Історія одного з найстарших освітніх закладів Європи — Києво-Могилянської академії

На аверсі п'ятисотгривневої банкноти зображений Григорій Сковорода, а на реверсному боці — його альма-матер Києво-Могилянська академія. Це був один із найвідоміших закладів Східної Європи. До його створення доклала зусиль шляхетна пані Галшка Гулевичівна. Між заняттями в академії розмовляли українською, а всі предмети викладали латиною. Під час відродження закладу вже у незалежній Україні В'ячеслав Брюховецький перше приміщення виграв у шахи. Про ці та інші цікаві факти з історії одного з найстарших освітніх закладів Європи у програмі "Код ідентичності" разом із ведучою Світланою Леонтьєвою говорять:

• професорка кафедри культурології Національного університету "Києво-Могилянська академія", засновниця та керівниця проєкту "УКультура" Лариса Довга, 
• завідувач кафедри історії НаУКМА, дослідник історії академії та української освіти загалом Максим Яременко,
• скульптор Олег Пінчук. 

Чому латина була настільки важливою в академії

Історія Києво-Могилянської академії бере свій початок у 1615 року. Її заснували на базі Київської братської школи. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозького і, зокрема, гетьмана Сагайдачного.

Протягом понад 150 років існування в академії навчалися представники різних соціальних станів, незалежно від матеріальних статків батьків. Для опанування повного курсу навчання в різний час потребувалася різна кількість років. Наприклад, від кінця XVII до 1770-х років — 12 років. При цьому, студенти мали право вчитися стільки, скільки бажали, без вікового обмеження. 

Кістяк навчальної програми складали фара, інфима, граматика, синтаксима, піїтика/поетика, риторика, філософія та богослов'я. 

"Відповідно тієї поетичної теорією, був поділ на поетів, віршописців і графоманів. Поети — ті, котрі мали талант і навчилися. Віршописці — ті, котрі не маюли таланту, але навчилися. Графомани — ті, котрі не мають таланту і не навчилися, але хочуть писати", — розповіла професорка кафедри культурології Києво-Могилянської академії Лариса Довга.

В різний час, зокрема під впливом загальноєвропейських процесів модернізації в освіті, викладалися й інші окремі курси чи надавалися знання з різних наук в рамках обов'язкової програми. Так, вивчалися грецька, польська, німецька, французька, давньоєврейська та російська мови, історія, географія, математика, музика, нотний спів, малювання, медицина, фізика тощо. Після навчання у граматичних класах всі курси (окрім мов) викладалися латиною.

"Для ранньомодерного часу, коли була заснована Києво-Могилянська академія, латиною розмовляла, спілкувалася і писала вся наукова європейська спільнота. Без латини в науковий світ немає чого ходити. Це не тільки про термінологію, а загалом про мову міжнародного спілкування всієї освіченої Європи, а не тільки науковців. Це і література, і богослужіння, і юриспруденція, і медицина", — пояснила Лариса Довга.

Хто така Галшка Гулевичівна

Гулевичівна Галшка (Єлизавета) Василівна походила зі старовинного українського православного шляхетського роду Гулевичів, відомого з початку XVI ст., які належали до заможної знаті та обіймали високі урядові посади на Волині. Разом із чоловіком та сином Михайлом мешкала у родинній садибі у Києві на Подолі, неподалік міської ратуші.

"До 1760-х років, коли могилянців просили розказати про свою історію, вони казали, що їх засновником був або Петро Могила, або Сагайдачний і Петро Могила, і ніколи не згадували Галшку Гулевичівну. Верховними патронами школи вважалися київські митрополити. В академії була своя адміністрація, ректор, його заступник, професори. Вони щось вирішували, але над ними стояв київський митрополит. У 1760-ті роки в рамках великих реформ, які задумує Кирило Розумовський, він хоче якось зачепити питання освіти і змінити те, що є. Хоче забрати всі маєтності і територію Києво-Могилянської академії і змінити її як навчальний заклад. Модель змінити. Хоче відкрити там різні факультети і щоб цей заклад був тепер під його патронатом", — розповів завідувач кафедри історії НаУКМА Максим Яременко.

