Російські газ та нафта для Європи — найближчі перспективи: інтерв'ю з Михайлом Гончаром

Чи може РФ припинити постачання енергоресурсів до Європи. Перспективи зниження цін на російські енергоресурси. Як Росія розплачуватиметься за війну проти України. Що буде із російською економікою після поразки. Ці теми в інтерв'ю в межах марафону "FreeДОМ" на телеканалі UA обговорюємо з президентом Центру глобалістики "Стратегія XXI", енергетичним експертом Михайлом Гончаром.

— Українцям варто тугіше затягнути пояси найближчим часом?

— Так. Бо попереду часи не менш складні, ніж ті, що ми зараз проходимо.

— Після перемоги та запуску "плану Маршалла" з відродження економіки України українцям не доведеться їздити працювати до Польщі?

— Доведеться, як і в інші країни Європи. І питання полягає в тому, щоб заробляти гроші собі та сім'ї там, де це можливо, але інвестувати їх в Україну.

— Україна користується чи не користується російським газом?

— Не користується з 25 листопада 2015 року. Вона користується газом європейських постачальників.

— Взимку Україна користуватиметься російським газом чи ні?

— Виходитимемо з того, що в нас на третину впало споживання газу. І наше споживання приблизно відповідає рівню національного газовидобутку. Тобто у будь-якому разі треба обходитися тим, що маємо. Щодо імпорту — можливо, просто поки що ніхто не знає, наскільки холодною буде зима.

— У Єврокомісії заявили, що 12 країн ЄС повністю чи частково відмовилися від постачання російського газу. Чи буде цей список розширюватися?

— Так, буде. Важливим є не сам список, а важливо те, що цей процес починає набувати незворотного характеру. Але зрештою відмовляться всі. Бо курс на дерусифікацію газового імпорту — це вже реальність сьогодення, як і дегазація європейської економіки.

— Путін може від шантажу перейти до дій та відключити постачання газу до Європи взимку?

— Може. І все говорить, що він має саме такі плани.

У нього домінує військова логіка, а не комерційна. Бо головний менеджер "Газпрому" сидить у Кремлі й виходить із того, що Європу треба додавити, створити розкол і таким чином здобути виграш, змусити європейців переглянути санкційний режим.

— Пропагандисти РФ лякають, що завтра вони візьмуть і перестануть продавати і газ, і нафту, і алюміній, і всі інші метали, які продає Росія, і навіть продовольство перестануть продавати до Європи, та спокійно продаватимуть це Африці, Південній Америці, Китаю. От Заходу має бути страшно від цього, вони вже тремтять?

— Я не бачу, щоб вони тремтіли. Тремтять хіба що ті, хто сидить на зарплаті у російських держкомпаній, і малюють страшні картинки найближчого майбутнього — дефіцит ресурсів, підвищення цін на все.

Це буде шок для європейської економіки. Але через деякий час — не через роки, а через місяці — російська економіка, яка нині котиться вниз, просто впаде у прірву.

Розповіді, що ми до Китаю все відправимо, до Азії, Індії, Південно-Східної Азії — це казки, бо для цього треба мати інфраструктуру, щоб туди відправити. Експортна інфраструктура, торговельна інфраструктура, логістика історично (з царських часів) розвивалася у напрямку Схід — Захід. Тобто із Росії до Європи. Бо Європа відігравала для Росії ключову роль для продажу енергетичних та інших ресурсів.

До Європи будували залізниці, автодороги тощо. Що, через Гімалаї хтось будуватиме залізницю чи трубопроводи прокладатиме? "Газпром", звичайно, із задоволенням прокладе трубопровід до Індії, бо це означатиме колосальні заробітки до кишені підрядників, друзів Путіна, колосальні відкати. Не дарма путінські мегапроєкти "Північний потік-1", "Північний потік-2", "Південний потік", "Турецький потік" у Росії назвали відкатопроводи. Бо вони дають можливість підрядникам "Газпрому" швидко заробити величезні суми, які обчислюються десятками мільярдів доларів або євро.

Тому лякалки, що перекриємо Європу і підемо до Китаю... Але немає якогось рубильника чи крана, коли можна перемикнути подачу газу з європейського напрямку на азійський.

— Але якщо Росія таки перекриває газ та нафту Європі. Чи має Європа альтернативний план?

— Європа в контексті Європейського Союзу вже не зможе дати зворотний хід.

По-перше, це вписується у кліматичний порядок дня, який було затверджено Європейським Союзом у 2019 році. Він передбачає відхід від викопних видів палива. Так, газ іде в останню чергу, але російський газ визнаний токсичним і тому йде дерусифікація газового імпорту. І ми бачимо безпрецедентний історичний показник, що імпорт зрідженого газу зі США зрівнявся з імпортом трубопровідного газу з Росії.

Якщо ж Росія реалізує свій сценарій, це буде самогубний сценарій. Нехай роблять, ми не проти.

