Фермери, шахтарі та переселенці: "Неофициальный разговор" з головою Кіровоградської ОДА Марією Чорною

Провели день з очільницею Кіровоградської області й дізналися: де живе, до якої церкви ходить... А також — як знаходить спільну мову з шахтарями: "Для безперебійної роботи підприємства потрібно щонайменше 300 мільйонів — можете сподіватися 100%". Який YouTube-канал дивиться: "Я знімав наших корівок для нашого YouTube-каналу. У нас багато корів, кожну не запам'ятав, але ось це Маша, Свєта, Катя". І скільки "коштує" посада голови облдержадміністрації: "Я, звичайно, була шокована, ну, а потім почала щиро сміятися".

Героїня програми "Неофициальный разговор" — голова Кіровоградської обласної державної адміністрації Марія Чорна.

Марія Чорна народилася в невеликому селі Братське Кіровоградської області. Має дві вищі освіти: педагогічну та економічну — магістр з управління фінансово-економічною безпекою. Цього року вирішила продовжити навчання за фахом "Публічне управління та адміністрування" в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління. На посаді голови Кіровоградської ОДА — лише місяць, до цього займалася в області аграрним напрямом. Обіцяє зробити з області серце аграрної України та хоче, щоб з малих міст та сіл не виїжджала молодь.

Марія в житті спілкується українською мовою, але для телеканалу іномовлення "Дом" погодилася розмовляти російською.

Ведуча програми — Карина Самохвалова.

Чи можна купити посаду

— Мер Кропивницького (раніше — Кіровоград) — чоловік, голова облради — чоловік, ви — жінка. Перша жінка на цій посаді. Як сприйняли?

— У роботі не буває все просто і гладко, у кожного є свої позиції, свої думки, своє якесь бачення. Поки я не скажу, що у нас вже є якесь непорозуміння, поки все у нас нормально. Ну, можливо, дуже мало часу ще минуло.

— У день вашого призначення вийшов пресреліз СБУ, в якому йшлося, що посада голови Кіровоградської ОДА, виявляється, продається. Шахраї оцінили її в 3,5 млн дол. Це дійсно настільки впливова посада?

— Це колосальна праця, і, якби хтось просто купив цю посаду й у нього щось вийшло, — це просто якийсь абсурд. Ну, я щиро сміялася з цього ...

Коли мені скинули цю новину, я, звичайно, була шокована, а потім почала щиро сміятися, бо це просто смішно, якщо чесно.

Люди повинні мати гідну та своєчасну зарплату

— Коли говорять про Кіровоградську область, завжди згадують шахти. Дізналася, що заборгованість із зарплат тут 169 млн грн. Шахтарі страйкують. Вдається зустрічатися з трудовими колективами?

— Звичайно, і з трудовими колективами, і з профспілкою я вже зустрічалася. У профспілки шахтарів є мій телефон, вони мені можуть зателефонувати, написати SMS... Наприклад, коли вони їздили до Києва, то вони мені писали: ось ми там-то, там-то... Я постійно з ними на зв'язку.

Я розумію цих людей, дуже розумію і дуже жорстко говорила і з керівництвом шахти, коли вони були у мене. І говорила про те, що так не повинно бути.

— А як повинно бути?

— Це дуже важка праця, дуже важка, і люди повинні мати гідну і своєчасну зарплату. А заборгованість із зарплати у шахтарів, у тих, хто працює, ризикуючи життям, ну, якось це...

Я, як жінка і як голова облдержадміністрації, з цим не зможу змиритися ніколи. Тому буду робити все для того, щоб ці люди не відчували себе покинутими.

— Область займає шосте місце у світі за покладами урану і радону. Як ця галузь взагалі може бути збитковою, якщо весь світ женеться за ядерним паливом?

— Бо у нас собівартість дуже висока порівняно зі світовою. Можливо, відсотків на 30, а то і вище. Там технології прогресивні, а все, що прогресивне, — воно знижує собівартість продукції. У нас, на жаль, інвестицій у цю галузь мало, а коли все обладнання старе, то неможливо знизити собівартість. Тому нам поки важко конкурувати в таких умовах зі світовими цінами.

