Підтримка Netflix, заокеанська прем'єра та авторський гумор: про український серіал "Перші дні" говоримо з продюсеркою Анною Єлісєєвою та актором В'ячеславом Бабенковим

1 листопада на платформі Netflix стартує показ українського серіалу "Перші дні". Це шість епізодів, знятих різними режисерами. Усі історії показують те, як українці переживали початок повномасштабного вторгнення Росії. На українському телебаченні серіал покажуть вже наступного року. Поки ж "Перші дні" презентуватимуть у Європі, Новій Зеландії та навіть Японії. Про залаштунки, співпрацю із європейськими колегами та головне завдання серіалу у "Ранку Вдома" актор В'ячеслав Бабенков та продюсерка серіалу Анна Єлісєєва.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Про що серіал "Перші дні"?

Єлісєєва: По-перше, це перший український серіал, який матиме прем'єру на платформі Netflix. Одразу на 19 країн. Перш за все ми хотіли донести ідею про те, хто такі українці, які прокинулися 24 лютого під час війни.  Ми прагнемо показати світу, які у нас сім'ї, яке ми мали життя до війни, за що ми боремося, чому ми залишаємося в Україні. Серіал зроблений у копродакшені з європейськими партнерами. У нас три копродюсери плюс Netflix. Нас покажуть у Новій Зеландії, Австралії та Японії.  Це дуже важливо показати життя під час війни. Це перша тема. Друга --повернутися українцям у ті дні й порівняти ким ми були, які в нас був шок, страх, відчай, розгубленість і наскільки сильнішими ми стали, мудрішими та як ми об'єдналися.

—  Розкажіть про формат серіалу.

Єлісєєва: Це — антологія. Ми маємо шість окремих епізодів, які зафільмували шість окремих талановитих українських режисерів. В кожному епізоді є свої зірки. Ми дуже пишаємося зірковим складом. Це допомогло нам розказати дуже різні історії й побачити різне спектр того, що переживали українці. Є реальна історія Андрія Данилка. Він залишився на Хрещатику, це найнебезпечніший квартал на той момент у Європі. Поруч урядовий квартал. Є така фраза в серіалі: "Те, що робить мій президент — на його совісті. Те, що я роблю — на моїй совісті". Нам здається, що всі українця, хто залишився у столиці, вони неймовірні.  Вони вчинили неймовірні вчинки, захищали волонтери і навіть своєю стійкістю, своїм прикладом всіх нас надихали. Я, наприклад, покинула столицю, поїхала з дітьми на захід.

—  Вячеславе, ви зіграли в одному з епізодів. Як проходили знімання? Які складнощі виникали під час знімального процесу?

Бабенков: Я грав в епізоді в зоопарку. Я грав директора цього зоопарку, реального зоопарку "12 місяців", який був в окупації 34 дні. Я грав іншого дядечка, не директора зоопарку. Я зрозумів, що ця людина дуже любить тварин, на нього покладена велика відповідальність. У нього був вибір поїхати, але вони залишились. Без них звірі загинули б. В зоопарку не було опалення, тому вони їх намагалися врятувати, як тільки могли. Тоді загинуло, на жаль, одна тварина. У неї стався серцевий напад. Вони зберегли всіх тварин. Дуже сміливі люди. До них навідувались окупанти. В епізоді знімалися Олександр Рудинський та Лілія Цвелікова. Вони головні герої цього епізоду. Неймовірні актори, я їх дуже люблю. Знімальний процес був доволі легким. Умови були добрі. FILM.UA славиться хорошими умовами. До речі, я противник зоопарків як явища, але так сталося, що зоопарк є і ми в ньому знімали.

—  Чим вас вразив сценарій?

Бабенков: Грамотно написана історія, що дуже добре. Мені здається, що саме іноземці теж мають побачити ці історії, щоб вони розуміли, що відбувалося і хто такі росіяни насправді. Хочеться, щоб світ розумів, що з росіянами треба боротися, щоб такого не повторилося.

Єлісєєва: Нашим головним завданням було показати суперсилу українців. Це вдалося зробити в тому числі й завдяки гумору. Бо якщо 24 лютого ми всі були шокованими, то далі почалася стадія прийняття та меми. В кожному сценарії ми додавали трохи іронії, бо це українська суперсила.

— Серіал виходить українською мовою. Буде дубляж чи субтитри?

