Без шароварщини та кліше: інтерв'ю з засновницею унікальної платформи "УКультура" Ларисою Довгою

Лариса Довга. Скриншот: kanaldim.tv

"УКультура" — платформа для знайомства з українською культурою. Від професійних дослідників та дослідниць культури. З любов'ю, без шароварщини та кліше. Проєкт розповідає про українську культуру через історії про людей. Про що вони мріяли, яким був їхній побут, якими цінностями вони керувалися, що їх надихало. Творці платформи також намагаються з'ясувати, як ці історії впливають на нас і визначають наше сьогодення. Детальніше про цей проєкт у "Ранку Вдома" розповіла його засновниця, професорка НаУКМА Лариса Довга.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

Попит на такий контент колосальний. Відкривають багато подібних проєктів? В чому унікальність "УКультури"?

— Дійсно, сьогодні дуже багато на ринку медійному, різних проєктів у сфері культури. В якийсь момент ми навіть подумали, що потрібно швидше випускати свій проєкт, бо може бути вже пізно і нецікаво. Він дуже довго готувався до виходу. Врешті аналіз ринку показав, що все одно ми зуміли зберегти свою нішу, яка ніким не зайнята.

По-перше, це освітній проєкт, який орієнтований на освітні програми вищих навчальних закладів. По-друге, це безплатний проєкт. Більшість проєктів, в яких є лекції або курси, платні. Натомість наш приїзд соціальний. Ще одна перевага — це інклюзивність. Наш проєкт враховує момент такий, що люди можуть або не чути, або не бачити.

Коли вже ми почали випускати перші відеолекції й побачили, що є великий попит, то зрозуміли, що ми повинні зробити курс доступний усім. Відповідно, ми взяли на себе ще трошки більше роботи й випускаємо свої лекції й інтерв'ю у вигляді аудіо лекцій. Диктор начитує тексти, які у відеолекції ідуть написами.

 На кого розрахований проєкт?

— Насамперед на студентів. Ідея полягала саме в тому, щоб компенсувати відсутність якісних підручників з історії української культури, а тим більше у цифровому форматі. Сьогодні студенти не дуже люблять читати книжки. Тим більше проєкт започаткували під час пандемії, тобто був обмежений доступ в бібліотеку. Тож стала потреба створити продукт, який буде відповідати запитам сучасної молоді й буде доступним. У своїх лекціях та інтерв'ю даємо найновішу наукову інформацію про українську культуру. Ніхто із дослідників та викладачів не може вивчати глибоко увесь період. Вчені кожного року дають якусь нову інформацію. Це дуже важливо. Слідкувати за цим дуже складно.

Тож такий відеоформат дає можливість дуже швидко вносити зміни, доповнювати. Це була також ідея, яка полягала в тому, щоби адаптувати курс історії української культури для різних аудиторій. Адже одне зацікавить студентів істориків, а щось інше студентам математикам або юристам. Коли це одна один і той самий підручник, то вона не всім підходить. Тобто таким чином ми вирішили зробити курс адаптивним. Ці інтерв'ю, які доповнюють лекції, це ті кейси, які дають можливість адаптувати під різні аудиторії. Комусь цікава політична культура, комусь економічна, комусь образотворче мистецтво чи архітектура.

Які теми ви вже встигли порушити і дослідити? Які з них викликають найбільший інтерес?

— Ми зробили концептуальний курс із 16 лекцій, де розглядається історія української культури від її джерела до сьогодення. Він дуже важливий, тому що це та канва, в яку потім можна вкладати додаткову інформацію і розуміти, в що вона вписується. Друга частина — це інтерв'ю, які доповнюють цей концептуальний виклад, роблять його більш людино мірним. Ми, наприклад, розповіли про те, що їли в Україні в XVII-XVIII столітті. Виявилося, що оливки і лимони були пересічною стравою на столах українських. Борщ квасили лимонним соком, туди також додавали борщ. Також довідалися, що пиво розцінювалося, як хліб. Також ми поговорили про те, як жили українські студенти в тому ж XVII-XVIII столітті.

Крім того, ми поговорили про те, якими були прикраси в дохристиянський період на території України, що вони означали, як вони маркували людину. Також ми поговорили про український кінематограф, про те, що таке менеджмент у сфері культури і як сьогодні це реалізовується в Україні. Чи про те, як соціологи вимірюють культурні цінності й для чого це економістам? Чому економісти, наприклад, цікавляться культурними цінностями, формуючи свої уявлення про найкращі моделі економічних відносин в тій чи іншій культурі?

До речі, кого з експертів ви залучаєте до створення контенту?

— Дуже різних експертів. Це має бути людина, яка дуже глибоко вивчає саме те питання, про яке вона має говорити. Це визначає експертність матеріалів, які є в нашому контенті.

Як вдається створювати такий якісний продукт безоплатно?

— Ми його не створюємо безоплатно, ми його презентуємо користувачам безоплатно. Це надзвичайно дорогий проєкт. Чесно кажучи, ми спробували зробити його максимально дешевим. З самого початку в нас була велика ілюзія, що ми зможемо взяти власну камеру, мікрофони, записувати та монтувати. Перші три відео, зняті таким способом, показали, що це було дуже цікаво, бо ми весь час це випробовували на власних студентів.

Ми це знімали й давали студентам послухати, подивитися й отримували відгук. Була дуже велика підтримка, але продукт був не валідної якості. Ми пішли шукати гроші. Знайшли в різних джерелах. Спочатку нас підтримав фонд "Можемо разом". також нас підтримали Міжнародний благодійний фонд "Відродження Києво-Могилянської академії", це "Український інститут", це Фонд "Демократичні ініціативи" та Міжнародний фонд "Відродження".

— Де це все можна знайти, подивитись?

— На сайті "УКультура". Треба зареєструватися для того, щоб слухати лекції. Інтерв'ю можна дивитися навіть без реєстрації. Так само без реєстрації доступна бібліотека. Відповідно і без реєстрації доступні всі наші соцмережі. Маємо намір започаткувати ще подкаст.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір