Найбільший торговий партнер: безвіз України з Китаєм обговорюємо з журналістом Олексієм Ковалем

Президент України Володимир Зеленський провів першу телефонну розмову з очільником Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном, під час якої домовилися укласти угоду про безвіз між країнами.

Лідери обговорили нарощування українського експорту до Китаю, а також обговорили важливість розвитку міжлюдських контактів між країнами. Своєю чергою радник глави Офісу президента Тимофій Милованов прокоментував телеканалу "Дом", що співпраця з Китаєм піде Україні на користь.

"Китай для нас є важливим міжнародним партнером. Ми з ним дуже багато торгуємо. Це не єдиний партнер. Європейський Союз — найбільший, наприклад, для торгівлі. Але це ж не означає, що ми повинні відмовлятися від Китаю. Це не питання багатовекторності чи "зради". Це дуже примітивний погляд на речі, коли або так, або так. Ми сьогодні є серйозним гравцем на міжнародному ринку в деяких галузях. Насамперед в агропромисловості, металургії, хайтек та IT, інших сферах. Тому ми торгуємо з усіма, де нам вигідно", — сказав Милованов.

Своїми прогнозами розвитку співробітництва між Україною та Китаєм у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" ділиться журналіст-міжнародник Олексій Коваль.

Ведучий програми — Денис Похила.

— У Конституції України записано, що країна рухається до ЄС і НАТО. Україна контактує з Вашингтоном, Парижем, Берліном, з Європою. І тут з'являється ще один гравець — Китай. На вашу думку, що таке контакт Китай-Україна?

— Розмова саме була пов'язана з десятиріччям стратегічного партнерства між Україною та Китаєм. І лідери [двох країн] обговорили, що у нас Китай — це абсолютно незалежний вектор, який не залежить від нашого прагнення до ЄС.

Китай підтримує наше прагнення до ЄС, Китай підтримує будь-яку незалежну та самостійну політику України, якою б вона не була. І з цього боку я не бачу будь-яких протиріч.

В останні два роки Китай — наш перший, якщо дивитися за країнами, найбільший торговий партнер. Товарообіг перевищив 15 млрд дол. І він росте. До того ж він росте завдяки українському імпорту. Зокрема, як сказав пан Милованов, це сільське господарство, металургія. Хотілося б, звичайно, більше товарів з доданою вартістю, але наразі у нас у товарообігу домінують все-таки товари низької, скажімо так, переробки, з низькою доданою вартістю.

— Якщо говорити про топ економік, з якими працює Україна, то чи не зашкодять економічні відносини з Пекіном відносинам із Європейським Союзом? Чи це два треки, які Україна може вести незалежно один від одного?

— Я не думаю, що якось зашкодить цей трек. Навпаки, він нас підсилить. Тому що розглядалося таке питання, що за гроші китайців можна було б модернізувати українську економіку, щоб вона стала більш привабливою, більш сумісною з економіками країн ЄС.

Проблема всіх перехідних економік — нестача грошей. І багато країн Європи вирішували її коштом кредитів ЄС. Ми ж цілком могли б, якби правильно здійснювали цю політику з Китаєм, сподіватися, наприклад, на китайські кредити, китайське фінансування великих українських програм з модернізації української економіки, якої вона дуже сильно потребує. Проти такої постановки питання не можуть заперечувати ані ЄС, ані хтось інший.

— Наскільки ймовірний безвіз між Пекіном і Києвом?

— Уже зараз діє безвіз, введений в односторонньому порядку президентом Зеленським у своєму указі. Він діє на односторонній основі, це був акт доброї волі. Але, звичайно, у період пандемії ніхто не може скористатися цим безвізом з боку китайців. Крім того, між Україною та Китаєм зараз немає прямого авіасполучення, що також унеможливлює взаємні поїздки — тільки через якісь треті країни.

Тому, власне, країни йшли до цього, тому що спрощення візового режиму між Україною та Китаєм триває вже кілька років. Думаю, що тема введення безвізового режиму для туризму та бізнесу дуже актуальна — і для українських громадян, і для китайських. Китай груповий туризм зміг би розвивати, чого насправді було мало.

— У Києві стартував Міжнародний український енергетичний форум. Українські представники з міжнародними партнерами обговорюють енергетичну незалежність і трансформацію вугільних регіонів. Торкнулися й "Північного потоку-2". По-вашому, чи є він ключем до закінчення війни та деанексії Криму для Європейського Союзу?

— Я не думаю, що ключі є у Європи. Дійсно, споживання газу в Євросоюзі зростає, і я згоден з думкою, що Росія, навіть за умови запуску "Північного потоку-2", не обійдеться без додаткових потужностей або без додаткових ресурсів газу. Тому вона сподіватиметься на якийсь український транзит.

Це у нас завдання зараз — модернізувати свою газотранспортну систему, підтримувати її в хорошому стані, попри ось ці геополітичні зміни, та продовжувати виконувати свої зобов'язання.