Візит Блінкена та Остіна до Києва: значення та цілі обговорюємо з американістом Владиславом Фарапоновим

25 квітня Київ відвідали державний секретар США Ентоні Блінкен та міністр оборони США Ллойд Остін. Американські гості зустрілися із президентом України Володимиром Зеленським. Сторони провели своєрідний зріз допомоги США в українському протистоянні Росії — проаналізували зроблене та визначили необхідний напрямок на майбутнє. А також обговорили питання повернення посольства США до Києва, що залишило столицю України напередодні повномасштабного вторгнення РФ.

Про візит Блінкена та Остіна в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розмовляємо з політологом-американістом, аналітиком "Internews Україна" Владиславом Фарапоновим.

— Яка основна мета візиту до України?

— На мою думку, найголовніша мета візиту — це символізм. Символізм у тому сенсі, що приїжджає все-таки не особисто Байден, але приїжджають одразу два високопосадовці — держсекретар і міністр. Це дуже серйозно, таке буває рідко, навіть у цій адміністрації.

Плюс це відбувається під час активних бойових дій [в Україні]. У цьому плані мета візиту — показати, що у Києві вже більш-менш безпечно, що дипломати та чиновники такого рівня можуть приїжджати, що українська сторона забезпечує їм безпеку.

Тобто це сигнал іншим країнам, іншим лідерам, іншим посольствам. Тому що посольства поступово повертаються. Це навіть сигнал співробітникам американського посольства, мовляв, раз сам Ентоні Блінкен був у Києві, то все нормально.

Безумовно, є серйозні сигнали й українському президентові, мабуть, і якісь конкретні пропозиції. Бо три дні тому у Вашингтоні був український прем'єр-міністр. Тобто, попередні напрацювання обговорювалися в США з українським прем'єром, тепер вони обговорюються з президентом.

— США активно допомагають Україні, чого не скажеш про всі країни НАТО. Чи можна очікувати подальшої допомоги від інших країн за прикладом США?

— Ми бачимо зміни політики у цьому напрямі. Спочатку йшло переважно виділення грошей, потім почалися постачання озброєння. І Україна більше зверталася не лише до Сполучених Штатів, а й до партнерів США по НАТО. І якщо якогось виду озброєння, спорядження чи чогось ще Сполучені Штати не мають у потрібній кількості, або це довго з транспортування, то це замовлення надає Україні інша країна, а США потім цій країні відшкодовують. Такий дієвий механізм був вироблений у досить короткі терміни.

Загалом допомога Сполучених Штатів іде різними каналами. Мені здається, що на цьому етапі нинішня адміністрація Байдена розуміє потреби України. Які види озброєнь потрібні, бо зараз змінюється характер бойових дій, настає інша фаза війни. Це позитив, що американська сторона готова нас чути та реагувати на наші прохання. Адже ми знаємо, що Америка є бюрократичною країною, тому раніше багато часу йшло, щоб узгодити всі питання, організувати, забезпечити.

Але також важливо розуміти, що Сполученим Штатам як першій економіці світу було б набагато простіше виділити разово велику суму грошей і сказати: хлопці, ось вам гроші, робіть, що хочете. Купуйте там у будь-кого, в Індії, у Китаю, домовляйтеся самі. Але США не пішли в такий спосіб. Вони почали надавати пряму військову допомогу і саме ту, якої Україна потребує зараз.

І справді за правління Байдена Україна отримала найбільшу суму військової допомоги, ніж за усі попередні президенти з часів незалежності України.

— Блінкен і Остін поінформували президента України про нове військове фінансування на суму понад 300 млн дол. Таким чином загальна допомога США з початку повномасштабної війни склала близько 4 млрд дол. Своєю чергою президент Зеленський вказав про необхідне озброєння, у тому числі протиповітряної оборони. Наскільки це може статися швидко?

— Адміністрація Бадена дещо змінила свою риторику та характер взаємодії з Україною. Тепер оголошується про ту допомогу, яка фактично вже або в дорозі, або вже була надана. Тобто нас не годують обіцянками, а саме озвучують те, що вже може бути доставлено. Не через місяць, а ось це вже зараз саме у дорозі. Тому я в принципі в цьому плані досить оптимістично дивлюся на доставку допомоги.

— Ми бачимо, що партнери переважно в Україну відправляють техніку радянського зразка. Оскільки вона одразу може бути використана нашими військовими, їх не потрібно перенавчати для цього. Але зараз ми бачимо, що Великобританія допомагає всіляко навчати українських військових новому озброєнню, готуються постачання. Як ви бачите цей перехід України на вже сучасне потужне озброєння, щоб за рейтингами армії перейти до трійки світових лідерів?

— Це стратегічне питання. На короткій дистанції нам це швидко змінити не вдасться. Це теж, як на мене, досить складно. Але разом із партнерами ми до цього прийдемо.

Перше завдання — навчиться користуватися цією зброєю, бо вона нова для українських військових. У мене було кілька зустрічей з американськими політиками, серед них були колишні військові, і вони кажуть — хоч як парадоксально, але все одно вашим військовим треба добре вивчати англійську мову. Тобто це також дуже важливий момент у контексті військової синергії.

Сьогодні ми отримуємо нове озброєння. Але гадаю, у майбутньому нам потрібно буде самим його випускати. Від цього нам не втекти. Рано чи пізно ми прийдемо до будівництва, виробництва нових установок, крейсерів тощо. І так, це в синергії з країнами НАТО, переймаючи їхній досвід, отримуючи економічну підтримку.

— Ваші прогнози: чи Байден приїде до Києва?

— На сьогодні — ні. Має дуже багато внутрішньоамериканських поїздок. Це ж рік проміжних виборів у США — так звані праймеріз з виборів до обох палат Конгресу. Тому Байден потрібен там як такий публічний агітатор своїх однопартійців.

Тому я думаю, що поки що він не приїде до України. Але ймовірність залишається — близько 30%.

— США активно виступають за ембарго на російські енергоносії. Вони вже у себе заборонили імпорт російської нафти. Джо Байден говорив, що ініціюватиме і наполягатиме, щоб у Російської Федерації ніхто не купував нафту і газ. Наскільки Штатам вдасться переконати Європу в цьому?

— Думаю, вдасться. Але гадаю, це буде не так швидко, як нам здається. Наприкінці червня заплановано кілька самітів. І європейські, і американські політики до таких об'єднаних самітів приурочують якісь голосні заяви. Щоби на цих дипломатичних заходах був видимий якийсь результат.

Тому, на жаль, не все так швидко, як би нам хотілося.