Молодь сьогодні живе Україною: результати всеукраїнського дослідження обговорюємо у "Ранку Вдома"

Благодійна організація "Клуб добродіїв" за участі Plan International оприлюднила дані всеукраїнського масштабного дослідження серед української молоді. Що саме дізналися про настрої та мрії українських підлітків під час дослідження, розповість засновниця та керівниця "Клубу Добродіїв" Марія Артеменко. До студії "Ранку Вдома" вона завітала з 12-річним журналістом із Покровська Кирилом Передрієм.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Яка ціль дослідження?  

Артеменко: Здається, найкрутіше цю мету сформулювали самі підлітки, які брати участь у нашій панелі — "Нічого про підлітків без підлітків". Мені здається, що це квінтесенція нашої ідеї.

Бо для, щоб реалізовувати проєкти, будувати майбутнє України, в принципі створювати щось про наше майбутнє, потрібно дізнатися, чим живуть підлітки, за що вони переживають і якої підтримки потребують.

Так, як благодійний фонд "Клуб Добродіїв", допомагає дітям і підліткам, то нас було важливо відчути інсайти, моменти, деталі, на основі яких будувати далі сервіси, проєкти і підтримувати таких талановитих підлітків, як Кирило.

— Як проходило опитування? Де та кого ви опитували?

Артеменко: Ми проводили його разом з соціологами компанії Kantar. Це міжнародна компанія, відома та визнана. Соціологи опитали понад 600 підлітків з усієї України. У нас було чотири фокус-групи. Навіть вісім, бо окремо питали дівчат, окремо — хлопців.

Соціологи проводили особисто спілкувалися з підлітками, так фахівці відчували важливі моменти, на основі якого ми будували кількісне дослідження. Опитували підлітків з міст, сіл, селищ.

З цього всього ми маємо результати, які поширили публічно і якими вже можуть користуватися велика кількість людей.

— Яких висновків ви дійшли? Чим зараз в умовах повномасштабної війни живе українська молодь?

Артеменко: Вона живе Україною.

Передрій: 100%

Артеменко: Це було опитування саме про підлітків України, тих, хто залишається. Результати демонструють той факт, що підлітки живуть такими ж настроями, як і дорослі. Опитування показало їх бажання бути частиною відбудови України.

Насправді ми побачили дуже багато проактивної позиції і зараз питання в тому, як підліткам можна делегувати відповідальність. Як зробити це так, щоб вона їх не притиснула, а навпаки надихала.

— Дійсно, молодь, це ті люди, яким доведеться відновлювати Україну. Вони будуть диктувати моду, а ми із задоволенням будемо йти за ними. Кириле, розкажи про свої відчуття пыд час війни, що тебе турбує? Як ти переживаєш це?

Передрій: Це дуже складно. Мене турбує те, що дитинства не буде. Не буде так, як було раніше, до війни. Мені болить доля тих, хто народився під час війни.

— Як так сталося, що ти зайнявся журналістською діяльністю? Яким було твоє дитинство, і яке воно в тебе зараз? Чому саме журналістська діяльність?

Передрій: Воно було безтурботне, дуже гарне і яскраве. Зараз воно сіре і хочеться додати до нього фарб. Знаходжу ці фарби у своєму характері. Багато до чого ставлюся з гумором.

Я багато жартую. Здається, що гумор зараз дуже багато важить в нашому житті, допомагає.

— Розкажи, будь ласка, кого ти запрошуєш до себе на інтерв'ю і як гості реагують на твій вік? Чи стає це на заваді спілкування?

Передрій: Я запрошую політиків, телеведучих. Особисто пишу гостям в соцмережах, максимально готуюся до запису розмови. Співбесідники дивуються, коли дізнаються про мій канал на YouTube Я дзвонив одній депутатці Верховної Ради, і вона мені каже: "Це якісь дитячі видання?". Я такий: "Майже!".

Взагалі я читаю новину і бачу актуальні теми. За таким принципом обираю гостей. Наприклад, є комітет з питань молоді та спорту при Верховній Раді. Це зараз актуально, про молодь поговорити. Тож запитую співбесідника про молодь в Україні та ту, яка за кордоном: як її повернути додому, забезпечити умови для проживання та розвитку.

Коли звільнили Херсон я записав інтерв'ю з колишнім головою Херсонської ОДА.

— Хто з гостей найбільше сподобався? Найяскравіші враження справив не тебе?

Передрій: Всі гості мені цікаві. Запам'ятався Ігор Терехов. Зокрема, його почуттям гумору. Я ще колекціонер автографів. Коли я написав пану Терехову з проханням про автограф, то отримав його поштою.

Тобто перший автограф поштою був саме від нього. Я собі поставив ціль — подякувати, і я йому подякував у своїй програмі.

Артеменко: Важливо сказати, що Кирило живе в Покровську, і сьогодні він спеціально приїхав в Київ на нашу презентацію. Він живе дуже близько до фронту.

— Кирило, за чим ти сумуєш найбільше зараз?

Передрій: Я сумую за емоціями й сумую за тим життям, коли ми не знали, що таке вибух, сирена. Це були найкращі часи. Мені дуже сумно бачити те, що в багатьох людей немає емоцій. Вони їх втратили.

Також цікаво: Живе спілкування й трохи фломастерів: засновниця "Клубу Добродіїв" Марія Артеменко розповіла про роботу з дітьми під час війни