Єлісєєва: А в деяких країнах буде дубляж. В Польщі, наприклад, буде дубляж польською. Здебільшого будуть пропонуватися субтитри. Наприклад, у Фінляндії, Швеції, Норвегії в принципі увесь продукт субтитрується. У Франції теж буде дубляж. Тобто у різних країнах по-різному. Це залежить від політики Netflix. Зазвичай пропоную декілька основних звукових доріжок і субтитри.

—  Якими були ваші перші дні війни? Де ви були, що переживала?

Єлісєєва: У мене було, як в епізоді "Мама". Мої почуття були настільки змішані, що я перестала бути мамою. Я була наляканою людиною, на яку тисла відповідальність за дітей. Коли я дивлюся зараз "Перші дні" з цієї позиції, то мені здається, що ми настільки загартовані, що нас вже нічого не зіб'є з пантелику. Словом, 24 лютого, я зібрала валізу, забрала дітей, сіли за кермо й поїхали на захід України. Попри те, що ми знали, які речі треба мати у тривожній валізі, я зависла перед іграшковою полицею. Не знада, які іграшки взяти дітям в дорогу. Зрештою ми зібралися і поїхали. Довго були на західній Україні.

Бабенков: Ми з дружиною проспали все. На 24 лютого у мене були заплановані знімання. Я довго готувався, близько другої ночі заснув і прокинулися від дзвінка від тещі. В мене це було схоже на епізод "Зірка" де один з героїв каже: "Яка війна?". Попри все ми залишилися в Києві. Ніхто не знав, що робити, але ми ухвалили рішення залишатися. Не знаю, чому Артем Литвиненко мене вибрав. Ми з дружиною забрали кроля та хом'яка, бо люди не могли з собою їх взяти. Ми їх з Борщагівки забирали, там вже були прильоти. До речі, кролик досі у нас живе. Якби у нас була більша квартира, я думаю, що ми позбирали б всіх.

— Серіал "Перші дні" — це наймасштабніше спільне виробництво від початку повномасштабної війни. Розкажіть про команду, будь ласка.

Єлісєєва: До речі, це великий копродакшн не тільки за часів війни, а й в принципі. Для серіалу це рідкісна історія. Це пояснюється тим, що Україна у фокусі, Україною цікавляться. Ми раптом відкрили самі себе для себе та світу. Це величезна команда. Були стислі терміни. Один рік — від ідеї до закінчення монтажного періоду. Для серіалу це мало, але ми були всі в такому стані, що взяли і зробили це. Іноземців це дуже приваблювала ця перспектива. Жанр — трагікомедія. У нас є шість талановитих режисерів. Кожен епізод знімав окремий режисер. У кожного режисера була своя команда, актори, оператори. Завдяки їхньому таланту та професіоналізму ми зробили неймовірну річ. Акторам не треба було грати щось, адже кожен приніс свою якусь справжню емоцію на майданчик. Ми знімали з усіма обмеженнями воєнного стану. Іноземці попросили зробити страховки. Ми спромоглися це зробити. До того українське виробництво взагалі не страхували.

Дещо знімали паралельно, дещо — послідовно. Два місяці тривали знімання. З усіма цими пересторогами. Не можна знімати дронами, не можна знімати на мостах, не можна знімати після комендантської години. Треба було знімати з певними спецефектами. Працювали на ентузіазмі. Звісно, це ще й професіоналізм. Європейські партнери відразу казали, що це класно зроблений продукт. Він зрілий.

—  Які у вас обох були відчуття і враження від результату?

Єлісєєва: Я бачила тільки на етапі монтажу. Я переживала, як сприйме аудиторія. 

Бабенков: У мене не було бажання втікати після прем'єри. Мені не було соромно. Якісно все зроблено. Дивився і думаєш, як ми змогли це все пережити. В цьому і проявляється професіоналізм команди, режисерів. Адже вони змогли передати усі наші переживання.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Безплатні юридичні та психологічні консультації жінкам військовослужбовців: про проєкт "Плюс-плюс" говоримо із Вікторією Захаровою та Миколою Брюховецьким
• Дві прості дії допоможуть батькам підтримати дітей під час війни — поради психотерапевта Антона Семенова
• Без грифів про успіхи найсильнішої зі спецслужб світу: інтерв'ю з автором книги "Воєнна розвідка України: в небі, на морі, на землі" Артемом Шевченком
• Прем'єра фільму "Між нами": інтерв'ю з режисеркою драми-трилера Соломією Томащук