В країні уранову руду видобувають всього три шахти, й усі три — на Кіровоградщині. Тут залучені близько 2,5 тис. робочих. Одна із шахт — Інгульська, тут працює приблизно 800 осіб. Це державне підприємство. Шахта робоча, але не прибуткова, а виробництво дуже необхідне. Ось зараз мені повідомили, що була заборгованість із заробітної плати за півтора місяці, тоді шахтарі перекривали дороги. Але зараз заборгованість уже погасили, але ризик її відновлення залишається. Підприємству потрібно щомісяця 300 млн грн державних дотацій, а надходить десь 200 млн грн.

Основне завдання — не кількість, а якість

— На всій території країни триває "Велике будівництво". А як у вас?

— За програмою "Велике будівництво" у нас 28 об'єктів тільки саме місцевих доріг. Для області — це просто шикарно. Бо погані дороги — це був бич нашої області. Думаю, ми не зупинимося. Ми будемо і далі рухатися, і робити дороги всюди. Навіть у найменших населених пунктах.

Ось, наприклад, траса Н-23 "Кропивницький — Кривий Ріг — Запоріжжя ". Біля смт Новгородка у нас зараз у межах "Великого будівництва" триває реконструкція моста. Подивіться якість робіт. У нас основне завдання — щоб не кількість, а якість. І якість дійсно дуже гарна.

Дуже страшно в одну мить втратити все

— Наші глядачі з непідконтрольних територій часто говорять про бюрократичні якісь перепони, з якими вони стикаються. В області безумовно теж є переселенці, як ви з ними працюєте?

— В ОДА є людина, яка займається саме переселенцями. Вона знає їх усіх. Вони у неї щодня зі своїми проблемами. Вона коли прийшла знайомитися зі мною, то принесла великі книги обліку, де відбито щоденний потік приймання людей. Переселенці приходять, озвучують проблему, і ми вже разом думаємо, як ми будемо їм допомагати.

Це дуже страшно — мати все, а потім в один момент стати жебраком, я навіть боюся це уявити. Я розумію, наскільки цим людям потрібно тут допомогти, щоб вони комфортно проживали, щоб було якомога зручніше, і вони могли фактично почати життя з чистого аркуша, з нуля.

Мені здається, що це навіть якось не по-божому не допомогти людям. І ми будемо намагатися повністю допомагати, щоб у людей було житло, робота і все, що потрібно для життя.

Наприклад, в смт Новгородка у нас є гуртожиток, в якому живуть переселенці. Це було занедбане приміщення. Без даху навіть. Абсолютно нікому не потрібне. І зараз воно в чудовому стані. Тут реальні переселенці, які живуть і працюють у нас.

Аграрне серце України

Марія Чорна називає Кіровоградщину аграрним серце України.

"Для мене це взагалі ключовий напрям. Бо навіть у структурі облдержадміністрації в департаменті АПК я працювала з 2011 року. Заступницею директора, потім директоркою. Тому для мене ця тема дуже близька", — говорить вона.

Одне зі знакових господарств області — сімейна агрофірма "МЮННТ", назва утворена від перших літер імен усіх членів сім'ї — Монашок Юлія, Микола, Микола, Тетяна. Агрофірма повного циклу — від вирощування до продукції, тут розвивають і рослинництво, і тваринництво.

Директор агрофірми Микола Монашок демонструє свою молочнотоварну ферму.

— Ось ми зараз у корівниках ...

Монашок: Ми потихеньку їх реставруємо. Ці корпуси були побудовані років 15-16 назад. Ми почали працювати з однією німецькою компанією. Вони приїхали, подивилися і перші нам запропонували, щоб винести кормові столи на вулицю. Я кажу: "Як?" — "Ну, от так".

— Тобто ви вже 15 років тому почали якісь нові технології впроваджувати?

Монашок: Вже майже 20. Ми з першого дня на цю ферму почали звозити усіх корів. Бо було багато господарств, які не могли їх утримувати.

— Тобто ви, по суті, нібито відродили колгосп?

Монашок: Так.

