"Фактично вбили річку": як урятувати Куяльницький лиман від висихання

На знаменитий Куяльницький лиман, що розташований за 3 км на північний захід від узбережжя Одеської затоки Чорного моря, з'їжджаються туристи з усього світу. А нещодавно лиман набув статусу курорту державного значення. Але зберегти та відновити лиман навіть статус поки що не дуже допомагає. Екологи та чиновники борються з висиханням водойми. З 2012 до 2018 року діяла регіональна програма з порятунку та відновлення Куяльницького лиману. Програму виконали, але екосистема лиману так і не покращилась. За справу взялася Одеська обласна прокуратура. Що відбувається з Куяльником і як йому допомогти — розбираються журналісти програми "Право на право" телеканалу "Дом".

Незаконний видобуток піску

Куяльницький лиман — одне з найулюбленіших місць відпочинку в Україні. Тут можна зробити гарні фото для соцмереж, повеселитися, записати влог для YouTube. Хоча за кілька кілометрів від нього — Чорне море та піщані пляжі, багато хто обирає відпочинок саме на лимані на Одещині.

Крім гарних заходів сонця та пейзажів, Куяльницький лиман манить своїми лікувальними грязями. Їхня якість та користь визнані ще з XIX століття. Тут побудований знаменитий санаторій імені Пирогова, де лікують захворювання опорно-рухової та нервової систем та судинні захворювання.

Те, що цінне водоймище висихає, вчені помітили ще у 2008 році. Щороку рівень води зменшувався приблизно на 10 см. Цього року біля берега — води лише по коліно. Плавати можна тільки на животі.

Щоби подивитися, що відбувається сьогодні з Куяльницьким лиманом, журналісти "Право на право" вирушили в рейд разом із доктором біологічних наук Іваном Русєвим.

Куяльницький лиман розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря. Він завжди насичувався прісною водою з річки Великий Куяльник, яка впадала у водойму. Але в її басейні збудували греблі, водосховища, штучні стави. Вони забирали воду із річки собі. І відрізали доступ до лиману.

"Фактично вбили річку, вбили заплаву. Зараз ані в саму річку не йде вода, ані в сам канал. А вона відсутня, тому що за руслом Великого Куяльника протягом 100 км існують сотні водоймищ і ставків. І вони фактично відбирають ту цілющу вологу, яка йде з материка та має потрапляти до лиману Куяльника", — розповідає Іван Русєв.

Ці гектари степу раніше були заплавою Великого Куяльника, який живив лиман. Все, що залишилося від неї, — болото та дрібні калюжі.

"І сьогодні Куяльник залишився без прісної води абсолютно. Ось ці краплі води прісної — просто посміховисько над лиманом, незважаючи на те, що він має статус курорту національного рівня", — продовжує Іван Русєв.

Перший такий став — у селі Северинівка Одеської області. Водойма огороджена колючим дротом, збудовані альтанки, стоїть будівля охорони з відеокамерою. Але на місці немає нікого. У місцевому магазині пояснили, що відпочити на території водоймища можна, але про це потрібно окремо домовитися з охоронцем.

Таких штучних водойм навколо Куяльника — понад 160. Частина була створена на місці видобутку піску на рекреаційній території. Цього року Одеська обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо законності піщаних кар'єрів. Вчені стверджують, що видобуток піску негативно вплинув на екосистему річки та призвів до висихання Куяльницького лиману.

"За участі фахівців оглянуто русло річки Великий Куяльник. Виявлені штучні водоймища, що утворилися внаслідок незаконного видобутку піску. Вони заповнені водою, яка мала потрапити до Куяльницького лиману. У зв'язку з цим запланований додатковий огляд усього русла річки Великий Куяльник з метою виявлення та фіксації порушень", — розповідає прокурор відділу Одеської обласної прокуратури Юрій Чернецький.

Кримінальне провадження взяла на контроль новостворена Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу генерального прокурора.

"Але ж своєчасного реагування не було. Ми за період 10-річної давнини перевірятимемо, чи був це законний видобуток, чи був дозвіл на користування надрами, чи його не було. І оцінюватимемо комплексно", — каже заступниця керівника Спеціалізованої екологічної прокуратури ОГП Вікторія Літвінова.

Приватизація прибережної смуги

Для порятунку Куяльницького лиману Одеська обласна рада затвердила Регіональну програму збереження та відновлення водних ресурсів басейну Куяльницького лиману. З 2012 до 2018 року для реалізації програми було передбачено майже 135 млн грн. Скільки за фактом дійшло за призначенням — вивчає прокуратура.

"Витратили чимало грошей на спеціальну програму щодо Куяльницького лиману. Основні гроші пішли на дослідження. Поки що вони не дали результатів", — зазначає еколог Іван Русєв.

На календарі 2021 рік, але очевидного покращення від вигаданої місцевою владою програми немає. Одеська обласна прокуратура взялася перевірити, куди було витрачено гроші, і чи виконувалися роботи підрядниками.

