Реформа інтернатних закладів: як змінюють підходи до виховання сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Кирило Невдоха все дитинство провів у інтернатах. Він переконаний, що ця система має припинити своє існування. Зараз хлопець очолює національний офіс дітей та молоді "Діймо", де допомагає дітям з інтернатів інтегруватися у суспільстві. Держава кілька разів намагалася реформувати систему. Попри війну, в уряді вирішили продовжувати системні зміни та оголосили реформу щодо кращого догляду дитини. Деталі дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома". 

Система інтернатів не має існувати, вважає Кирило Невдоха. Це він зрозумів після випускного, коли опинився поза межами закладу, і проаналізував власний досвід. Каже, що красиві стіни та повне забезпечення не готують дитину до самостійного життя і поготів не роблять її щасливою. 

"Я на власному досвіді переконався в важливості мати турботливих батьків або хоча б дорослих, яким ти можеш сказати, що тебе турбує. Тебе обійматимуть та скажуть: "Я в тебе вірю, я тобою пишаюся!". Ніби такі банальні слова, але тисячі дітей такі слова ніколи не чули", — заявив очільник офісу дітей та молоді "Діємо" при Міністерстві соціальної політики Кирило Невдоха . 

Кирилу вдалося сформувати свою спроможність. Нині він допомагає дітям, які виховувалися в інституційних закладах, інтегруватися у суспільстві. 

 "Я не маю права діяти інакше. Те, що я зростав без батьків, не означає, що інші  мають також зростати без батьків. Я за те, що дитина повинна зростати в сімейному середовищі, мати доступ до якісної освіти й взагалі до соціуму", — пояснює Кирило Невдоха. 

Держава кілька разів намагалася реформувати систему інституційного догляду дитини. Поки цього не вдалося зробити, хоча деякі позитивні моменти все ж таки були. Наприклад, з'явились патронатні родини. Попри війну в уряді вирішили продовжувати системні зміни та оголосили реформу кращого догляду дитини. Для цього створили консультативно дорадчий орган та підібрали команду фахівців. 

"Задача Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей зробити рестарт реформи. Тобто ми не починаємо спочатку.  Проаналізувавши досвід та враховуючи виклики ми продовжуємо цю діяльність", — каже керівниця Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова. 

Це не означає, що від завтра всі інтернати зникнуть, оскільки дітям потрібно знайти нову родину. Втім, прагнути цього треба. Увесь цивілізований світ давно визнав, що інтернати є місцями несвободи, вони не виховують, а лише утримують дитину і негативно впливають на її ментальне та фізичне здоров'я. 

"Якщо говорити ще глобальніше, то економічний розвиток будь-якого суспільства неможливий без людей. Кожна дитина, яка зростає поза сімейним середовищем, має менше можливостей для подальшого впливу на розвиток держави. Для нас дуже важливо в умовах війни поєднати це", — резюмує Ірина Тулякова. 

Нині в Україні діють понад 700 інтернатних закладів, які підпорядковані міністерствам соціальної політики, охорони здоров'я, освіти й науки. Вони можуть бути добре оснащені й забезпечені всім необхідним. Втім, це не вчить дітей навичок самообслуговування, вміння самостійно ухвалювати рішення та не формує уявлення про сім'ю. Кожна дитина повинна мати свій дім і родину. Це ключове завдання реформи. 

Читайте також: Пішов з дому в 12 років, закінчив 9 класів, а зараз винаходить супердрони — історія автора дрона "Сірко"