Шлях до світових рекордів та техніки занурення на глибину: чемпіонка Катерина Садурська розкрила секрети фридайвінгу

Українка Катерина Садурська втретє стала чемпіонкою світу з фридайвінгу та встановила новий рекорд — 103 метри з моноластою. Українка Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка занурилась на глибину 80 метрів без кисню і ласт. Попередній світовий рекорд — 78 метрів, також належав Катерині. 

8-й Чемпіонат світу з фридайвінгу 2024 CMAS стартував 2 жовтня в Каламаті, Греція. Єдиною представницею з України стала Катерина Садурська. У попередні дні змагань фрідайверка здійснила неймовірне занурення по тросу і стала втретє чемпіонкою світу з результатом 95 метра. Як відбувалася підготовка та саме занурення Катерина Садурська розповіла у "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Розкажіть, будь ласка, в якій дисципліні ви поставили світовий рекорд цього разу?

— Це було занурення без ласта. Я пірнула на 80 метрів. Це на два метри більше, ніж попередній рекорд, який теж належав мені. Я просто досліджую можливості свого організму.

— Занурення на 80 метрів. Для цього потрібна лише затримка дихання?

— Так, тільки затримка дихання. Є трос, вздовж якого ми занурюємося. Ми прикріплені ланьярдом з міркувань безпеки. Але все, на що ми можемо розраховувати, це своє тіло, бо ми не можемо підтягуватися по тросу в цій дисципліні.

Але в нас є інші. Оскільки це був Чемпіонат світу, то я пірнала у всіх дисциплінах. Окрім цього рекорду, я здобула "золото" в дисципліні Free Immersion. Це занурення на 95 метрів по тросу без ласта. Також 95 метрів з використанням біласта. Та 103 метри в моноласті. Це національний рекорд.

Насправді це було легше, ніж без ласт, бо в нас є допомога ось цього хвоста так званого. Ти як русалка, як косатка. Це дозволяє менше енергії витрачати, щоб рухатися під водою. Насправді від обладнання багато що залежить. Є потенціал. Натомість в дисципліні без ласт треба було працювати.

— На такій глибині високий тиск. Як ви з цим справляєтеся?

— Ми його вирівнюємо. Для того, щоб попередити баротравми, ми направляємо повітря з легенів в середнє вухо. Це називається продувка або вирівнювання тиску. Є різні техніки, які ми вивчаємо на курсах в тому числі. Це дозволяє нам безпечно занурюватися на такі глибини. Наше тіло для цього пристосоване.

— Як це відбувається?

— Це все пов'язано зі зміною об'єму газів. Тобто об'єм повітря, яке ми набираємо на поверхні, при зануренні на кожні 10 метрів зменшується. Через те, що росте тиск. Тобто на поверхні в нас одна атмосфера, і кожні 10 метрів вглиб цей тиск збільшується. Тобто на глибині 10 метрів в нас вже 2 атмосфери, і на 100 метрах в нас вже 11 атмосфер. Там менший об'єм повітря. Кисень там є. Просто стає більш концентрованим, стиснутим, але ми його використовуємо. Наше тіло пристосоване до цього. Тобто в нас є адаптаційні механізми.

Наприклад, є глибина, на якій наші легені, а вони еластичні, змінюють свій об'єм. Тобто при зануренні, досягають свого граничного об'єму. Це відбувається тоді, коли ми вже не можемо перемістити повітря з легенів наверх. Тобто наше тіло компенсує оцю зміну тиску, що дозволяє нам безпечно занурюватись і повертатися на поверхню. Такий механізм є у морських ссавців. Він є й у людей, але у нас він не яскраво виражений. Ми для цього і тренуємося, щоб це все працювало краще, швидше й ефективніше.

Окрім тиску, в нас ще є зміна плавучості. Це також пов'язана з цією зміною об'єму. Тобто, коли ти занурюєшся, трошки важкувато, тому що вода тебе виштовхує. Чим нижче ми занурюємося, тим легше. В якийсь момент ми досягаємо глибини, на якій ми не спливаємо і не падаємо. Це називається нейтральна плавучість. Вже після цього починається падіння вільне, free fall так званий, коли ми можемо перестати працювати, зекономити сили під силою гравітації.

