Як світ допомагає Україні з пошуком зниклих безвісти: інтерв'ю з керівником програми Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти Метью Холідеєм

Через війну Росії проти України понад 23 000 українців офіційно вважаються зниклими безвісти. Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (ICMP) допомагає українським організаціям у пошуках. Аби розповісти про підтримку комісії, до ефіру "Ранку Вдома" приєднався керівник європейських програм Міжнародної комісії Метью Холідей. Він пояснив, чим займається ICMP в Україні, з ким співпрацює, як повідомити про зниклу особу і надати зразок ДНК та багато іншого. 

— Розкажіть про вашу роботу у комісії з питань зниклих безвісті? 

— Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти забезпечує співпрацю між урядами та державами у питаннях безвісти зниклих осіб, коли задіяні сторонні причини, зокрема війна, порушення прав людини, організована злочинність, природні та техногенні катастрофи тощо. Ми також прагнемо до заохочення суспільства та сімей зниклих безвісти до цього процесу. 

— Чим займається ICMP в Україні і як комісія може співпрацювати з українськими інституціями? 

— ICMP наразі працює в Україні за дипломатичною угодою між Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти і Міністерством закордонних справ України. Наразі ми тісно співпрацюємо з сім'ями зниклих безвісти, нарощуємо їхній потенціал, опікуємося тим, щоб вони були повністю обізнані в процесах і важливості проведення ДНК-аналізу для ідентифікації. Ми тісно співпрацюємо з судово-медичною службою Міністерства охорони здоров'я, аби збільшити їхні можливості у дослідженнях і вивченні ексгумованих тіл з масових поховань, а також розвитку напрямку судової археології. 

Також ми плідно співпрацюємо з Національною поліцією України для надання допомоги у розслідуваннях випадків зниклих безвісти. Збираємо дані, зокрема генетичні, від родин, чиї родичі зникли безвісти. За згодою сторін надаємо ці дані Національній поліції, аби сприяти можливій ідентифікації за допомогою посмертних даних у випадках виявлення невпізнаних людських рештків, які могли б бути отримані експертами МВС. 

Ми можемо робити ще більше, тож чекаємо на укладення угоди з урядом України, аби мати змогу створити повноцінне представництво, залучити наших експертів і надавати необхідну допомогу для визначення принаймні 30 000 людей, зниклих безвісти внаслідок повномасштабного вторгнення в Україну. 

— Як внести зниклу особу в базу ICMP і дати зразок ДНК? 

— Будь-який член родини може повідомити про його зникнення ICMP. Можна зайти на наш сайт, пререйти до довідкового центру і побачити графу "Повідомити про зниклу особу." Все перекладено українською, тож родини зможуть все зрозуміти. Можна надати дані про зниклих родичів і про себе. Ми зателефонуємо та обговоримо випадок, запропонуємо зробити генетичний тест.

— Чи варто родичам зниклого здавати зразки ДНК заздалегідь, навіть поки є надія?

— Так, звісно. Я вважаю, що всі родини мають надати інформацію про своїх зниклих безвісти родичів та ДНК-зразки як до ICMP, так і до Національної поліції. Це найкращий спосіб провести правильну ідентифікацію, якщо їхні родичі загинули. Це також може сприяти возз'єднанню родини, зокрема, у випадках з маленькими дітьми, яких насильно вивезли з України. 

— Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти і ви, зокрема, інтенсивно працювали в колишній Югославії. Наскільки цей досвід може бути корисним в Україні? 

— Це надзвичайно корисно. Очевидно, конфлікт у колишній Югославії і війна в Україні дуже різні. Там було понад 40 000 зниклих безвісти осіб до кінця конфлікту. В Хорватії, Боснії та Косово. 

Ми винесли для себе багато важливих уроків з цього і хочемо поділитися цим досвідом з українською владою та інституціями. Цей досвід включає в себе залучення родин до процесу, що дає значно кращий результат — ми отримуємо більше інформації, тож можемо підвищити кількість вдалих кейсів. 

Вважаю критично необхідним, аби масові поховання розглядалися як місця злочину, адже ексгумація — це деструктивний процес, в якому втрачається контекст злочину. Тож це має повністю документуватися, а будь-які докази, знайдених в таких місцях, мають правильно описуватися та фіксуватися. Необхідна належна система зберігання цих доказів, аби їх могли використати у майбутніх кримінальних провадженнях, бо вирішення проблеми зниклих безвісти — це не просто дізнатися правду і вилучити рештки зниклого родича, а також домогтися правосуддя, притягнення винуватців до відповідальності у залі суду. 

Останній вирішальний висновок, який я зробив, — використання аналізів як перший і основний спосіб ідентифікації. Ненаукові методи, типу візуального розпізнавання рештків і предметів, можуть призвести до хибного впізнавання. ДНК-дослідження має бути основним методом ідентифікації у справах зі зниклими безвісти. 

Читайте також: Пошук викрадених дітей: чому Україні варто брати приклад з Аргентини