Офшорне розслідування Pandora Papers: чому не стався політичний землетрус в Україні

У розслідуванні Pandora Papers Україна згадується президент України Володимир Зеленський, проте в оприлюднених даних йдеться про його діяльність у 2012 році. 

Попри великий резонанс, ці розслідування не створили ефекту політичного землетрусу, зазначає журналіст, депутат Верховної Ради VIII скликання Сергій Лещенко. На це є дві причини, пише Лещенко у своїй статті для Kyiv Post. Далі — повна версія статті.

Дві причини

Офшорний скандал Pandora Papers не створив ефекту політичного землетрусу в Україні. Причин для цього я бачу дві.

Перша. Справді, в розслідуванні фігурує чинний президент Володимир Зеленський. Він навіть потрапив на обкладинку британської газети The Guardian, але його прізвище згадується не в сучасному контексті, а подій 2012 року, коли Зеленський займався приватним бізнесом, створивши один із найпотужніших медіа-конвеєрів на пострадянському просторі під вивіскою "Квартал-95". Тоді при владі в Україні був авторитарний проросійський президент Віктор Янукович, лідер опозиції Юлія Тимошенко сиділа в тюрмі, парламентські вибори супроводжувалися масовими фальсифікаціями, а медіа були під жорсткою цензурою. Тобто контекст участі Зеленського в офшорах стосується періоду, коли він навіть не думав про політичну кар'єру. Тодішній режим Януковича, як багатьом здавалося, прийшов на десятиліття, а всі самостійні бізнеси вибудовували корпоративні системи захисту від рейдерства з боку соратників Януковича. До речі, ще однією ознакою того часу було те, що Пол Манафорт справно отримував на свій кіпрський офшор платежі від оточення Януковича за політичний консалтинг та лобізм. 

Друга причина відсутності великого резонансу в тому, що суспільство перенасичене інформацією на цю тему. Офшори є повсякденним явищем для багатьох великих та навіть середніх бізнесів в Україні. Цим нікого не здивуєш в Україні. Через офшори працюють всі великі мережі бензинових заправок, мережі магазинів, навіть медіа, де можна прочитати критику офшорів. Для прикладу, головний майданчик для атак на владу — телеканал "Прямий" Петра Порошенка — також рахується на офшорі з Британських Віргінських островів.

Перший "офшорний монстр" в Україні 

Офшорна історія України почалася в 1992 році. Менше ніж через рік після отримання Україною незалежності, 2 жовтня 1992 року, Юлія Тимошенко створила офшор Somolli Enterprises Limited, який згодом став фінансовим хабом української корупції. Вона разом мз чоловіком Олександром та третім бізнес-партнером і сусідом по будинку Олександром Гравцем перебували на Кіпрі. Зайшовши до офісу туристичної компанії, вони домовилися, що чоловік власниці підприємства погодиться виконувати роль номінального директора Somolli Enterprises Limited. За законом, щоб офшор запрацював, директором фірми мав бути кіпріот — і ним став Андреас Петроу. У ході допитів по справі Павла Лазаренка, засудженого в США, Петроу зізнався, що тільки підписував документи і після тієї зустрічі ніколи не бачив Тимошенко, хоча виступав у ролі її номінального директора протягом багатьох років. Це дозволило Тимошенко все своє життя спростовувати свою причетність до токсичної компанії, користуючись офшорними правилами анонімності.

Так з'явився перший офшорний монстр, який служив не лише для персонального збагачення Тимошенко, але і був інструментом розплати з Лазаренком за просування інтересів ЄЕСУ. Тимошенко в якості відкату платила Лазаренку половину своїх доходів. Як встановило ФБР США, Тимошенко переказала з Somolli Enterprises на транзитні рахунки Лазарненка мінімум 100 млн долл. А потім, після відставки з посади прем’єрміністра, Лазаренко разом із Тимошенко пішли у велику політику, витрачаючи отримані в офшорах гроші на партію "Громада" та пул власних медіа, набувши всіх ознак  олігархічного клану середини 1990-х. З цих же грошей Лазаренко купував нерухомість у Каліфорнії — віллу в містечку Новато біля Сан-Франциско за 6 млн 745 тис. долл. Цей маєток, у якому десять спалень і дев'ять санвузлів, американський уряд згодом конфіскував у Лазаренка для погашення його фінансових зобов'язань, згідно з рішенням суду.

