Про сміливість у мистецтві та мистецтво бути сміливим — історія української біженки у Румунії

Олена Лозик — біженка. Жінка родом з Дніпропетровської області. Вона заснувала приватну школу англійської в Нікополі, а у вільний час малювала картини на замовлення. Після початку повномасштабного вторгнення жінка із донькою виїхала до Румунії. Там з часом повернулася до улюбленої справи та знайшла вдячних клієнтів. Її історію дивіться у сюжеті "Ранку Вдома".

Раніше в Олени Лозик була власна невеличка школа англійської мови у Нікополі на Дніпровщині. У вільний час вона малювала картини для себе і на замовлення. Так тривало до початку повномасштабного вторгнення росіян.

Через два тижні після початку повномасштабного вторгнення жінка зібрала найнеобхідніші речі та покинула домівку. Разом з донькою вони поїхали до Румунії. На пензлі та фарби місця в багажі не вистачило.

"Нам сказали одразу: "Не беріть багато речей. Беріть мінімум. Там будуть жінки й діти". Все, що я взяла, це пачку олівців та маленький блокнотик", — пригадала переселенка Олена Лозик.

Спершу в Бухаресті було дуже складно, пригадує Олена. Перші тижні малювати зовсім не хотілося. Зізнається, тоді думала, що більше ніколи не візьме пензля до рук. Проте згодом наважилася і все ж намалювала картину на стіні орендованої квартири. Сфотографувала свою роботу та опублікувала в соцмережах. Так і з'явилися перші клієнти.

"Картину побачила румунська сім'я і вони мене запросили намалювати квітку на даху. Потім було ще одне замовлення. Звісно я погодилась. За гроші, які мені тоді заплатили, я вже купила собі більше фарб та професійні пензлі", — розповіла художниця.

Раніше Олена на стінах не малювала. Жінка навчалася і вдень, і вночі вивчала нові техніки. Так тривало пів року. Паралельно з'являлися і нові замовлення.

"Це була дуже велика стіна чотири з половиною метри на два з половиною метри в дорогих апартаментах. Спочатку я боялася там малювати, але мистецтво — це про сміливість. Тепер я точно можу про це заявити. Мистецтво — це сміливість, відвертість, чесність. Я замалювала всю стіну. Це були квіти бавовни. Дуже багато бавовни вийшло, було дуже гарно", — резюмувала Олена Лозик.

Крім настінних картин в Олени паралельно замовляють і полотна. Також жінка проводить курси англійської мови для українських біженців, тож часто працює без перерв та вихідних. Каже, в цьому і є її сила. Адже саме картини допомогли їй впоратись з усім тим болем та відчаєм, який вона переживала коли приїхала до Румунії в перші дні повномасштабної війни.

Ще про життя українців в інших країнах:

• Як лікують українських біженців у Польщі
• Які країни Європи досі підтримують українських біженців — результати опитування
• Українці у Новій Зеландії: як живуть та навчаються біженці