"Діло буде": історія підприємства на Чернігівщині, яке росіяни прицільно знищували десятками ракет

Григорій Ткаченко — голова і власник фермерського господарства в селі Лукашівка Чернігівської області, котре налічує 220 голів великої рогатої худоби, займається вирощуванням вівса, проса, кукурудзи та соняшнику. Чоловік із дитинства мріяв стати фермером. Про те, як він здійснив свою мрію, яке життя мав до війни та як повномасштабне вторгнення змінило його підприємство, розповідається у десятому випуску програми "Діло буде" на каналі "Дім".  

Фермерське господарство до повномасштабної війни

До початку повномасштабної війни на фермі Григорія було: 

• 316 голів великої рогатої худоби.
• 1500 га землі.

Щорічно господарство виробляє 5000-6000 тонн зернових і технічних культур, 2000-3000 тонн картоплі, тисячі тонн молока та 200 тонн м'яса. Весь бізнес оцінювався у близько 2,5 мільйонів доларів.

"До війни я був незалежною людиною. Коли заходив у магазин, я не дивився на ціни, а брав і купував те, що подобається. У мене є прекрасний будинок і прекрасний автомобіль. Багато де був у європейських державах, були в Таїланді, на Гоа, в Занзібарі", — каже чоловік.

Окупація села та наслідки війни

На перший погляд, підприємство нині виглядає успішним і непостраждалим від війни. Однак власник зберігає на пам'ять страшну кількість боєприпасів, якими Росія атакувала його господарство. Нарахували близько 60 ракет. На "кладовищі" знаходиться також пошкоджена внаслідок ракетних ударів сільськогосподарська техніка.

На початку повномасштабної війни Григорій Ткаченко радо зустрічав на території своєї ферми односельчан, котрі страждали у своїх будинках без світла і тепла під час локдаунів. На підприємстві завжди було світло і їжа. Продуктами чоловік також забезпечував військових на блокпості неподалік, а також за можливості ремонтував техніку. На потреби ЗСУ Григорій віддав генератори та автомобілі, що були в користуванні ферми.

"Прильоти були майже кожен день, а восьмого березня був дуже потужний удар. Це було жахливо. Такий тріскіт і відчуття, немов усюди йдуть розриви", — каже Ткаченко.

Влучення були зафіксовані у складські приміщення, в зал, де доять корів та в корівник, у холодильну установку та зони відпочинку персоналу. Постраждала вся територія господарства, каже підприємець.

На щастя, поранених серед персоналу не було, хоча близько 20 працівників перебували на території на момент удару. Попри все, чоловік не збирався покидати свою справу. Вона особливо цінна, бо створена його власними руками та руками дружини Валентини.

"Вранці дев'ятого березня, коли був страшний обстріл, пролунав дзвінок від військових: "Григорію Михайловичу, тікайте, бо вони вже в Лукашівці. Ми її не утримаємо". Я зрозумів, що це все — я вже не зможу допомогти ні тваринам, ні військовим. Треба рятувати себе і свою дружину", — згадує чоловік.

Того ранку подружжя встигло забрати з дому документи, 20 000 гривень і виїхати, перш ніж село опинилося під окупацією на 21 день. 

"Побачив усюди тіла корів"

На рідну землю Григорій повернувся одразу після звільнення Лукашівки Збройними силами України. Про те, яким тоді побачив село, чоловік згадує з болем. На підприємстві не було жодної вцілілої техніки — або зруйнована, або виведена з ладу. 

"Коли я вперше потрапив на свою ферму після звільнення нашого населеного пункту, побачив усюди тіла корів — 110 штук. Навколо літали ворони. Дуже велика кількість корів була поранена — відбиті вим'я, осколки в ребрах і стегнах, перебиті ноги. Було відчуття, ніби потрапив у фільм жахів", — розповідає Ткаченко.

Загалом загинуло 158 голів худоби, серед них — 105 корів. Односельчани розповідали Григорію, що росіяни під час окупації села влаштовувати собі сафарі — полювання на тварин. Деякі травмовані тварини наразі не можуть дати потомство. 

Підприємець запросив представників державних структур для оцінки  збитків фермерського господарства внаслідок війни. Названа сума — 42 мільйони гривень.

Альтернативна енергія

На території ферми Григорія знаходиться невеликий завод, котрий виготовляє пелети — паливні гранули; біопаливо, яке отримують із торфу, дерев'яних відходів і відходів сільського господарства або з вугілля. Заводик Ткаченка може працювати, наприклад, на соняшниковому лушпинні, соломі, опалому листі чи стеблах кукурудзи. 1 кілограм пелети дорівнює 1 кілограму вугілля. На пелетах працює зерносушильний комплекс на фермі Григорія.

"Альтернативна енергія мені стала цікава у 2014 році, коли відбувся збройний напад Росії на наші землі. Я зрозумів, що дешевого газу, дешевого вугілля більше не буде, і нашій державі слід готуватися до найгірших часів", — пояснює підприємець. 

Впровадити альтернативне паливо на своєму підприємстві чоловік зміг лише нещодавно і завдяки спеціальному державному гранту. Умови полягають у співфінансуванні 50 на 50 і створенні щонайменше 5 робочих місць.

5 кроків для створення успішного бізнесу

1. Впевненість у собі
2. Бажання
3. Стресостійкість
4. Готовність жертвувати матеріальним становищем, часом і близькими на початку
5. Команда

Випуски "Діло буде":

• Як без досвіду створити равликову ферму: підприємиця з Закарпаття у проєкті "Діло буде"
• Ризик для життя заради бізнесу та "сюрприз" від росіян: підприємець із Харківщини у проєкті "Діло буде"
• Легендарна квадратна піца у Києві, власна школа для мами, допомога ЗСУ: підприємець із Харкова у проєкті "Діло буде"
• Бізнес у Кременчуці, робота для переселенців, допомога ЗСУ: підприємець із Дергачів у проєкті "Діло буде"
• Життя в окупації, заклад у Києві, робота для переселенців: підприємець з Бердянська у проєкті "Діло буде"