Воєнний репортаж замість природи: ризикуючи життям на передовій працює фотографка Оксана Йоханнессон

Оксана Йоханнессон стала однією із небагатьох воєнних фотографок. Вона відвідала понад 100 країн, має чималий досвід роботи фотографом у конфліктних зонах. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну жінка повернулася додому та почала волонтерити. Згодом була у Бучі та Ірпені. Пізніше поїхала на фронт документувати перебіг війни, йдеться у матеріалі "Ранку Вдома".

Бути жінкою — воєнним фотографом на фронті нелегко, тому що досі світ воєнної фотографії — це світ чоловіків. Так вважає Оксана Йоханнессон.

Народилась вона у Луганську. Здобула вищу освіту у столичному університеті Тараса Шевченка. Вивчала японську, китайську і корейську мови. Потім навчалася у Сеулі та Нью-Йорку. Отримавши престижну роботу, Оксана жила в Азії, де і захопилася подорожами та фотографією.

"Першою країною, де почалася серйозна фотографія була Північна Корея. На момент поїздки мені було 24 роки. З того часу вибір постійно падав на так звані "важкі країни". Був дослідницький інтерес. Хотілося бачити цей світ з різних ракурсів", — зізналася Оксана Йоханнессон.

Оксана відвідала більше як 100 країн світу, займалася не тільки тревел-фотографією, а й фотографувала в конфліктних зонах у Північній Кореї, Афганістані, Бурунді, М'янмі.

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, жінка була в Дубаї, побачивши новини про Україну, зібрала речі і в середині березня вже була у Києві. Спершу допомагала як волонтер. Пізніше Оксана взяла в руки фотоапарат і повернулася до військової фотографії.

Першими містами стали Буча та Ірпінь. Далі була Чернігівщина, Харківщина та Донбас.

"На початку травня торік ми поїхали на Донбас. Були під Сєверодонецьком, у Лисичанську. Потім три місяці безперервного перебування, аж до початку вересня, на Донбасі. Потім усюди за ЗСУ. Це звільнення Харківщини та Херсонщини. Закінчили рік у Бахмуті", — розповіла фотографка. 

За рік роботи Оксана розповіла світові чимало історій цивільних людей, які пережили окупацію та яким довелося тікати з рідної домівки.

"Історії, які запам'ятовуються — це похорони хлопців, яким лише по 19 років. Пригадую випадок, під Соледаром, де 9-річний хлопчик просив вивезти його. Буквально він благав евакуюватися, а батьки не хотіли", — резюмувала Оксана Йоханнессон.

Щоразу на передовій Оксана ризикує своїм життям, але фотографка на 100% впевнена в тому, що зайняла важливий фронт. Окрім іншого, вона зараз працює над проєктом, головна мета якого допомогти повноцінно жити воїнам, котрі втратили кінцівки.

Читайте також: Стінопис на Подолі та розпис метро: як виглядають патріотичні роботи художників Paint Hunters