Ми всі були без п'яти хвилин смертники, —  поранений під Бахмутом штурмовик Ладо Гегечкорі

Повномасштабна війна поставила на паузу насичене життя Ладо Гегечкорі. 24 лютого 2022 року він одразу пішов до військкомату, аби стати на захист України. Після звільнення Київщини Ладо перевівся до штурмової бригади та вирушив обороняти Бахмут. Під час одного зі штурмів доброволець зазнав поранення. Врятувати ногу йому допомогли лікарі проєкту "Врятуй кінцівку", йдеться у матеріалі "Ранку Вдома".

Мотоспорт, малювання, музика, письменництво, менеджмент — це тільки частина захоплень, які мав Ладо Гегечкорі в цивільному житті. Усе поставила на паузу повномасштабна війна.

"Я прокинувся о четвертій ранку, зібрав речі, попив чаю, попрощався з батьками, зі своєю дівчиною пішов у військкомат", — пригадав військовослужбовець ЗСУ Ладо Гегечкорі.

У військкоматі Ладо направили до 207-го батальйону територіальної оборони, який брав участь в обороні Києва.

"У нас було два гранатомети РПГ, які в принципі, по танках особливо не працюють. В основному була стрілецька зброя. Тобто ми всі були без п'яти хвилин смертники", — зізнався штурмовик.

Та це не завадило добровольцям ефективно затримувати диверсантів. Частина батальйону прикривала танки в Ірпені.

"На той час це було просто збіговисько таких дуже різних людей з дуже різним рівнем розуміння військової справи, володіння зброєю, тими чи іншими навичками. Якось так спочатку це виглядало трошки комічно, якщо чесно. Але згодом розумієш, якщо людина прийшла у військо добровольцем, то це говорить про її внутрішні якості та вмотивованість", —  провадить Ладо Гегечкорі.

Після звільнення Київської області батальйон Ладо відправили на кордоні з Білоруссю. Та військовим хотілося брати активнішу участь у захисті батьківщини. Тож він перевівся до 3-ї штурмової бригади й вже наприкінці зими тримав оборону під Бахмутом.

"Якийсь час ми тримали оборону в районі Білої Гори. Нашими опонентами були рязанські "вдвшники". Вони завжди діяли максимально обережно. Тобто оці м'ясні штурми "вагнерівців" — це не про них. Вони підходили близько, дуже влучно стріляли. Тобто, знаючи наші позиції, вони били зі снайперської точністю, з гранатометів, з СПГ, зі всього, що вони мали. Періодично по нас працювали танки і важка артилерія", — розповів штурмовик.

Попри це, військові вдало відбивали атаки росіян і відвоювали кожен окупований метр української землі. Під час одного зі штурмів Ладо отримав складне поранення.

"Почув постріли, побачив, як вилітають порохові гази. Зрозумів, що мене поранило в ногу і насправді мене дуже швидко евакуювали. Попри те, що це були просто страшні чагарники, ми були як американські рейнджери в джунглях Індокитаю. Хлопці спрацювали дуже швидко, ніхто там належав до вечора з простреленою головою. По-перше, оператор нашої бойової машини "підлетів" набагато ближче, ніж мав. Попри те, що вся дорога прострілювалася, мене швидко повантажити й евакуювали", — додав Ладо Гегечкорі.

Того дня бригада Ладо здійснила штурм висоти й відвоювала територію більшу, ніж сподівалася. Та кожна перемога має свою ціну.

"Загинув командир моєї групи й один з тих хлопців, які мене евакуювали. Його "зняв" снайпер. Це я до чого, що буквально кожні сто там або десять метрів нашої відвойовує території. Вони политі не лише ворожою кров'ю, а й кров'ю наших бійців", — сказав Ладо Гегечкорі.

Ладо доправили в лікарню з травмою лівого стегна, з відкритим уламковим переломом стегнової кістки. Йому встановили апарат зовнішньої фіксації, який урятував бійцю ногу. Такі системи до прифронтових шпиталів добрався і Міжнародний благодійний фонд "Здоров'я українського народу".

"Національна служба здоров'я України, на жаль, не могла передбачити таку кількість травм і, відповідно, не було передбачено коштів, які торік мали б втратити на купівлю ортопедичного металу. Він дуже дорогий. Йдеться про пластини, імпланти, шурупи, ендопротез. На це не було передбачених коштів", — заявив президент благодійного фонду "Здоров'я українського народу" Сергій Сошинський.

Минулого року фонд заснував проєкт "Врятуй кінцівку", у межах якого забезпечує медзаклади ортопедичним металом та ендопротезами. Усе, аби запобігти ампутація.

"Ми щоденно рятуємо від десяти до п'яти десяти кінцівок, орієнтовно. Є операції прості, які й там до півгодини-години. Є операція складна, які тривають п'ять-шість годин. Є пацієнти, яким потрібна одна операція. Є пацієнти, яким потрібно дві, три, чотири, п'ять операцій, але врешті в 98% ми зберігаємо кінцівки", — додав Сергій Сошинський.

Інтерв'ю з Ладо журналісти "Ранку Вдома" записали через два дні після операції, яку йому провели у Києві в межах благодійного проєкту.

"Виявилося потім, що на рентгені була картинка одна, на практиці вона була трошки інша, тому що куля влучила буквально з п'ятнадцяти метрів. Це був уже такий близький стрілецький контакт і найтовстіша кістка в тілі була розроблена на набагато більшу кількість осколків, і зібрати їх всіх було реально важко. Але лікарі зробили чудо. Дійсно все забрали", — резюмував військовий Ладо Гегечкорі.

Отримати допомогу можуть як військові, так і цивільні. Для цього необхідно заповнити анкету на сайті "Врятуй кінцівку". Там же можна підтримати проєкт донатами. Мета благодійної ініціативи — врятувати щонайменше 15 тисяч кінцівок.

Читайте також: В Україні стартувала національна програма "Врятуй кінцівку": планують провести близько 40 тисяч операцій