. З цієї точки вони постійно обстрілювали це село", — згадує Олександр Сідельник.

Приміщення площею 1200 кв метрів з півметровими цегляними стінами було наполовину зруйноване влученням лише одного снаряда. Частину техніки росіяни пошкодили, частину використовували для того, щоб копати окопи і бліндажі.

Більшість старого обладнання нині в неробочому стані. Щоб вивезти все знадобилося близько трьох місяців, і щоразу повертаючись на колишнє виробництво, Олександр з командою потрапляли під черговий обстріл.

"Ми знайшли трактор, почали його ремонтувати, коли трапилася одна пригода — у задньому ковші ми знайшли гранати з підствольного гранатомета. Як мені потім сказали, вони могли здетонувати. Ми викликали ДСНС і їх люди все забрали", — розповідає чоловік.

Фінансові втрати внаслідок війни Олексій навіть не береться точно оцінювати, але каже, що сума сягає більше мільйона доларів.

Релокація з Харківщини на Тернопільщину

Олександр з партнером дуже довго їздили по західній Україні в пошуках "того самого" місця для переїзду підприємства. Знайшли його у селі Копичинці в Тернопільській області, а одним із головних аргументів став яблуневий сад поряд із будівлею.

Придбати територію допоміг міський голова Копичинців Богдан Келічавий, адже спочатку вона не була виставлена на продаж. Загальна її площа становить майже 3000 кв кілометрів.

"Заїхали ми в це приміщення 16 серпня 2022 року. Тут все було в жахливому стані. Більше 30 років тут нічого не робилося. Через три місяці запрацював перший верстат", — каже Сідельник.

Державна програма релокації підприємств значно допомогла Олександру — компенсувала перевезення всього обладнання з Харківської області, а також закупила обладнання, якого не вистачало, на майже 12 мільйонів гривень. Для того, щоб отримати 70% від цієї суми, підприємець мав назбирати 30% власними силами, а також:

  • облаштувати виробництво не в ризиковій зоні;
  • найняти 25 співробітників;
  • протягом трьох років повернути державі 8 млн гривень у вигляді податків. 

Як виглядає виробництво меблів

Наразі на підприємстві Олександра працює близько 45 осіб, 10 з яких переїхали разом із ним з Харківщини. На території заводу є адмінбудівля, яку ремонтують і облаштовують під гуртожиток для працівників.

Найдорожчий станок на виробництві меблів коштує понад 800 тисяч євро. Він за допомогою лазера ріже труби та робить у них отвори будь-якого типу. Заготовку, яка вийшла з лазеру відправляють на зварювальну дільницю. Там хлопці, згідно з кресленнями, приварюють її до інших частин майбутнього ліжка. Благодійних фонд замовив у Олексія партію для шелтерів у Дніпрі.

5 кроків побудови успішного бізнесу

  1. Бажання 
  2. Авантюризм
  3. Працелюбність
  4. Цілеспрямованість
  5. Людяність

Випуски "Діло буде":

Прямий ефір