Кожен українець — герой: громадський діяч Денис Блощинський презентував проєкт "Міста та їхні герої"

В Україні стартує проєкт "Міста та їхні герої". Його автори прагнуть, показати трансформацію звичайної людини у справжнього героя. У межах проєкту в різних містах, постраждалих від російського вторгнення, покажуть документальні фільми про жителів цих міст —  звичайних українців, яких війна змусила відмовитись від основного заняття і перетворила на волонтерів та військових. Режисерами стрічок виступили Ольга Гібелінда та Андрій Литвиненко.

Проєкт буде важливим і для самої України, і для поширення українських наративів за кордоном, вважає його ініціатор, громадський діяч Денис Блощинський. Деталі — у матеріалі "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— У чому полягає суть проєкту "Міста та їх герої"?

— Ми прагнемо показати всій Україні нашу побутову велич. Те, як ми, українці, можемо бути героями для своїх родин та своїх громад і боронити свою землю на своїх місцях, навіть не бувши військовими. Бувши вчителями, менеджерами, охоронцями, співаками.

В межах проєкту ми проїхали 12 регіонів, зупинилися на шести містах, знайшли шість героїв для документальних фільмів і створили близько 90 історій місць та людей, які в очах тих, хто поруч, є абсолютними героями, а в очах власних — просто роблять свою справу.

— У чому ви вбачаєте головну мету і завдання цього проєкту?

— Головна мета допомогти всім тим, хто робить свою справу на своїх місцях у своїх бульбашках. Зрозуміти, що те, що ми робимо, воно відбувається по всій країні. Ми ціла політична нація героїв своєї людяності. Тобто ми навчилися в будь-яких ситуаціях залишатися людьми й примножувати навколо себе людське і вчиняти так, що це рятує інше життя і збільшує простір цієї людяності.

— Для кого створений цей проєкт? Для українців, чи все ж таки для закордонної аудиторії?

— Ми розробляли його для двох аудиторій. З самого початку була ідея зробити проєкт для закордону виключно. Після того, як об'їхали всі ці регіони, ми зрозуміли, що всі люди на місцях дуже багато працюють, роблять неймовірні речі і думають, що в принципі на цьому їхній світ закінчується і не знають, що відбувається за 100, 200 чи 300 кілометрів. Їм також варто показати, що відбувається в Україні. Для закордонної аудиторії, для тих людей, які живуть у Франції, в Італії, в Німеччині, в Британії, надзвичайно важливо показати наші чесноти в дії, нашу волю, нашу гідність, нашу свободу як принцип життя, а не просто як слова, написані в резолюціях, в деклараціях та в Конституції Європейського Союзу.

— Хто працював над проєктом? 

— Команда проєкт складалася із кількох сотень людей, із яких частина — це знімальна група. Було два режисери Ольга Гібелінда та Андрій Литвиненко. Були оператори, оператори дронів, оператори камер, продюсувала цей контент і все, що відбувалося Настя Вергелес.

У нас були команди фотографів-урбаністів, які знімали саме пейзажі міста. Були фотографи-портретисти, які працювали з людьми. Були аналітики, які досліджували, давали на певні висновки й журналісти, які писали статті. 

Насправді документальний фільм — це наш флагман, який зібраний в альманах із шести історій, який демонструє обсяг проєкту. За лаштунками залишається дуже потужна виставка, яка містить в собі 90 робіт з підписами, які ведуть на сайт, де можна прочитати історію про кожну людину.

Додатково йдуть великі статті про кожне з міст, про його роль в глобальній картинці й про роль людей в цьому місті. Тобто це фантастична робота просто божевільної команди волонтерів професіоналів. Так, вони отримували, завдяки підтримці донора, гонорари, але це абсолютно не порівнюється з комерційними роботами.

Тобто вони всі працювали, тому що закохалися в цю ідею, в розуміння того, що ми можемо показати світові, що така страшна річ, як війна, вона не вирішується роллю військового, командувача чи волонтера.

Ми хотіли показати, що це надзвичайно страшне явище, з яким можна впоратися тільки гуртом, тільки національною толокою однодумців, які кожен на своєму місці воює, так, як він може. Використовує ті ресурси, які він має. Часто така людина робить трошечки більше, ніж він може робити.

— Скажіть, будь ласка, як ви обирали міста тих героїв для фільмування?

— Це була мука. Ми вирішили дослідити ці 12 районів. Спочатку ми подивилися на карту України й вирішили спробувати працювати у рівновіддалених регіонах. Потім ми зрозуміли, що маємо йти за історіями.

Ми маємо знайти максимально різноманітні історії й показати різні рольові моделі. Тож у нас є охоронець, в нас є акторка лялькового театру, бізнесмен, актор, ведучий, є хлопець, який займався вуличними культурами, є голова ОТГ, є підприємець.

Всі ці люди, які колись були звичайними громадянами, а коли почалося повномасштабне вторгнення, пройшли точку біфуркації, точку, яка незмінно відрізала їх від звичайного життя. Всі стали частиною спільноти, частиною великої армії, яка забезпечує свою роботу на своїх відрізках.

Вони розповідають свої історії. Усі вони пройшли цю точку трансформації, яка змінила їх назавжди. В кадрі це дуже сильно видно.

— Де можна буде побачити цей фільм?

— Поки ми показуємо цей фільм у тих шести містах, де його знімали. Потім у нас буде показ в Києві та у Львові, потім в Берліні та Парижі. Можливо буде ще кілька міст закордоном.

Паралельно ми відправляємо ці фільми на фестивалі документального кіно. Коли ми говоримо про показ, то говоримо про цілу подію: показ, виставка, лекції.

Зараз ми працюємо над прокатом в українських кінотеатрах восени 2023 року. Після прокату, безумовно, ми будемо транслювати фільм на телеканалах і викладати у відкритий доступ.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Чоловічий квартет хору ім. Верьовки у "Ранку вдома": говоримо про благодійні виступи, 80-річчя колективу та роботу з Карло Понті 
• Як війна змінила історію книги "Страшне, прекрасне та потворне у Чорнобилі": інтерв'ю з кандидаткою біологічних наук з генетики Катериною Шавановою
• Українська автентика пісні "Ой що несеться": інтерв'ю зі співачками Yagoda та М’ята