14 жовтня 1615 року Галшка Гулевичівна дала дарчу, а 15 жовтня внесла її до київських магістратських книг. Відповідно до копії цієї дарчої, вона подарувала свою садибу і все, що було на ній, Київському братству для облаштування там монастиря, школи та притулку для прочан (шпиталю). 

Оригінал дарчого документу історики так і не віднайшли, однак Києво-Могилянську академію заснували саме на базі Київської братської школи, яка отримала приміщення.

"Є питання: чи в академії цю історію вигадали, чи справді дослідили? Однозначної відповіді немає. По-перше, немає впевненості, що братська школа з'явилася саме у 1615 році. Є джерела, які називають інші дати. Підтверджено точно, що Галшка подарувала приміщення на шпиталь, але ми не знаємо, в якому році точно це було. Однак чи школа і братство йшли в пакеті? Це питання залишається без відповіді", — додав Максим Яременко.

1817 — закриття Києво-Могилянської академії

У 1817 році рішенням Синоду Києво-Могилянську академію було закрито для впровадження положень нового статуту. Того ж року на її території відкрили духовну семінарію, а у 1819 році — за новим статутом Київську духовну академію.

"Це була загальноосвітня реформа. Насправді, університет такого гуманістичного характеру та гуманітарного спрямування, як "Києво-Могилянська академія" уже не зовсім відповідав потребам того часу. Навчальний заклад однозначно потребував реформи. Недаремно Сковорода часто згадує Києво-Могилянську академію не найкращим способом, жаліючись на те, що це була вже застаріла схоластична освіта. Треба було щось робити, і на це впала загальна потреба імперії — не просто зробити реформу освіти, а так організувати освіту, щоб вона стала провідником певної мети імперії, регулювання і впорядкування", — пояснила професорка кафедри культурології Києво-Могилянської академії Лариса Довга.

Після Жовтневого перевороту 1917 року Київська духовна академія була закрита 1918 року, а її будівлі передані Дніпровській військовій флотилії. 1935 року радянська влада зруйнувала Богоявленський собор Братського монастиря, який належав академії.

За часів СРСР у будівлях академії на Подолі розміщувалося Київське вище військово-морське політичне училище. З відновленням академії 1992 року набір курсантів припинився, а 1996 року відбувся останній випуск курсантів училища.

Відновлення Києво-Могилянської академії та вигране в шахи приміщення 

19 вересня 1991 року, згідно з розпорядженням голови Верховної Ради України "Про відродження Києво-Могилянської академії", було створено Університет "Києво-Могилянська академія" на історичній території Києво-Могилянської академії. Головним ініціатором відновлення діяльності історичної академії був В'ячеслав Брюховецький, який став першим президентом НаУКМА.

"Рішення про часткове повернення вже було, але це був військово-морський заклад, який підпорядковувався чи не Москві. Хоча вже була незалежність, але це все зберігалося. Силою ж ти не забереш. І ось між адміралом Олексієм Коровіним і В'ячеславом Брюховецьким виникла пропозиція зіграти в шахи. Цей адмірал був кандидатом у майстри спорту, але Брюховецький виграв. Як він сам розповідав, це було в присутності офіцерів, яким адмірал дав своє слово. Він програв і вже не мав куди дітися. Це приміщення зараз належить першому корпусу і виходить на Контрактову площу. Там знаходиться деканат гуманітарного факультету", — розповів завідувач кафедри історії НаУКМА Максим Яременко.

Рівно через рік після здобуття Україною незалежності, 24 серпня 1992 року перші студенти НаУКМА почали своє навчання. 1994 року університет отримав статус національного і був акредитований за четвертим рівнем акредитації.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Караваєв, Образцов, Стражеско: невідомі факти про найбагатших та найвидатніших українських лікарів
• Душа шістдесятництва Алла Горська та лицар незалежності Євген Сверстюк: невідомі факти про відомих українців у програмі "Код ідентичності"
• Як зберегти Київ: про заснування стародавнього міста, хрещення Русі та забудову столиці у програмі "Код ідентичності"
• Феномен Володимира Івасюка: невідомі факти про великого композитора та співака у проєкті "Код ідентичності"
• Скіфське золото: історія врятованої колекції — у програмі "Код ідентичності"
• Українські медики, які змінили світ, — у програмі "Код ідентичності"