Тріумф гідності, олімпійська ліцензія від МОК та життя поза спортом: інтерв'ю з Ольгою Харлан

Ольга Харлан. Скриншот: kanaldim.tv

Наприкінці спортивного літа вся увага знову до фехтувальниці Ольги Харлан. Вона та вся Україна разом піднялися проти спортивної несправедливості, билися і перемогли. Своїм вчинком на Чемпіонаті світу видатна українка змінила правила гри, які були спрямовані не лише проти неї, а й проти здорового глузду. Провокація у виконанні "нейтральної" росіянки провалилася. Ольга підкреслила ставлення до представників країни-терористки, показала світові приклад сили і впевненості професійної спортсменки та громадянки України. 

В інтерв'ю програмі "Коло спорту" на каналі "Дім" Ольга Харлан розповіла про скандальний Чемпіонат світу з фехтування, олімпійську ліцензію, битву на доріжці з росіянкою, італійське кохання та життя поза спортом. 

Ведуча — Діана Кондратюк.

— Що відбулося після вашої перемоги над росіянкою Анною Смірновою?

— Я сказала їй, що не буду тиснути руку. Це була дуже стисла розмова. Можна сказати, монолог. Бо від неї я не почула ані слова. Це (традиційне рукостискання після поєдинку, — ред.) було непотрібним і недоречним.

— Чи розуміли ви наслідки того, що не потиснули руку росіянці? Чи було це обговорено наперед? 

— Гадаю, всі згадувалися, що я не буду тиснути руку. Всі дуже чекали на цей бій. Звісно, я сподівалася на здоровий глузд, на якесь розуміння. Але якось так вже вийшло. Дуже важко було в цей момент.

— Врешті-решт, вам надали перепустку на Олімпійські ігри, і президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах надіслав вам особистий лист. Чи не вважаєте ви ці дії за таку собі компенсацію чи виправдання тому, що трапилося?

— Я думаю, в цей момент він побачив, як українські спортсмени будуть на це реагувати. Він також фехтувальник. Я йому подякувала за це, але вважаю, що це змінює того, що "нейтральність" цих спортсменів повинна бути серйозно розглянута або їх взагалі не має бути на Олімпійських іграх. Все повинно змінитися, бо світ змінюється. 

Коли країна, яка порушує всі правила, міжнародне право, нападаючи на іншу країну, вбиваючи дітей і так далі, а вони починають кричати про якісь там правила, яких ми повинні дотримуватися… Це дуже дивно слухати.

— Після усіх цих нервів вас врешті допускають до командних змагань. Ви виходите знову фехтувати. Де знаходите в собі сили? 

— Все завдяки підтримці, повідомленням, відео від військових про те, що їх це дуже вразило і що для них це теж якийсь стимул. Моя родина завжди була зі мною, тренер Андреа Теренціо, мій хлопець (олімпійських призер з фехтування Луїджі Самеле, — ред.), який зі мною це переживав, бо також виступав у цей день 

— Ви себе вже відчуваєте хоча б на якусь частинку італійкою? 

— Так, звісно. Після обіду я вже не п'ю капучино. 

— В Парижі будуть вже п'яті ваші Олімпійські ігри. Вони вже точно будуть особливими для вас?

— Так, бо ця Олімпіада буде іншою. Подивимося. Не хочу зараз сильно про неї думати, тому що в мене і у моєї команди ще багато роботи, щоб туди попасти. 

— Чи є бажання і сили потім поїхати на Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі і здобути там нагороди? 

— Я сподіваюсь і вірю, що на той момент вже не буде у нас війни, бо ми переможемо. Дуже хочеться повернутися в Україну, аби відбудовувати її. До Миколаєва хочеться повернутися, зайнятися якимось корисним ділом.

Більше з "Кола спорту":

Прямий ефір