"Постало питання, яким чином реалізовувалася програма збереження лиману. У межах цього виробництва лише витребована сама програма та збираються всі документи за договорами, які були укладені з підприємствами, які мали здійснювати дії щодо цих робіт. Відповідно, лише проаналізувавши ці договори, можна буде зробити висновок, чи справді виконувалися роботи, чи вони просто отримували кошти та не виконали тих умов, які мали згідно з договорами", — продовжує Вікторія Літвінова.

Також Одеською обласною прокуратурою встановлено, що частину прибережної смуги річки Великий Куяльник приватизовано. У 2019-2020 роках Головне управління Держгеокадастру в Одеській області провело інвентаризацію земель сільгосппризначення, що розташовані вздовж річки Великий Куяльник, та передало їх місцевій владі. Але ті проігнорували вимоги Водного та Земельного кодексів, вдали, що жодної захисної прибережної смуги немає, та роздали селянам близько 100 земельних ділянок під посіви. Наразі Одеська обласна прокуратура готує позов до суду.

"Там русло річки та прибережна захисна смуга. Там не встановлювали прибережних захисних смуг, оскільки річка висохла. Вони, напевно, вважали, що немає річки — немає захисної смуги. Хоча це не так. Ми зараз вивчаємо документи, покроково відпрацьовуємо кілька масивів", — розповідає начальник відділу Одеської обласної прокуратури Володимир Францевич.

Від повної деградації та зникнення справжнього українського дива під назвою Куяльницький лиман урятував трубопровід "море — лиман". Кілька років тому було прокладено трубу зі шлюзом від моря до лиману. У холодну пору року комунальники відкривають шлюз, і тони солоної води впадають до лиману, наповнюючи його. Але якщо проїхати кілька кілометрів вгору лиманом, то ми побачимо, що трубопровід вирішує проблему лише частково.

Частина лиману, яка вже висохла, виглядає сумно. Під ногами — тони солі. Дме холодний вітер. Це швидше нагадує мертву пустелю, ніж лиман, який знають і люблять. Вода, яка приходить із моря через трубопровід, сюди не дістає.

До лікування "хворого" потрібно підходити системно та грамотно, вважають вчені. Як варіант пропонують захистити Куяльницький лиман, надавши йому статус національного природного парку.

"Куяльницький лиман отримає: перше — групу вчених, які будуть у структурі національного парку, за бюджетні гроші, вести моніторинг довкілля. Друге — просвітницький напрям. Там є відділ екопросвіти, екологічна освіта. Третє — рекреаційний напрям. Відділ рекреації у нашому парку, який працюватиме безпосередньо з туристами. І четверте, найголовніше — державна служба охорони нацпарку. Це люди, прирівняні до правоохоронців, у них такий статус. Вони мають зброю. Вони вестимуть спостереження за будь-якими проявами глумлення над законом і порушеннями в навколишньому середовищі", — перелічує Іван Русєв.

Тузловські лимани

Сусіди Куяльника — Тузловські лимани — набули статусу Національного природного парку в 2010 році. Майже 30 тис. га заповідної території суворо охороняються законом. За словами керівництва парку, їм доводиться боротися за збереження автентичності земель. Директорка Національного природного парку "Тузловські лимани" Ірина Вихристюк каже, що місцеві сільгоспвиробники самовільно захоплюють землі, які належать до захисно-прибережної смуги лиманів.

"Прибережно-захисні смуги — як шкіра на тілі людини. Це свята святих. Їх узагалі не можна чіпати. Але якщо ви проїдете периметром наших лиманів, ви побачите, що на багатьох ділянках ці прибережно-захисні смуги розорані. У нас має бути щонайменше 100 м, але на деяких ділянках ви побачите 4 м, 10 м, 20 м", — пояснює Ірина Вихристюк.

За її словами, недобросовісні фермери засіяли понад 100 га землі Національного природного парку, більшу частину яких вдалося повернути державі.

"Ми звернулися до Держгеокадастру, вони приїхали, ми показували ці ділянки. На одній ділянці ми повернули цю територію. Це 100 га, і тут 30 га, і на інших", — продовжує Ірина Вихристюк.

Сьогодні в руках "агрорейдерів" лишається близько 2 тис. га. Звільнити ці землі та повернути їх у законному порядку зараз намагається адміністрація Національного природного парку "Тузловські лимани".

"Коли пішла така результативна робота, для всіх інших це був сигнал. Ми щорічно даємо їм приписи, пояснюємо, даємо інформацію. Ситуація покращилася, але покращилася лише завдяки тому, що Держгеокадастр почав робити певні дії проти деяких фермерів", — пояснює Ірина Вихристюк.

Сукупність проблем, з якими стикаються захисники рекреації в Україні, чітко вказує на те, що важливо інформувати про цінність та збереження таких земель. Уряд підтримав створення Національного природного парку "Куяльницький" ще навесні цього року. Найближчим часом документи подадуть на підпис президентові України. Це рішення, можливо, подарує Куяльнику шанс на друге життя та відродження.