Життя та творчість Ернеста Хемінгуея: "Утро Дома" з Дмитром Слівним

21 липня 1899 року народився Ернест Хемінгуей — американський письменник, найбільш відомий за своїм твором "Старий і море", за який він отримав Нобелівську і Пулітцерівську премії. Життя письменника було цікавим і багатогранним, але закінчилося трагічно.

Чому так сталося і що ще варто знати про письменника — розповів книжковий оглядач Дмитро Слівний в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Які книги Хемінгуея варто прочитати і чому? Такі, щоб можна було познайомитися з автором і полюбити його.

— Важке питання. Він, з одного боку, простий, тому що вибір величезний, багато цікавого. А з іншого — складний, тому що серед великої кількості написаного складно визначити, з чого варто почати.

Напевно, це будуть розповіді. Чому розповіді? Тому що це коротка форма і ви можете легко зрозуміти для себе, що вам подобається. До того ж Хемінгуей — майстер короткого слова. Тобто там слів менше, ніж думок, які виникають після прочитання.

Нехай це будуть "Дитячі черевички". Це класика. Найкоротше з можливих оповідань: "Продаються дитячі черевички, неношені..." Хемінгуей побився об заклад колись із людиною про те, що може написати розповідь, яка буде складатися буквально з декількох слів і яка спричинить сльози. І написав.

"Білі слони" — відоме оповідання. "Сніги Кіліманджаро" й "Індійське селище" — це одні з найперших його оповідань. Більш великий твір і квінтесенція його літературної праці — це "Старий і море". У 1954 році він отримав Нобелівську премію саме за цю повість. Роком раніше йому присудили Пулітцерівську премію за цю розповідь.

— У чому особливість повісті "Старий і море"? Чому відразу дві такі важливі нагороди дали за цей твір?

— Це екзистенційна книга про життя, про боротьбу, в якій немає переможця, і море завжди перемагає. Це біблійний сюжет. Це боротьба з левіафаном.

— У якому віці варто читати "Старий і море", щоб зрозуміти й полюбити цю книгу?

— Деяким, може, взагалі не варто читати. Комусь вона може не подобатися. Може, їм варто читати Джейн Остін — жіночу письменницю. А Хемінгуей — він, імовірніше, чоловічий письменник. Повинна бути потреба. Ви повинні хотіти.

Хотіти дізнатися інший погляд на речі, на світ. Погляд людини, яка любить життя, пригоди. Ненавидить війну.

Він доступний і зрозумілий, мені здається, багатьом. І не варто боятися, що він отримав Нобелівську та Пулітцерівську премію. Він, імовірніше, був попфігурою свого часу. Популярний персонаж в середовищі, що читає, особливо в соціалістичному середовищі, в Радянському Союзі.

— Що ще варто знати про письменника?

— Ми можемо говорити про Хемінгуея як про письменника та про Хемінгуея як про людину. Людину, яка любить пригоди, яка не сиділа на місці, яка намагалася жити яскраво, насичено. Спробувати те, що вона хотіла, і те, що вона могла.

В юності він займався боксом, риболовлею, полюванням. Його батько прищепив йому любов до риболовлі, до полювання. У них був, скажімо так, заміський будинок у лісовій глушині в штаті Вайомінг, і батько брав молодого Хемінгуея туди, де він захопився природою, риболовлею. Крізь усе своє життя він це захоплення проніс.

Також були чоловічі захоплення: різноманітний спорт, бокс. Про бокс він говорив, що цей спорт виховує характер.

У нього були свої місії. На Кубі він боровся з фашизмом, а саме з фашистськими підводними човнами.

Він був любителем жінок, було три дружини, багато дітей. Він сам був шостою дитиною в сім’ї. Також він служив під час Першої світової війни, але він не воював, а водив машину швидкої допомоги. Однак його було поранено під час мінометного обстрілу. У нього була замінена колінна чашечка.

В кінці свого життя Ернест Хемінгуей хворів на важку депресію з параноєю. До того ж говорять, що параноя була виправдана, тому що за ним дійсно стежили з ФБР. Він перебував у клініці якийсь час, де його довго і важко лікували, до того ж лікували ще електрошоком. Після чого письменник втратив можливість писати. Тобто у нього не народжувалися нові тексти.

Незабаром після виписки з клініки, в 1961 році, він застрелився зі своєї рушниці.

— Я знаю, що він дружив із величезною кількістю цікавих людей свого покоління: художниками, письменниками, дипломатами.

— Ґертруда Стайн (американська письменниця, феміністка, — ред.) була літературної мамою Хемінгуея. Уроки модернізму він і отримував, будучи в Парижі. Потім вони з Гертрудою трохи посварилися на літературному ґрунті й обзивали одне одного різними словами. Але це було пізніше.

Перший його роман, який приніс популярність, — "І сходить сонце". Тоді ж і з’являється ця фраза про втрачене покоління — це молодь, яка повернулася з Першої світової війни. Розповідь про молодь 1920-х років.