— Це яка глибина?

— Це десь 40 метрів. В принципі, плюс-мінус менше. Цю нейтральну плавучість можна коригувати, коли ти починаєш падати. Це залежить від об'єму легенів, від товщини гідрокостюма, який ми використовуємо, від кількості грузів, які ми на себе одягаємо. В цьому також був виклик цього року, тому що вода була холодніша, ніж минулого. Треба було використовувати товщий гідрокостюм і відповідно більшу кількість грузів для того, щоб зануритися зі швидкістю, яка мені потрібна.

— Це скільки градусів?

— 24 градуси на поверхні й десь 19-18 градусів на глибині. Це поступове зменшення. Цього року потрібно було використовувати більшу кількість грузів, відповідно й нести цю вагу з собою наверх. Там вже йдуть ставки, зайві 100 грамів можуть змінити абсолютно все. Тобто на зайвий груз ти витрачаєш більше зусиль. В цьому був челендж цього року.

Я не розраховувала на такий результат, бо зазвичай рекорди ставлять більш в теплих водах, і на змаганнях, де немає боротьби за медалі. Чемпіонат світу — це по суті єдині змагання на глибині, в яких я брала участь цього року.

— Що ви відчуваєте коли підіймаєтеся на поверхню? Як відновлюєтеся після такого занурення?

— В перші секунди дуже важливо відновити цей дефіцит кисню. Тобто ми його використовували, тому потрібно зробити відновлювальне дихання. Активно подихати, щоб відновити баланс в організмі. Потім, коли вже приходиш в себе, якщо ти гарно попрацював, ти відчуваєш закислення м'язів. Тобто вони активно працювали. Треба кілька хвилин, щоб це пройшло. Це трошки боляче може бути.

Але фридайвінг може бути різним, рекреаційним в тому числі й не обов'язково себе доводити до таких лімітів. Адже можна насолоджуватися зануренням, досліджувати підводний світ, знімати контент під водою, просто насолоджуватися собою та картинкою. Це навичка, яку ми теж використовуємо для змагань.

— Ви пірнали на 95 метрів. Наскільки ви затримуєте дихання?

— Якщо ми говоримо про 95 метрів, то це 3-3,5 хвилини. Але в нас є також дисципліни в басейні, коли ми горизонтально пірнаємо. Це ще одна дисципліна — статика, коли ми просто не рухаємося і затримуємо дихання. Я могла затримати дихання на понад сім хвилин. Це на поверхні.

Я проводжу курси для новачків. До мене приходять люди, які не мають жодного бакграунду в спорті, в інших практиках. Практично 90% учнів на першому занятті можуть затримати дихання на дві хвилини. Інколи навіть більше.

Тобто це залежить від вашого внутрішнього стану. Плюс на курсах ми розвіюємо багато міфів. Бо всі вважають, що це небезпечно, що це страшно і так далі. Але насправді це дуже природно для нас. Фридайвінг існував завжди. Як тільки ми затримуємо дихання та занурюємось під воду, це вже по суті фридайвінг.

— Вам це приносить задоволення? Чим ви можете мотивувати інших?

— Насправді найяскравіше враження ось цього чемпіонату, це коли я йшла на ці 80 метрів. Я навіть не хвилювалася, коли їхала на старт. Тобто я просто знала, що це має статися, і в мене нема вибору. Щодо самого занурення, то я вам скажу, що це про більш інтенсивне переживання життя.

— Багато людей брало участь у Чемпіонаті світу?

— Точно не пам'ятаю. Були представники 39 країн. Якусь країну представляла одна людина, якусь — 10 осіб. Хочу сказати, що в України було найефективніше представництво. Якщо співвідносити кількість учасників та результати, то так, я думаю, що наше Міністерство спорту може бути задоволеним.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Освіта без кордонів в Академії Хана: інтерв'ю з координатором платформи Тарасом Павловим
• 17 років досліджень для створення книги про Луцьк: розмова з автором Олександром Котисом
• Довгоочікувані українські прем'єри, переможці Канн та Венеції: що покажуть на Київському тижні критики
• Сенсація "Книжкового Арсеналу": про дебютний український трилер "Маяк" говоримо з автором книги