Світова прем'єра українського документального кіно "Фото на пам'ять": інтерв'ю з режисеркою Ольгою Черних та продюсером Олексієм Гладушевським

Український фільм вперше відкриє найбільший фестиваль документального кіно IDFA в Амстердамі. Це буде світова прем'єра стрічки "Фото на пам'ять". Про кіно в ефірі "Ранку Вдома" говорили з режисеркою та авторкою проєкту Ольгою Черних, а також продюсером Олексієм Гладушевським.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Розкажіть, будь ласка, про роботу над фільмом?

Гладушевський: Фільм починали знімати до повномасштабного вторгнення. Тоді я вперше побачив історію переселенців, яка була розказана зовсім по іншому. Вона була дуже тонко, по-дівчачому розказувала.  Цей фільм відкриватиме головний світовий фестиваль документального кіно. Змінилися сенси, але історія режисерки та її сім'ї мене дуже зачепила. Це приклад того, як розповідати про війну, аби достукатися до земляків та іноземців. Іноземці, на превеликий жаль, не хочуть бачити наші тривоги, вибухи. Ми повинен шукати будь-які шляхи, нові форми, щоб розповідати світові про війну в Україну. Якраз у нас незвична форма вийшла, тому воно зачепило іноземців. Вони вперше за 36 років взяли фільм на відкриття такого фестивалю.

— Олю, це автобіографічна історія? Наскільки мистецьке переосмислення допомагає вам впоратися з життєвими обставинами?

Черних: Допомагає. Зізнаюся, що завдяки цьому фільму, я пережила минулий рік сама. Хочу зазначити, що це історія начебто про мою сім'ю, але в ній дуже багато паралелей, речей, які відбуваються з багатьма родинами по всьому світу і в Україні. Насамперед звичайно.

—  Розкажіть, про роботу над фільмом. Вам довелося подолати чимало перешкод на шляху?

Черних: Так. Ми починали працювати у 2019 році. Після початку повномасштабного вторгнення дуже сильно змінилася візуальна форма, підхід до того, як ми робимо кіно, як ми розповідаємо історію. Найскладніше було переосмислити, знайти новий підхід до того, як розповідати історію, бо вже потрібно було реагувати на події, що розгорталися. Довелося шукати інші шляхи, підібрати нові слова. Ми вибрали дуже поетичну, ніжну форму. Це було складно, бо це великий виклик бути відвертим. Це вимагає хоробрості від мене та героїв. Надіюся, що нам це вдалося. Побачимо, як реагуватиме глядач. Втім, той факт, що кіно відкриває фестиваль — це вже гарний знак.

— Розкажіть, будь ласка, про міжнародну команду, яка працювала над стрічкою.

Гладушевський: Це спільна продукція трьох країн: Україна, Франція та Німеччина. Україна — головна. Цікаво, що фільм знятий без державної підтримки. Українські гроші ми отримали значно пізніше від фонду IDFA Bertha. Копродюсери з Німеччини та Франції відповідали за свою частину роботи. Сам процес продюсування був дуже складним. Ольга Черних у цьому переконалася, коли їздила на пітчинги. Водночас вона познайомилася з багатьома талановитими людьми, які приєдналися потім до проєкту. В нас, наприклад, дуже талановита, неймовірна режисерка монтажу.

Черних: Так, режисерка монтажу Каша Бонецька — полька, яка зараз живе у Франції. В неї багато номінацій та нагород за монтаж. Маємо прекрасного звукорежисера — це Бенедикт Шифер. Він композитор і звукорежисер з Німеччини. Він живе в Берліні. Саме в Берліні ми робили весь цей звук фінальний мікс та підготовку фільму. В нас також дуже сильна українська команда. Композиторка — це Мар'яна Клочко. Сергій Авдєєв, який працював як саунд-едітор. Кожен вклав багато свого таланту та майстерності в цю стрічку.

— Коли чекати на українську прем'єру?

Гладушевський: Є два компоненти. По-перше, це фестивальна прем'єра. Ті фестивалі, що нас цікавлять, почнуться з травня-червня 2024 року. В Україні це фестиваль Docudays UA. Ми подаватимемо туди заявку. Хочемо зробити цікаву прем'єру, конкурсну на Одеському кінофестивалі. Прем'єра в кіно — це складна історія. Глядачів зараз важко заманити на документальне кіно. Я бачу, що зараз змінюються контексти. Люди починають розуміти, що документальне кіно — це частинки нашої історії. Ті, хто хоче дізнатися більше про Україну, починають дивитися його. Сподіваємось, коли наша стрічка буде готова до прокату, то буде вже перемога України. Тоді глядач "ломанеться" на  українське документальне кіно.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Психологічна підтримка жінок і ЛГТБ-спільноти: інтерв'ю з ініціаторкою проєкту "Її підтримка" Анною Хаєцькою
• "Шкільний урок волонтерства": інтерв'ю з очільницею "Української волонтерської служби" Анною Бондаренко
• Про "байрактарщину", проєкти "Культурного десанту" та благодійний концерт: інтерв'ю зі співаком та продюсером Сашою Чемеровим
• Без шароварщини та кліше: інтерв'ю з засновницею унікальної платформи "УКультура" Ларисою Довгою
• Іноземці не розуміють, який це багатовимірний виклик — жити й працювати в Україні в умовах війни, — авторка подкасту Behind Two Walls Олена Ремовська