Занадто велика ціна: обороноздатність України та російську агресію обговорюємо з експертом

Можлива ескалація Росії проти України. Стан української армії. Зміцнення обороноздатності України. Готовність ЗСУ відбити можливу атаку. Ситуація на українському кордоні. Зазначені теми у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" аналізує голова правління Українського мілітарного центру Тарас Чмут.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Збройні сили України посіли 25 місце у рейтингу боєздатності армій світу. Як ви оцінюєте наші Збройні сили, їхнє місце у світовому рейтингу?

— Цей рейтинг є великою формальністю. Я дивився методологію, вона дуже умовна. Там багато показників, які не можна виміряти реально. І багато цифр, які не відповідають дійсності навіть щодо Збройних сил України.

Чисельність відома. Кількість озброєнь, техніки, їхня справність, їхній бойовий стан.

Як можна виміряти, наприклад, бойовий дух? Українські Збройні сили впродовж 8 років воюють. Небагато країн мають практичний досвід бойових дій з переважливими силами супротивника. У нашому випадку — із Російською Федерацією, яка у цьому рейтингу на другому місці, наприклад. Це є серйозним фактором.

— Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв'ю інформаційному агентству Міноборони "АрміяInform" повідомив, що понад 70% видатків у бюджеті армії йдуть на утримання. Так, у 2021 році держава виділила Міноборони понад 133 млрд грн. Переозброєння ж, бойова підготовка та розвиток фінансуються лише на 15-20% від потреби. Ваша думка?

— Звісно, грошей на армію завжди хотілося б більше.

Наявний бюджет, з одного боку, вже великий. Але з іншого — Україна протягом 30 років незалежності прийшла до етапу, коли ми маємо зробити дві грандіозні для країни зміни. Це заміна всього парку бойової авіації: винищувальна, штурмова, бомбардувальна, та повна заміна системи протиповітряної оборони, повітряних сил, сухопутних військ, радянської системи "С-300", "Бук", "Оса" на щось інше. Це мільярди доларів США, і це понад 10 років.

І рано чи пізно ми маємо розпочати це переозброєння. Якщо не цього року, то наступного. Що більше ми тягтимемо, то слабшими ми будемо, і переозброєння відкладатиметься.

— Що відбувається в українській армії? На які моменти ви зважаєте?

— Збройні сили, якщо дивитися за останні 8 років, справді якісно змінилися. Це вже не та армія, яка була у 2014 році, і не армія рівня 2010 року. Ми маємо велику кількість сучасного озброєння, і найновішого — зокрема завдяки США.

Ми маємо свої непогані напрацювання, у нас закриті базові потреби у продовольстві, формі, засобах зв'язку, захисту. Все те, чого ми не мали у 2014 році.

Але водночас ми маємо проблеми в авіації, у ППО, які потрібно розв'язувати. Ми маємо проблеми із флотом, які потрібно розв'язувати. І це швидко зробити не можна.

— Щодо реформування. На що потрібні кошти й час, які кроки потрібно робити, щоб модернізувати нашу армію?

— Передусім це збереження кадрів Збройних сил. Сьогодні близько 65% військових звільняються після першого контракту. Це велика кількість людей, які здобувають бойовий досвід, знання, міжнародну підготовку. І водночас вони звільняються. Тобто держава вкладає гроші — і вони потім ідуть.

— Як зберегти ці кадри?

— Це не питання грошового забезпечення, не питання підвищення зарплат. Це ставлення Збройних сил до військовослужбовця, військова бюрократія, лідерство та управління командирів. Те, що не можна змінити, накинувши ще 10 млрд грн.

— Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що якщо Путін вторгнеться до України, буде багато мертвих російських солдатів. Як ви оцінюєте ситуацію на кордоні з боку Російської Федерації? На що звернути увагу Україні?

— Дії Росії — однозначно агресивні та недружні.

Та кількість [російських] військ, яка зараз сконцентрована [біля кордонів України], понад 90 тис., це не беручи до уваги 1 та 2 армійських корпусів на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Плюс — не рахуючи Кримський півострів, на якому теж є дуже великий російський контингент. Це досить багато, щоб провести велику операцію.

Але водночас недостатньо багато, щоб окупувати хоча б половину України. Про повну окупацію взагалі йтися не може, тому що Росія не має таких сил, і це надто велика ціна питання.

І те, що росіян убитих буде багато, — так, їх буде дуже багато. Тому що українські Збройні сили впродовж 8 років навчилися воювати. І ми воюємо на своїй території, за свою землю, за незалежність.

— А як ви оцінюєте дані, які з'являються у міжнародних авторитетних засобах масової інформації, які отримують її зі своїх джерел, за розвідданими тощо? Є навіть мапи з певними стратегіями та тактиками нападу з боку РФ на Україну.

— Дуже смішно, коли в медіа показують карту майбутнього нападу із визначенням дати, хто коли нападе.

Напрям ударів відомий з 2014 року, вони опрацьовуються Збройними силами України, тут немає нічого нового. Очевидно, що якщо Росія наступатиме, то є певний напрям головного удару. І є якийсь базовий задум, ґрунтуючись на якому Збройні сили України готують у різний спосіб свій план оборони.

З огляду на те, яка мета переслідуватиметься російським наступом. Чи це вода до Криму, чи це повна окупація Луганська та Донецька, чи це вся лівобережна Україна. Зважаючи на це, ми маємо свої сценарії протидії.