Чорна: Вони дають життя зараз не тільки колгоспу — вони дають життя селу. Бо вся інфраструктура села — вони активно допомагають, треба віддати належне. Плюс, звичайно, робочі місця.

— Скільки людей ось на цьому напрямі працюють?

Монашок: Тут, на фермі — 80. А всього в агрофірмі — 380.

До нас постійно приїжджають за досвідом, на практику. Навіть ыз Кропивницького зараз приїжджають фахівці, багато дуже молоді. Є два технікуми, де готують ветеринарів, агрономів, — вони у нас постійно. Ми навіть гуртожиток побудували, щоб вони могли приїжджати до нас на практику. Вчаться. І ми з задоволенням їх приймаємо. Щорічно 20-30 осіб, майже цілими групами приїжджають.

Хто хоче залишитися, молоді допомагаємо з житлом — будинки, квартири.

— Ви даєте якийсь кредит?

Монашок: Безвідсотковий. З виплатою на 10-20 років. Будинок даємо, і вони так працюють.

— Скільки на фермі корів?

Монашок: Дійних на фермі — 1 800, а загальне стадо — 3 600.

Чорна: Це господарство не просто у нас займається аграрним бізнесом. Вони популяризують взагалі аграрну індустрію. Наприклад, син Миколи — теж Микола (молодший), він не тільки фермер, але і YouTube-блогер.

Монашок (мол.): Ми часто знімаємо наше господарство, ферму. Нашим підписникам дуже цікаво, як у нас відбувається процес. Знімаю багато корівок, у нас багато корів, кожну не запам'ятав, але ось ці, наприклад, Маша, Свєта, Катя. Це порода голштин, вона вважається найпродуктивнішою, найбільш молочною. У нас корови цієї породи дають до 60 літрів молока на день. В середньому на фермі ми доїмо 32 л молока на день, плануємо до кінця року на 35 л вийти. А взагалі плануємо 45...

Чорна: На YouTube-каналі Миколи не тільки тваринництво. І рослинництво. Я дуже люблю цей канал, я його підписниця.

Монашок (мол.): Ми створили канал разом із моїм другом Дмитром Грушевським. Ми популяризуємо нашим молодим студентам, наскільки цікавий аграрний бізнес, що це не нудно.

Ми змінюємо стереотипи, бо наші люди думають, що аграрний бізнес — це якісь старі, пузаті агрономи, що всюди бруд і таке інше... Але зараз наше село — це наймодніше, що може бути.

— Як коментують канал?

Монашок (мол.): Радує те, що 99,9% позитивних відгуків. Питають переважно "Як ви досягли такого успіху?", "Чи можна потрапити до вас на роботу?", "Я теж так хочу", "Я пішов учитися на агронома", "Я хочу бути таким, як ти", "А підкажіть, як можна з вами познайомитися?" тощо.

— І наскільки популярні ваші відео?

Монашок (мол.): У нас ролик — це в середньому 20 тисяч переглядів, а ті ролики, які у нас топ-20, топ-30, — це понад 500 тисяч. Ми ж не тільки нашу ферму знімаємо. Рік тому їздили до Америки, показували їх ферми.

Землю не вивезуть

— Що змінюється для українця та особисто для вас після відкриття ринку землі?

— Це справа, яка треба. Будуть, можливо, труднощі, які навіть зараз неможливо передбачити.

Але те, що це потрібно, — це безумовно. Навіть для таких господарств, як це. Зрошення — це дорогі інвестиції, й аграрій повинен їх вкладати в свою землю, а не в орендовану.

— Землі на Захід не вивозитимуть?

— Ні, звичайно! Звичайно, не будуть! У нас є свої аграрії, ось ви їх бачили, які готові купувати, є люди, які готові їм продавати. Вже багато сімей, яким ці паї дісталися у спадок, а самі люди — не аграрні, для них земля — це спотикання. Їм навіть ділянку між собою важко розділити. Ось як правнукам, яким дісталася земля, поділити 6 гектарів? А коли це певна сума грошей — вона ділиться.

І не обов'язково ж продавати — кожен сам вирішить, просто у нього повинна бути можливість.