Про службу в Нацгвардії, оборону Бахмута і спортивну кар'єру: інтерв'ю із зіркою українського тенісу Сергієм Стаховським

Зірка українського тенісу Сергій Стаховський нині захищає Україну на фронті у складі Нацгвардії. В інтерв'ю програмі "Коло спорту" на телеканалі "Дом" він розповів про свою діяльність під час війни: як повернувся до України, які виконує задачі на фронті, про оборону Бахмута та волонтерство.

Ведуча — Діана Кондратюк.

— Які відчуття у вас викликає носіння військової форми?

— Гадаю, як і в половини чоловічого населення нашої країни — відповідальність і гордість за країну.

— Ви та ваша сім'я проживаєте в Будапешті. У який момент ви вирішили повернутися в Україну?

— Коли усе почалося, ми з дружиною і дітьми були в Дубаї. Це мала бути крайня відпустка на довгий період часу, бо далі планувалося багато роботи. Коли ми прокинулися 24 лютого, я зрозумів, що треба повертатися. В Україні був мій батько, мати, брат із родиною. 25-го ми прилетіли в Будапешт, я привіз додому родину, розпакували речі, я сів у машину і поїхав через Братиславу в Україну. 

— У 2022 році ви оголосили про завершення кар'єри в складі збірної, а мови про завершення кар'єри взагалі не йшлося. Чи вплинула повномасштабна війна на це рішення?

— Насправді, я повністю завершив свою кар'єру ще в Австралії. Були плани і думки щодо того, щоб повернутися в пару, але згодом. Спочатку планувалося відпочити, регенерувати, привести тіло до ладу. Але після 24 лютого це все пішло в нікуди. 

— Зараз ви проходите службу в Національній гвардії України. Які завдання там стоять перед вами?

— У грудні я протягом трьох тижнів був у Бахмуті у складі четвертої бригади швидкого реагування. Задачі бувають різні. Більшість із них проходить по лінії розмежування. Є задачі по роботі з мінометом, по ескортуванню полонених. Це дуже брутальна війна. Вона забирає багато життів. Кожного дня надходять повідомлення про загибель когось, кого я знав чи десь перетинався.

— Ця війна змінила кожного. Які зміни ви відчуваєте особисто у собі?

— Те, як я змінився, на жаль, відчувають мої близькі. Дуже хотілось би, щоб ці зміни були в позитивний бік.

— Ви також займаєтеся волонтерською діяльністю. Що саме ви робите у цьому напрямку?

— Волонтерством я більше займався на початку війни, бо розумів, що ресурсів у держави не так багато. Возили захисникам автівки, керамічні плити, бронежилети, розгрузки, прилади нічного бачення. Ця справа продовжується, лише перейшла з масової до спеціалізованої. Спеціалізованої техніки зараз не вистачає.

— Наскільки  близькою, на вашу думку, є наша перемога?

— Той факт, що Новий рік ми зустріли як вільна країна — це вже перемога. Перед нами стоїть величезна країна з величезним людським ресурсом, якого вона зовсім не шкодує. Кидають їх, мов м'ясо у вогонь. Наша ціль — наші кордони. Єдиний варіант для нас — щоб Росія розпалася. Або сама зсередини, або щоб їй хтось у цьому допоміг. Після перемоги Україна буде складною, зажуреною, але успішною.

— Після перемоги нам буде важче, ніж зараз?

— Не маю точної відповіді, але, гадаю, що важче. Прийде усвідомлення того, що ми втратили. Потрібно буде зробити величезний шмат роботи всередині країни.

Читайте також: Від України до Австралії: як проходять виступи наших тенісистів на Australian Open-2023