Геніальний композитор і скрипаль, який опинився в божевільні: невідомі факти про долю Артемія Веделя у програмі "Код ідентичності"

З юних років було зрозуміло, що цей хлопчик — надзвичайно обдарований. Він — композитор, хормейстер, скрипаль і співак Артемій Ведель. Його талант помічали і цінували. Він керував провідними хоровими капелами, а його духовна музика справляла неймовірне враження на людей. Як же так трапилось, що він опинився в божевільні? Що відомо про ту секретну справу і чому так мало написано про нього? Відповіді на ці та інші питання у програмі "Код ідентичності" разом із ведучою Світланою Леонтьєвою шукають:

• керівниця музею Національного університету Києво-Могилянська академія, кандидат історичних наук Таїсія Сидорчук, 
• художній керівник камерного хору, керівник хору Києво-Печерської лаври Владислав Лисенко,
• композитор, викладач музично-теоретичних дисциплін та диригування КНУКіМ, людина, яка захистила дисертацію з теми творчості Артемія Веделя — Ігор Тилик.

Почав компонувати перші музичні твори ще студентом

Народився Артем Ведель навесні 1767 року у сім'ї київського багатого міщанина Лук'яна Власовича й Олени Григорівни Ведельських. Садиба родини розміщувалася на Подолі в парафії Різдво-Предтечинської (Борисоглібської) церкви. Хата з городом і садком стояла на розі сучасних вулиць Братської та Андріївської — донині не збереглася. Батько Веделя, Лук'ян Власович, був художником-різьбярем, мав власну майстерню і виготовляв іконостас. 

Прізвище композитора Ведель — імовірно, скорочена форма від Ведельський. Так композитор підписував свої листи та твори. На прізвище "Ведель" також виписаний його військовий документ.

"Була така практика. У Києво-Могилянській академії студенти, особливо старших курсів, дуже часто змінювали свої прізвища. Ці прізвища могли отримати навіть абсолютно нове звучання. Його батько, за тими декількома документами, що збереглися, підписаний як Лукіян Ведельський. А сам Артем Ведель підписував свої твори і деякі листи скороченою формою прізвища", — пояснює керівниця музею Національного університету "Києво-Могилянська академія" Таїсія Сидорчук.

Артем Ведель навчався у Києво-Могилянській академії до 1787 року. Пройшов курс до класу філософії включно, де здобув ґрунтовну гуманітарну й музичну освіту. У Могилянці почав компонувати свої перші музичні твори, диригував студентським хором та оркестром, виступав як соліст (тенор) і скрипаль. 

"На мій погляд, він був надзвичайно багатогранною й іноді парадоксально складною особистістю", — каже композитор, викладач музично-теоретичних дисциплін та диригування КНУКіМ Ігор Тилик.

Співак з хору, яким керував Ведель в Академії, розповідав згодом дослідникові В. Аскоченському: "…це був красивий юнак з очима, що випромінювали світло, мав ніжний голос, спокійний характер і був надзвичайно тактовним".

"Багато є версій і дуже мало фактів. Він був геніальним композитором і, як всі генії, мав свої специфічні риси. Він був мовчазним, дотримувався посту, не їв м'яса. Свої глибокі переживання втілював у творчості. Завжди носив із собою псалтир", — ділиться художній керівник камерного хору, керівник хору Києво-Печерської лаври Владислав Лисенко.

Відправили до Москви очолювати хор генерал-губернатора

1788 року митрополит Київський і Галицький, протектор Києво-Могилянської академії Самуїл Миславський відрядив Артемія Веделя з малолітніми співаками до Москви. Там він керував капелами генерал-губернатора Москви Петра Єропкіна, а після його відставки — Олександра Прозоровського. За мистецьким рівнем і значенням ці капели посідали в імперії визначне місце слідом за Придворною імператорською капелою. Тож уже тоді талант Веделя був визнаний музичними колами та дістав високу оцінку. 

"На нього покладалося дуже багато обов'язків. Він мав добирати виконавців і репертуар, студіювати і шліфувати виконавську майстерність хорового колективу. За тодішніми правилами він міг писати музику і його твори могли виконуватись там. Я це розглядаю як дуже сміливий крок з боку Веделя — поїхати в далекий край. Москва для нього була абсолютно незнаним і невідомим місцем. Всі говорять, що, говорячи сучасною термінологією, він був інтровертом і вів дуже аскетичний спосіб життя", — розповідає керівниця музею Національного університету Києво-Могилянська академія, кандидат історичних наук Таїсія Сидорчук.