— На засіданнях країн "Великої сімки" розв'язують питання щодо зниження цін на російський газ та нафту. Невже країни між собою домовляться, і російська нафта і газ подешевшають, і одразу впаде заробіток Росії на енергоресурсах?

— Взяли, домовилися та вирішили в режимі онлайн — так не вийде. Порушення питання правильне, але проблема — як це зробити технологічно.

Наразі обговорюється встановлення ціни на нафту в 40-60 дол. за барель, яка ще недавно була 120 дол., а зараз балансує в районі 100-140 дол. за барель. Мені здається, це неправильне порушення питання. Бо навіть за 40 дол. за барель Росія зароблятиме, і насамперед на війну.

Порушення питання має бути іншим: яка середня ціна бареля нафти на гирлі свердловини? Згідно з офіційними даними російського Міненерго, це близько 15 дол. за барель. Це те, що вони можуть отримувати. Тому 40 чи 60 — все одно є прибуток. Тому ціну треба прив'язувати до собівартості, тоді це не дасть зайвих грошей Кремлю.

На світовому нафтовому ринку є три основні країни — Саудівська Аравія, Росія та Сполучені Штати. Але якщо із цієї трійці двоє грають проти третього, то третій програє. Ось поки ці двоє — Саудівська Аравія та Росія — грають в одну гру, Сполучені Штати та західний світ програють. Ось чому Байден збирається з візитом до Саудівської Аравії.

І слід сказати, що Саудівська Аравія традиційно стратегічний партнер для Сполучених Штатів. Так, там дозрів цілий комплекс протиріч. Але так чи інакше Саудівська Аравія завжди була тією частиною арабського, ісламського світу, яка тягнулася до Заходу, бо саме там був основний ринок збуту саудівської нафти.

Зараз ситуація інша — Китай є основним ринком збуту, і Китай теж хоче дешевшу нафту. Але у саудитів перед очима приклад, як китайці роздягали іранців, коли Іран під санкціями та китайці скуповували іранську нафту за пів ціни. Саудівську Аравію такий варіант не влаштовує.

Але Росія бореться і з іншими своїми конкурентами по нафті. Казахстан — серйозний конкурент Росії на нафтовому ринку. І Кремль із початку повномасштабної війни проти України намагається обмежити надходження казахстанської нафти на світовий ринок. Річ у тому, що експорт казахстанської нафти інфраструктурно прив'язаний до Росії. І раптом проблеми виникли на терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму в районі Новоросійська — там виявили міни та торпеди часів Другої світової війни, то зараз на місяць зупинили подачу казахстанської нафти під приводом технічних проблем. Всі ці дії спрямовані на зменшення притоку неросійської нафти на глобальний нафтовий ринок, і щоб ціна трималася якнайдовше якомога вищою.

— А що саме може призвести до того, що нафта у світі коштуватиме одну ціну, а в Росії вона буде набагато нижчою?

— Перше — хто контрагенти російських нафтових компаній? Це європейські компанії, які традиційно імпортують російську нафту, починаючи з радянських часів. Якщо на рівні Європейського Союзу встановлюється принцип квотування, обмеження ціни, то компанії дотримуватимуться цього режиму. Необхідно буде ввести блокаду на вхід до данських протоків у Балтійському морі порожніх танкерів під завантаження нафтою до російських портів. Ось це логічний спосіб мінімізувати експорт нафти.

— Чому й досі цього не зробили?

— Думаю, що цього не зробили, бо для цього треба залучати НАТО. А НАТО намагається дистанціюватися, не провокувати зайвий раз путінський режим на якісь агресивніші дії вже щодо країн-членів НАТО.

Але якщо агресія Росії не припиниться в найближчі місяці, то, гадаю, далі підуть уже жорсткіші дії, ось такого роду дії.

Адже Кремль починає загрожувати вже й Литві, й Польщі. І це спонукає до сценарію прямої блокади.

Якщо для нафти Росії перекривається акваторія Балтійського і Чорного морів, то у Росії залишається можливість експорту невеликих обсягів через арктичні, далекосхідні термінали. Але там невеликі обсяги й експорт прив'язаний до Китаю і Південної Кореї. Тобто, грубо кажучи, Росія збереже приблизно третину свого експорту, який не йде до країн Європи, а дві третини буде втрачено.

Тобто з доходів понад 260 млрд дол. на рік дві третини відпадуть. Чи цього достатньо для припинення російської агресії? Не думаю. Але фінансуватиме війну буде важче. Доведеться відмовлятися не тільки від виплати дивідендів, але ще більше збільшувати оподаткування, щоб компенсувати падіння експортних доходів. Ось у чому суть.

— Тобто фактично не Європа платитиме за війну в Україні, а сама Росія, нарешті, платитиме за цю війну?

— Абсолютно вірно.

— Що буде з економікою Росії після її поразки у війні?

— Вона буде у розвалі. Їм доведеться уникати ресурсоорієнтованої економіки, але вони не зможуть цього зробити, бо по-іншому вони не вміють. Це клептократична держава, й інакше вона жити не може. Я думаю, що вони втратять дві третини ВВП.