Параноя Путіна, санкції проти Кабаєвої, корупція у РФ: інтерв'ю з Чичваркіним

Російський бізнесмен і громадський діяч Євген Чичваркін, який з 2008 року проживає у Великій Британії, в інтерв'ю для марафону "FreeДОМ" висловив свою думку про низку загадкових смертей топменеджерів російських газових компаній і роз'яснив, чому ці люди не становлять загрози для путінського режиму.

На думку Чичваркіна, санкції США проти Аліни Кабаєвої (цивільної дружини Путіна, за повідомленням ЗМІ) буде запроваджено і це питання найближчого часу.

Він зазначив, що війна з Україною насамперед потрібна параноїдальній свідомості Володимира Путіна, і навіть ті, хто наживається на цій війні, у "легкому шоці" від того, куди це все може привести. А нові завдання лідера Кремля щодо України — залізничний та сухопутний коридори до Криму.

Спікер вважає, що реальна підтримка Путіна росіянами становить 30%, а росіян, які підтримують війну з Україною, – 20-25%

Мор та зачистки

— Останніми днями з'явилося повідомлення про загибель топ-менеджерів енергетичних компаній Росії. Таких випадків щонайменше п'ять лише цього року. Це трагічний збіг обставин чи закономірність?

— Я не знаю, через що це сталося. Але не здивуюсь, якщо просто хтось когось упіймав на великому розкраданні, комусь загрожувала в'язниця. І всі ці яхти, машини, гарні будинки — це все життя мало закінчитися. Думаю, що все примітивно і крутиться довкола крадіжки. Як і пожежі на військових об'єктах — військові завжди прикривають свої грабежі вогнем.

— А чи може енергетичний топменеджмент становити якусь небезпеку для режиму теоретично?

— Ні, звичайно. Просто сидів тихо, робив фіктивні конкурси на постачання чогось. Те, що коштувало 50, продали за 130. Різницю 30 віддали чекістам, 50 розпиляли між собою. Яка небезпека? Небезпеку вони становлять для держави, тому що вони крадуть. І на місце цих убитих там величезна черга, щоб це місце зайняти та красти далі.

Але ніхто не знає точно — це справді самогубство чи вбивство. Просто інакше розкрилися б схеми чи хтось почав би когось шантажувати.

— Також є інформація, що останнім часом відбуваються чистки в армії. Зокрема, воєначальники в армії флоту РФ втратили свої посади. Це спроби упорядкувати армію на тлі невдач в Україні чи це помста, показове покарання?

— Безперечно, це помста. Якби завдання було впорядкувати армію, то покликали б умовного Сердюкова (міністр оборони РФ у 2007-2012 рр., — ред.).

Зрозуміло, що, попри те, що Шойгу близький друг і дуже довірена особа Путіна, мені здається, він для цієї армії нічого доброго не зробив. Вони всі злодії, і якщо хтось зробив помилку, то люди, що стоять поруч, із задоволенням його втоплять, щоб зайняти осісти його місце і красти.

До поліції люди приходять, щоб катувати та вимагати. В армію — тільки щоб красти. Жодної іншої мотивації в ці два органи останніми роками за президентства Путіна немає.

— Тобто й наближені до Путіна люди могли підштовхувати його до війни, щоб приховати тотальне злодійство в армії, що мовляв, війна все спише? Це як пожежі на складах, лише у глобальному масштабі.

— Безперечно, в цьому вони були зацікавлені. Як були зацікавлені в тому, що під час війни буде збільшено військовий бюджет, замовлення на озброєння, транспортування, постачання їжі, на паливно-мастильні матеріали тощо. І на цьому на всьому, звичайно, можна набити кишені.

А будь-яка можливість списати бюджет для них – це нові дачі, будинки, запаси грошей у підвалах тощо.

— Але очевидно, що ті, що ухвалювали рішення про війну, прорахувалися і зараз видно...

— Приймала рішення одна людина. Не треба вірити історії, яка у нас тягнеться з 1905 року, що цар нічого не знає, цареві погано доповідають. У 1905 році цар все чудово знав і дав розпорядження стріляти в натовп (мова про збройне повстання в Москві в грудні 1905 року, — ред.).

Також і зараз він все чудово знає. Його параноїдальній свідомості потрібна ця війна більше, ніж решті.

Думаю, навіть ті, що наживаються на цій війні, у легкому шоці, куди це все може привести. Але поки можна набивати кишені, вони, заплющивши очі, набивають кишені.

— А чим набивати кишені? Адже бачимо, що економіка падає. Чи не все так трагічно поки що?

— По-перше, поки що ресурсів і резервів вистачає.

Все-таки цей рік абсолютно феноменальний за вартістю всього, що лежить у надрах Росії. За виручкою країни це був би абсолютний рекорд за історію Росії. Скільки б Росія змогла продати, якби не ці санкції та ізоляція. А вони розуміли, що рік буде дуже добрим і грошей на війну вистачить.

Щодо впливу санкцій. Усі логістичні, кредитні, товарні ланцюжки мають певні цикли, і вони почнуть впливати: якісь у червні, якісь у серпні. Існує інерція. Є у людей стадія прийняття. Є домашні заготовки тощо. Тобто запас міцності за відносно жирні роки було зроблено.