Чорний бік офшорів

Офшори стали популярними на початку незалежності України ще й тому, що нова держава була дуже наївна в прагненні залучити іноземні інвестиції та пропонувала податкові пільги для компаній з іноземним капіталом. У підсумку, всі перші олігархічні групи створили собі офшорні підприємства, деякі навіть на території США, після чого завели їх у акціонери свого українського бізнесу. І в результаті отримали подвійну пільгу на податки — як в Україні, так і в офшорній зоні. Бум інвестицій це не спричинило, зате далі підштовхнуло політичну корупцію в Україні. А деякі з цих компаній за рішеннями корумпованих судів поновлювали собі пільги навіть після 2010 року.

Так, уже коли Янукович став президентом, для безподаткового імпорту нафтопродуктів була задіяна компанія "Лівела" — втрати бюджету виміряли в півмільярда доларів, а компанію пов'язували Андрієм Клюєвим.

Інший приклад корупції з використанням офшорів, про який ми можемо говорити уже на рівні рішення суду — це схеми колишнього депутата Миколи Мартиненка, політичного партнера Арсенія Яценюка та бізнеспартнера Петра Порошенка. Мартиненко зумів вставити свою фірму-посередника для отримання відкатів при закупівлі атомними станціями України обладнання на чеському заводі Skoda. Фірма була створена в офшорній зоні — на Панамі — та записана на місцевого громадянина. І тільки в швейцарському банку у спеціальному формулярі А було вказано прізвище українського депутата як кінцевого бенефіціара цих корупційних платежів. У результаті, суд Швейцарії визнав Мартиненка винним у відмиванні 2,8 млн євро та присудив до 28 місяців тюрми, з яких один рік — безумовного відбуття покарання за ґратами. В Україні справа на цих саме доказах затягується. Вона все ще слухається в антикорупційному суді, а адвокати Мартиненка всіляко зривають процес. Вони йдуть із засідань, залишаючи клієнта беззахисним та змушуючи суддю переносити слухання.

Усі наведені історії є прикладами чорного боку офшорів. І якби Тимошенко в 1992 році використовувала офшори не для виплат хабарів за ексклюзивні газові контракти, пролобійовані Лазаренком в російському "Газпромі", а займалася звичайним бізнесом, то і питань до неї майже не було. 

Тому шо офшори, в моєму розумінні — це інструментарій, який існує в світі задовго до мого народження. Він дозволяє досягати однієї або кількох цілей одночасно. Так, приховувати кінцевих бенефіціарів. Так,  отримувати податкові переваги та платити значно менші податки. Так, проводити угоди за британським правом з судовою суперечкою в Лондоні. Так, оберігати бізнес від рейдерських атак. Так, легше отримувати кредити в провідних банках світу. Так, випускати єврооблігації на компаніях з нульовою історією, яку легко перевірити юристам. 

Тобто офшор — це легальний, хоча і не дуже благородний інструментарій, яким може користуватися як чесний бізнес, так і корупціонер. Мій особистий приклад: платежі за рекламу, розміщену на моєму каналі в YouTube, приходять з Ірландії, а не з Кремнієвої долини штату Каліфорнія.

Офшори Зеленського та офшори Порошенка: різниця

І я піду проти хвилі обурення та спробую розрізняти офшори Зеленського та офшори Порошенка, який 5 років тому потрапив у скандал Panama Papers. Офшори Зеленського пов'язані з 2012 роком, коли він одночасно з десятками тисяч інших бізнесів діяв у середовищі, що існувало в реаліях України Януковича. І своїх часток в офшорах він позбувся до інавгурації на посаду президента

А історія офшорів Порошенка — це історія політика, який з 1998 року не має права займатися бізнесом, який був президентом, але більшість часу присвячував своїм фінансовим інтересам. Останні 23 роки в політиці він робив бізнес і активно використовував офшори. Він продав завод "Ленкузня" Сергію Тігіпку через офшори. Він оформив свій телеканал "Прямий" на офшори. Він купував твори мистецтва через офшори, а потім легалізовував їх в Україні, завозячи під виглядом виставки на території консульства Сейшельських островів на чолі зі своїм другом Олегом Гладковським. Він оформляв свої приватні авіаперельоти через офшорну компанію.

А порушення полягають щонайменше в двох площинах. По-перше, політик не має права займатися бізнесом. По-друге, оптимізувати податки в країни, яка найняла тебе на роботу, є аморальним.

Зрештою, позитивний вплив скандалу з Pandora Papers полягає в тому, що тема деофшоризації стає новий мейнстримом. А це значить, поле таких операцій буде зменшуватися. Ще й тому, що 2022 року запрацюють нові правила оподаткування операцій з офшорами. А їхня привабливість буде зменшуватися.