Попри роботу капельмейстером формально Ведель був зарахований на службу будівничим й отримував зарплату на будівництві в Кремлі приміщення "Присутственных мест", згодом — підканцеляристом у штаті VI Депутатського Сенату. 

"Є багато версій, чому так. Скоріше за все, це були такі номенклатурні стандарти, табель про ранги і моменти пов'язані із сертифікацією професій того часу. Легше було оформити його через отакі офіційні посади. Не треба забувати, що коли він служив, то отримав військове звання", — розповідає композитор, який захистив дисертацію з теми творчості Артемія Веделя Ігор Тилик.

Під час майже п'ятирічного перебування у Москві, 1 грудня 1792 року композитор написав заяву на звільнення і повернувся до Києва.

Життя і творчість після повернення до України

З кінця 1792 року Ведель жив у батьківському домі в Києві. Деякий час знову керував хором Києво-Могилянської академії. Тоді особливо славилися церковні хори, а зі світських — хор і музична капела генерала Андрія Леванідова при штабі українського піхотського корпусу. На початку 1794 року Ведель очолив капелу. Водночас керував хором солдатських дітей. Леванідов високо цінував і шанував талант Веделя та всіляко сприяв його музичній діяльності. Дуже швидко просувався він і у військовій службі, 1 березня 1794 року його призначено канцеляристом штабу, 27 квітня 1795 року — молодшим ад'ютантом, а 24 вересня 1796 року — старшим ад'ютантом штабу з капітанським рангом. Музична діяльність Веделя у цей час була дуже плідною. За 1793-1795 роки він написав 6 концертів, можливо, ще й низку інших композицій, які не ввійшли до відомого автографа.

У березні 1796 року Артемій Ведель переїхав до Харкова, оскільки генерала Леванідова було призначено генерал-губернатором Харківського намісництва. Тут Ведель організував новий намісницький хор і оркестр, викладав спів і музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі, написав три концерти. 

У Харкові дуже високо цінували композитора та його твори. Концерти Веделя вивчали й виконували у Харківському колегіумі, їх співали у церквах. На початку 1797 року за наказом імператора Павла I корпус Леванідова було розформовано, Харківське намісництво ліквідовано, тож Леванідов покинув Харків. Царським указом усі "не положені" за штатним розписом полкові капели ліквідовано. Ведель подав рапорт з проханням про відставку. 

Творча спадщина Артемія Веделя повністю складається із духовної музики. Тривалий час його музика була заборонена для виконання у храмах і не друкувалася. Ім'я та твори Веделя відродилися на початку ХХ століття, коли декілька його концертів виконав хор Київської духовної академії під керівництвом О. Кошиця. Точна кількість музичних творів авторства Артемія Веделя невідома, як і тих, що збереглися до наших часів. Наразі відомі: 21 духовний концерт, Літургія св. Іоанна Златоуста, хори, три цикли ірмосів та інші.

"У мене є одне повне видання творів Артемія Веделя. У збірці вказано 28 концертів, але вже два концерти з цих належать іншим авторам. Наприклад, років десять тому ми співали концерт "Ти моя кріпость, Господи" як концерт Артемія Веделя, а сьогодні — як концерт Дегтярьова. Тобто є спірні моменти", — пояснює керівник хору Києво-Печерської лаври Владислав Лисенко.

Керівниця музею Національного університету Києво-Могилянська академія Таїсія Сидорчук зазначає, що непідписані роботи Веделя досі можуть лежати десь в архівах, позначені як "твори невідомого автора".

Переважна більшість концертів Артемія Веделя написані на слова псалмів, причому домінують так звані скорботні "благальні" тексти. Духовним концертам композитора властива лірико-драматична образність.

"Його музика була настільки популярною, що кажуть, у нього навіть замовляли літургії. Наприклад, є свідчення, що Дмитро Трощинський (український аристократ козацького стану, державний діяч, правнук племінника Івана Мазепи, — ред.) замовляв у нього літургію. Тобто в нього були неабиякі замовлення", — каже Ігор Тилик.

Утиски та заборони виконання авторських творів

Тогочасна музична культура зазнавала значних утисків: повсюдно скорочували штати хорів та їхнє забезпечення, а в церквах забороняли співати духовні концерти (псалми, молитви), що безпосередньо не стосувалися служби. Забороняли в Україні канти й колядки. 

Артемій Ведель перейшов працювати у цивільне відомство Олексія Григоровича Теплова — губернатора новоствореної Слобідсько-Української губернії. Теплов у молодості здобув хорошу музичну освіту і добре ставився до Веделя. Композитор продовжував музичну діяльність, розпочату при генералові Леванідові — керував губернською капелою, був капельмейстером вокального класу в Казенному училищі при Харківському колегіумі. Його учні ставали провідними співаками у придворній капелі Санкт-Петербурга, Москви та Петербурзьких митрополичих хорах. 