Тому, попри те, що є всі ознаки катастрофи, вона не настала. Вона в такому величезному організмі не настає за секунду.

Географія еміграції

— Багато росіян тікають із країни. За яким принципом вони обирають країну для переїзду?

— Куди було на той момент відкрито візу. Ось як у мене була у Велику Британію відкрита віза. У мене "шенгену" не було на момент від'їзду. Є країни, куди з російським паспортом не потрібна віза — як Туреччина, наприклад, Грузія чи Вірменія, Киргизія.

— Багато хто в Ізраїль поїхав, наприклад.

— Отже, вони готувалися. Ізраїль провів феноменальну політику з джентрифікації (реконструкція занепалих міських кварталів з подальшим залученням більш заможних жителів, — ред.), як і Емірати. Вони отримають у себе найзаможніших і найцікавіших громадян, особливо творчих особистостей та їхній бізнес.

— Так, до Ізраїлю переїхали глобальні російські зірки Алла Пугачова, Іван Ургант, Олег Макаревич, Максим Галкін.

— Думаю, Пугачовій в Ізраїлі буде тісно. Вона переїде в якусь велику країну, на зразок Штатів. Пугачова ніде не пропаде.

А людям, проти яких може бути переслідування, звичайно, комфортно в Ізраїлі чи Великій Британії (якщо є віза до цієї країни). Тому що ні з Ізраїлю, ні з Великої Британії немає екстрадиції до Росії.

Українські завдання Путіна

— За даними видання Financial Times, Путін розраховував поставити Україну в невигідні умови та підписати мирний договір. Але після загибелі крейсера "Москва" він не вірить у мирні переговори та в будь-які мирні договори. Які завдання тоді він може зараз собі ставити і чому?

— Думаю, реальна мета — залізничний та сухопутний коридор у Крим зі шматком Херсонської області, звідки йде вода до Криму. Думаю, що це реальне завдання. Але я не думаю, що Україна на це погодиться. Інакше в Україні замість єдності тоді буде розкол, бо дуже багато українців налаштовані повернути всю захоплену землю назад, і це виглядає здоровим, логічним патріотизмом.

— А взагалі, Росія здатна в цих умовах ці окуповані території утримувати?

— Ні, звичайно. Це буде абсолютна розруха. Це буде те саме, як Придністров'я, як Абхазія або ті частини Далекого Сходу, де нічого немає, які не цікаві державі.

Це будуть абсолютно зруйновані руїни з козацькими загонами, піснями, хрестовою ходою, свавіллям поліції, і паркани, обов'язково паркани та мури.

— І військові бази, мабуть.

— Ну, про всяк випадок, так, щоб далі можна було спалювати бюджет та красти.

Санкції для Кабаєвої

— У США поки що не планують запроваджувати санкції проти Аліни Кабаєвої, цивільної дружини Путіна та матері його дітей. Аргументація — мовляв, вони бояться надто агресивної реакції з боку Путіна. Яка реакція від Путіна може бути ще агресивнішою, ніж зараз?

— Я чув про таке трактування.

Санкції, які вже запроваджено, загалом показують, що вони (США, — ред.) не особливо чогось бояться. Думаю, вони збирають більше доказів про зв'язок Путіна із Кабаєвою. Так чи інакше, вона все одно буде під санкціями, бо займається професійно пропагандою. Думаю, що це питання тижнів, або днів навіть.

— Тобто американці просто вичікують зручний час?

— Річ у тому, що всі ці країни, які запроваджували санкції, є досить бюрократизованими. Процес санкцій вимагає певної послідовності дій, як, наприклад, той самий ленд-ліз (зняття бюджетної тяганини для надання військової допомоги Україні, — ред.), який був обіцяний майже 5-6 тижнів тому, і досі не почав діяти цілком.

Запутінська Росія

— Чому підтримка Путіна в Росії з початком війни так зросла?

— Я благаю — не можна вірити жодним відсоткам щодо підтримки Путіна та підтримки війни. Абсолютно не можна вірити. Ці цифри абсолютно нічого не означають. Люди [під час опитувань] будуть говорити все, що завгодно, тому що це соціально схвалена відповідь, і страшно відповісти інакше. Вони навіть будуть брехати, можливо, у родинному колі, щоб їх ні в чому не запідозрили.

Ось ми маємо офіційні дані 80% підтримки. Є радикальні дані від Олега Тінькова, який веде досить серйозну статистику щодо свого банку ["Тінькофф банк"]. Він добре знає свого клієнта, свого вкладника. Він каже, що Z-дебілів — 10% (клієнти, які почали різати банківські картки у формі Z після висловлювань Олега Тінькова проти війни в Україні, — ред.).

Я і моє оточення схиляємось до того, що реальна підтримка Путіна — близько 30%. Підтримка саме війни — 20-25%.

А трохи зміниться ситуація, трохи Акелла підсковзнеться або промахнеться, і ми побачимо, що все насправді не так, як з усіх прасок у РФ транслюють.

Плюс будемо чесні — росіяни брешуть. Ми були в абсолютному шоці ще на початку 2000-х, коли робили виміри для своєї "Евросети". Вони говорять одне, роблять інше, а мріють — про третє. Тобто 3 покоління брехливого радянського ладу створили цей хомосовєтікус, який вважає будь-яку правду небезпечною.