Чи є втома Заходу від війни в Україні: інтерв'ю з економістом Олексієм Плотніковим

Повномасштабне вторгнення Росії на територію України призвело до відтоку населення, суттєвого зменшення доходів та скорочення потенціалу промислового виробництва. Водночас російська агресія змусила світ підготуватися до стрімкої інфляції та зростання цін. Про нові ризики, спричинені війною, в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA говоримо з доктором економічних наук, професором, заслуженим економістом України Олексієм Плотніковим.

— Глава JPMorgan Chase Джеймі Даймон заявив, що на світову економіку обрушився ураган. Що війна в Україні може спровокувати ціни на нафту до 175 дол. за барель (зараз — вже 120 дол.). Світові економісти закликають лідерів Заходу втихомирити Росію, допомогти Україні й таким чином можна уникнути глобальної економічної кризи в наступні роки. Яким є ваш аналіз ситуації?

— Ситуація є досить складною. Згадаймо кризу, пов'язану з коронавірусом, — подорожчала електроенергія, подорожчали інші речі, у США вперше за 40 років інфляція досягла 8% тощо. І ці негативи ще суттєво посилили війну, яку розв'язала Російська Федерація проти України. І до колишніх негативів додалася продовольча криза, різке зростання цін на продовольство, на товари першої необхідності, цін на нафту, додалася маса речей, пов'язаних з енергетикою, з постачанням сировини.

Я думаю, що можна вести мову про те, що світ увійшов у кризу, яку можна порівняти з кризою 2008-2009 років.

Специфіка нинішньої кризи — абсолютно непрогнозоване зростання цін у Західній Європі та США. Зростання, якого не було з 80-х років минулого сторіччя. Небувале зростання цін на продукти, на комунальні платежі, на бензин та інше.

— Які перспективи хоча б стабілізації цієї кризи?

— Стабілізація — це розуміння, коли закінчиться війна та якими будуть її наслідки. Якою мірою будуть заблоковані українські порти, і чи зможемо ми вивозити аграрну продукцію? Чи зможе Україна отримувати нафту та нафтопродукти через море? Тобто безліч питань, на які поки що немає відповідей.

Сьогодні можна лише сказати, що криза лише зупиниться — у разі припинення війни. Отоді можна буде щось прогнозувати, планувати. Після того, як світова криза буде зупинена, вона піде на спад.

— За кризи 2008 року більш ніж на 10% скоротилася світова торгівля. Її обсяг відновився поступово за 3-4 роки, поступово до 2011-2012 року. Наслідки кризи деякі країни відчували до 2013 року, а деякі — й досі. Як скоротиться економіка за цієї кризи?

— Нинішня ситуація складніша. Йдеться про відновлення економіки України, коли почнеться відновлення, які потрібні ресурси.

Щодо інших країн. Думаю, економіка відновиться, коли світ розумітиме, що Російська Федерація не є джерелом загрози, що не варто очікувати від неї нової війни шантажу.

Неможливо прогнозувати, чи зможемо ми повністю усунути фактор загрози, але принаймні ситуація буде більш зрозумілою. І тоді розвиток світових економік піде у плюс.

— Ви пригадали інфляцію у США. Нагадаю, що у травні 2021 року вона становила 5%, а у квітні цього року — 8,3%. Тобто, зараз американці за безпеку України платять безпосередньо зі свого гаманця. Як вважаєте, чи готові далі платити?

— Питання непросте. Тому що безпрецедентні ціни на бензин, безпрецедентні ціни на дизпаливо. А американці — автомобілізована нація. Всі на автомобілях, там немає тротуарів між невеликими населеними пунктами. І, звичайно, дається взнаки, що вони зараз змушені платити в два-три рази більше за галон у порівнянні з тим, що було до коронакризи та до війни.

Але якщо подивитися динаміку робочих місць, то в січні там створювалися робочі місця. Попри інфляцію було пожвавлення американської економіки. Знизилося безробіття, пішло зростання ВВП.

Але то був січень. Зараз — війна. І крім інфляції там утворюється певний застій, за деякими параметрами дефіцит тощо.

Але думаю, що навіть на рівні провінційної Америки, яка є досить специфічною у своєму сприйнятті миру та власного уряду, там є розуміння причин, чому таке відбувається, чому такі негативи для життєвого рівня середнього американця.

— В ООН близько місяця тому повідомляли, що якщо війна затягнеться, 9 із 10 українців можуть опинитися за межею бідності. Чим довше йде війна, тим набагато більше людей переходитимуть під межу бідності не лише в Україні, а й у всьому світі.

— Справді, ситуація є негативною. Якщо взяти критерії ООН, то людина, яка витрачає менше ніж 5 дол. на добу, є бідною. Це для регіону України, для регіону Європи.

На жаль, і з урахуванням знецінення національної валюти, з огляду на те, що громадяни втрачають роботу, втрачають житло, переходять у статус біженців, висока ймовірність, що дедалі більше населення матиме низькі доходи. Це щодо України.

Щодо світу. Є багато країн, які були зав'язані на аграрну продукцію саме України. Це Єгипет, Ліван, Сирія, арабські країни та ін. Зараз у них черги за хлібом, у них немає борошна.

Щодо Африки. Їхні традиційні продовольчі проблеми зараз посилюються наслідками війни в Україні, блокування українських портів, неможливістю від нас вивезти на експорт продовольство. Це призводить до голоду.

Багато країн будуть мати проблему з тим, як нагодувати своїх громадян. І ось зараз XXI століття, а з проблеми голоду, зростання голодуючих ми відкотилися десь на середину минулого століття.

— Вже почали говорити про втому західних країн від війни в Україні. Що ви думаєте про це і як ця втома може позначитися на нас?

— Треба чітко розуміти, що ми маємо на увазі під втомою.

Справді, складно протриматися 100 днів на перших шпальтах західних газет. Тут працюють медійні речі — як подається інформація, на яку інформацію чекають читачі чи глядачі. Тому на побутовому рівні це навіть не втома, це певне звикання. Це вже не сприймається як раптова подія, як раптова трагедія. Це вже, на жаль, сприймається як процес.

А щодо політиків, я думаю, що у них немає втоми. У політиків є чітке розуміння того, до чого це може призвести — якщо війна в Україні завершиться позитивно для агресора, то наступними будуть країни Західної Європи.

Тому з погляду простих громадян — це звикання, це не втома. А з погляду політиків ми маємо підтримку, ми маємо зброю та інші постачання.

— На тлі війни Російської Федерації проти України ми бачимо своєрідну відлигу у відносинах між США та Саудівською Аравією. На тлі ембарго на російську нафту тепер країни шукають інші її джерела, зокрема коштом Саудівської Аравії. Наскільки російська агресія, крім економічної складової, змінює геополітичну? Доводиться дружити навіть із тими, з ким би ти не зовсім хотів.

— Це не дружба. Це є прагматичність міжнародних відносин. Співробітництво.

Це не від якихось внутрішніх глибинних почуттів. Це виходить із того, що потрібно знайти заміщення російській нафті, яка зараз потрапила під шостий пакет санкцій ЄС. Як один із замінників Росії, швидше за все, буде нафта із Саудівської Аравії. Це стосується, до речі, й Венесуели, у якої зі Штатами стосунки були більш ніж специфічні. Але зараз начебто все нормалізувалося, і Венесуела розглядається одним із джерел постачання нафти як заміщення.

Тобто світ не те що став згуртованішим. Просто війна змушує політиків забути якісь образи, минулі інтереси та об'єднуватися в ім'я того, щоб захищатися. Це є нормальна реакція.