Поступово культурно-мистецьке життя Харкова стало занепадати: було ліквідовано театр, губернський хор і хори у військових частинах, симфонічні оркестри. Виконання творів Веделя у церквах заборонили.

Наприкінці літа 1798 року Ведель переїхав до Києва. Жив у батьківському домі на Подолі.

"Останній період життя Веделя був пов'язаний із дуже драматичними подіями, коли він спочатку потрапив до будинку для божевільних — його було ув'язнено. Потім він перебував в ув'язненні ще багато років. Усе, що було пов'язане з ним, було заборонене. Цей шлейф "неблагонадійність" тягнувся за його постаттю з боку царату", — розповідає викладач музично-теоретичних дисциплін та диригування Ігор Тилик.

9 років у божевільні

У 1799 році Артемій Ведель став послушником Києво-Печерської лаври. Був прикладом для братії в покорі, терпеливості та сумлінності служіння. Однак того ж року, за однією з версій, був звинувачений у пророцтві щодо вбивства царя Павла I.

Наприкінці весни 1799-го знайшли книжку "Служба Нилу Столбенскому", де на порожніх сторінках начебто Веделевою рукою було написано пророцтво про вбивство Павла І. Проти Веделя негайно порушили "секретну справу". Саме через "секретність" справи все, що відбувалося в той період, покрите таємницею. Через 200-річну відсутність архівних документів, які віднайшли лише нещодавно, з'явилися легенди про те, що композитор раніше долучився до "секти ілюмінатів".

"Є друга версія, яка полягає в тому, що йому замовили написати кант на приїзд великого князя Костянтина, але він це замовлення не виконав. Натомість написав листа безпосередньо до Павла І про те, що царську родину мають убити", — розповідає кандидатка історичних наук Таїсія Сидорчук.

Так чи інакше, Артемій Ведель був оголошений божевільним. Це зробив митрополит і архімандрит Києво-Печерської лаври Ієрофей (Малицький) 25 травня 1799 року. За збереженими документами, формально Веделя ніхто не арештовував, немає ані акту звинувачення, ані протоколів допиту. Аби помістити "хворого" до київської божевільні, Київський губернатор Мілашевич просив дозволу на це у Малоросійського губернатора Беклєшова, який порадив направити справу до генерал-прокурора Росії, а той подав відповідний документ на санкцію цареві Петру І.

"Чому Олександр І, наступник Петра І, не переглянув справу? До нього ж зверталися. Він робив перегляд безлічі кримінальних справ того часу. Князь Куракін намагався, сенатори й інші вказували на те, що це помилка, що так не могло бути. Але це стосувалося царя… А, можливо, Олександр І підсвідомо відчував свою провину. Ведель став жертвою цих трагічних обставин — і історичних, і суспільних. Офіційні структури, в тому числі і церковні, зробили все, щоб про нього рідше згадували", — каже Ігор Тилик.

Фактичного лікування у тій лікарні не було. І чоловіки, і жінки, поміщені туди, перебували в жахливих умовах і часто піддавались шоковій терапії. Більшу частину з них становили не власне психічно хворі, а ув'язнені подібними "секретними справами".

У київській божевільні Артемій Ведель промучився дев'ять років. Батько намагався отримати дозвіл забрати композитора додому, проте йому відмовляли.

У 1806 році, за два роки до смерті, Веделя перевели до лікарні на той час зачиненого Кирилівського монастиря. Щоправда, умови перебування там були не набагато кращими. Останні два тижні життя композиторові вдалося провести вдома — із запаленням легенів.

Поховали композитора на подільському Щекавицькому кладовищі, яке нині повністю зруйноване. Де була могила Веделя — невідомо.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Від гучномовців на харківських дахах до застосунку у смартфоні: Українському радіо — 100 років
• Одна з перших європейських і перша українська — історія Конституції Пилипа Орлика
• Історія одного з найстарших освітніх закладів Європи — Києво-Могилянської академії
• Караваєв, Образцов, Стражеско: невідомі факти про найбагатших та найвидатніших українських лікарів
• Душа шістдесятництва Алла Горська та лицар незалежності Євген Сверстюк: невідомі факти про відомих українців у програмі "Код ідентичності"
• Як зберегти Київ: про заснування стародавнього міста, хрещення Русі та забудову столиці у програмі "Код ідентичності"