Від роботи на заводі до музичного продюсера топзірок: інтерв'ю Євгена Тріплова у програмі "Муз_Тренд"

Музичний продюсер Wellboy та Enleo, автор хітів "Гуси" та "Вишні" Євген Тріплов став гостем другого випуску проєкту "Муз_Тренд" на телеканалі "Дім". В інтервʼю зі Славою Дьоміним він поділився життєвим шляхом, розповів, чому вирішив створити шоу "Мультітрек" та як працюється з топзірками України: Zlata Ognevich, Тіна Кароль, Monatik та Wellboy. Євген розповів, як його трек Bambinton потрапив в китайські топчарти, а також про хейт суспільства через співпрацю з лейблом Believe.

— Тебе дуже добре знають всередині шоубізнесу. Ти музичний продюсер, який написав дуже багато пісень. Як ти себе можеш звичайному глядачу описати? 

— Я музичний продюсер, а також режисер і колишній співак, адже у мене ж колись був гурт. Написав пісні гурту "Бамбинтон" — "Зая", для Monatik "Вечериночка", для Wellboy — "Гуси", "Вишні", "Додому", Ані Трінчер написав "Колоски", альбом Злати Огнєвіч теж вийшов з-під моєї руки.

— Ти ж не з Києва?

— Я з Дніпра.

— Коли ти приїхав у Київ і чому? 

— Вперше я приїхав, коли мені 18 років. Я закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, магістр фінансів. Потім я працював у "Метінвесті" в Донецьку, тоді поїхав у Запоріжжя на "Запоріжсталь". Був наймолодшим замначальника копрового цеху, мені було близько 23 років. Я завжди мріяв займатися творчістю. Думав, що ось зароблю грошей, запишу альбом і піду у 25 років. 

— Ти хотів бути саме співаком?

— Я хотів просто писати, бо не міг інакше. Хотів, щоб була класна картинка і класна музика була, а на все це потрібні гроші. 

— Твоє справжнє прізвище — Гарбаренко, а Тріпловим ти коли став?

— Мені стукнуло 25, я все ще працював на заводі і мені стало дуже сумно, тому що це точно не моя двіжуха. Це виробничі процеси, це дуже важко. Мені кажуть, що робота артиста важка, але, чуваки, попрацюйте на заводі! Ось там важко! Невеликі зарплати, так це ще й дуже небезпечно. У мене в цеху кожен рік траплявся смертельний випадок. Дуже важко психологічно витримувати, коли твій підлеглий гине на роботі. Я дуже поважаю всіх людей, хто так працює. Для мене це реальні герої. 

Коли мені вже було 25 років, я зрозумів, що треба поглянути правді в очі — мої мрії вже не здійсняться. Я дуже почав сумувати. Уяви, я почав писати вірші в стіл десь із 14 років. Просто для себе, бо не міг інакше. Одна з моїх особистих великих трагедій — це коли я поклав всі свої вірші в гараж, а гараж згорів. У мене досі на балконі лежать ці обгорілі фрагменти, до яких я ніяк не можу наважитись доторкнутися.

Я вирішив: "Все, робитиму вокально-інструментальний ансамбль". Я знав Ваню Клименка (український музикант, продюсер, автор пісень; засновник гурту "Сальто назад" та лейблу Enko; працював з Kalush Orchestra, Джамалою, Alyona Alyona, Jerry Heil, Kola, — ред.). Коли я навчався, я жив на Троєщині, як і він. Він кинув університет, пішов працювати на радіо і на той момент уже був кимось у музичному світі. Я приїхав в Київ з невеликим запасом грошей, а в мене принцип по життю один — або все, або нічого. Зустрів я Nastya Lisa, яка зараз співає сольно, а тоді невдало попрацювала з Юрою Бардашем. Ми створили гурт "Бамбинтон" і першою піснею була "Зая". Я прийшов із нею до Вані і кажу: "Це суперхіт". Ваня перечитав і каже: "Та нє, це якась жорстка тематика, ми таке не продамо". Окей, я вирішив забрати її собі. Це була моя перша пісня і перший кліп.

— 55 мільйонів переглядів на YouTube у пісні "Зая". Що зараз із гуртом?

— Він офіційно є. 

— Зараз українські артисти перекладають свої старі російськомовні пісні українською. І дуже кльово виходить. Не хочеш цю пісню перекласти? 

— Якби я там планував комерційний розвиток цього гурту, я, звісно так би і зробив. Як каже Павло Зібров, це пісня, яка годує. Але я вважаю, що то все ж таки був оригінал, а все, що ти будеш зараз перероблювати, буде лише копією.

Читайте також: Про 90-ті, гонорари та сучасний шоубізнес: EL Кравчук став гостем проєкту "Муз_Тренд"