Веганське м'ясо, морозиво та боротьба за ліс: "Неофициальный разговор" з головою Житомирської ОДА Віталієм Бунечком

Як на Житомирщині борються з незаконним видобутком бурштину та вирубкою лісу: "Так, як ми подолали бурштин, як у нас немає незаконних заправок, як у нас немає ігрових автоматів — так у нас буде порядок і в лісі". Хто вбив Марго Бамборро: "Я просто відключаю голову, відключаю незаконну вирубку лісів, будівництво доріг. Я просто переходжу в Лондон і розслідую вбивство Марго Бамборро". Про аграрний сектор та веганське м'ясо: "Це голландські інвестори, які приїхали й хочуть вирощувати бобові". І про те, наскільки сильно очільник області любить житомирське морозиво...

Герой програми "Неофициальный разговор" — голова Житомирської обласної державної адміністрації Віталій Бунечко.

47-річний Віталій Бунечко очолює регіон з серпня 2019 року. За освітою — викладач права та історії, юрист. Захистив кандидатську дисертацію на тему "Служба безпеки України як суб'єкт адміністративно-деліктного процесу". Полковник Бунечко 23 роки пропрацював у органах. Служив у зоні проведення операції Об'єднаних сил.

Ведуча програми — Карина Самохвалова.

Дзвінок із Банкової

"Пропозиція очолити Житомирську ОДА для мене стало досить несподіваною, бо я прослужив 23 роки в органах державної безпеки. Чесно кажучи, я так і планував далі служити. Але один телефонний дзвінок, один виклик на Банкову і пропозиція стати головою Житомирської облдержадміністрації мене злегка збентежило", — починає він розмову.

І ось майже два роки його життя — це суцільна дорога. Поїздки Житомирщиною та до Києва, де мешкає його сім'я.

"Область немаленька. Я скажу, що до найдальшої точки, до якої я ще не доїхав, — це Копище. Це на кордоні з Білоруссю, напевно, кілометрів 250 від Житомира. Я туди ще не потрапив. Хоча у нас вже 66 новостворених територіальних громад. З них 60 я вже проїхав", — ділиться голова ОДА.

— Тобто планів стати чиновником у вас не було?

— Таких планів у мене точно не було. Я з честю прийняв цю пропозицію, зняв погони й абсолютно кардинально змінив своє життя. Але вважаю, що те, що я справляюся з посадою голови облдержадміністрації, — це завдяки базису, закладеному у Службі безпеки України.

— Про те, що впоруєтеся, свідчить те, що ви губернатор-довгожитель.

— Про те, що я впоруюся, свідчать показники, які дає область. Свідчать KPI, які встановлені Офісом президента і Кабінетом міністрів України. Знаєте, як приємно читати, коли незалежні експерти назвали Житомирську область областю, в якій найкомфортніше вести бізнес. Це все складові успішності роботи головою ОДА.

— З вашим призначенням була цікава історія. Прийшли активісти, почали скаржитися президенту, мовляв, навіщо ви нам чергового губернатора немісцевого. На що президент тоді сказав: "А місцеві-то вас обкрадали". Було таке?

— Було. І скажу, що ці активісти потім довго ще приходили до мене. І перше, що сталося після мого призначення, в інтернеті почали розганяти повідомлення, що ось змінили "наглядача за бурштином", а мені настільки було це смішно.

У людей не відбулася трансформація в голові, що ми прийшли щось змінювати в цій державі. І я вас запевняю, що незаконного видобутку бурштину в Житомирській області немає.

Курс — на дороги

— Регіону пощастило. Ви стоїте на трьох великих міжнародних трасах. Все будується?

— Все будується. І не тільки великі дороги, регіональні дороги. Коли вперше прийшов до президента доповідати про 100 днів своєї роботи, він запитав: "Скільки ти доріг хочеш побудувати?". Я кажу: "Ось, з того, що ми бачимо, — 94 км дороги". Він подивився і сказав: "А ти дороги збираєшся 10 років будувати? Мені так не підходить. Подумайте, як збільшити обсяги".

І ми торік побудували в області майже 200 км дороги. Це зовсім інший підхід. Ось, раніше, коли я прийшов, це було розмазування асфальту тонким шаром. Тому доріг не було, вони просто сходили разом з цим асфальтом.

Деякі "артисти"-дорожники досі намагаються з нами судитися за ті "роботи", які вони виконали. Хочуть відсудити 40 млн грн. Але наша правова оцінка абсолютна і правда точно за нами. А ці всі й раніше ні чорта не робили, ось хочуть і далі не робити, але продовжують судитися. Ми одним уже ніс втерли, які нам будували амбулаторії. Зробимо це і тим "великим" дорожникам, які не будували нічого, і за той асфальт, який з'їхав разом зі снігом. У нас ці всі акти є.

Ми будуємо міжнародні дороги. Дорога М1 — це дорога від Білорусі до Молдови фактично. Вже біля кордону з Білоруссю новий шматок лежить. Біля Житомира траса М21 — тут 15 км нових укладено. Зараз триває ремонт на розв'язці біля Бердичева, яка стоїть на трасі М21.

І знаєте, у нас дедалі менше і менше критики щодо будівництва доріг. Цього року буде побудовано 250 км.

У нас абсолютна взаємодія і така синергія з "Укравтодором". Ми домовилися, що вони нам допоможуть побудувати міст у Житомирі.

Але, ще раз повторюю — не тільки міжнародні траси, регіональні дороги. Дороги до шкіл, які ми також будуємо, дороги до амбулаторій, дороги до лікарень, між селами. Люди повинні отримувати нову якість життя. І це є стратегія програми "Велике будівництво".

Критикувати можна скільки завгодно. Треба брати й робити. Будувати мости, будувати дороги, будувати школи, будувати амбулаторії, будувати дитячі садки, і найголовніше — не просто будувати, а добудовувати. Ми добудували стадіон в Житомирі. Він будувався з 2008 року. Ось 26 березня ми його відкрили, й футбольний клуб "Полісся" грає на стадіоні. Хтось ляпає язиком, а ми беремо і робимо.

— Ви робите нові дороги, але у вас аграрна область. І всі ці фури, які возять зерно тощо, це ж відбивається і на покритті...

— Це боротьба на державному рівні. У нас на трасі М21 встановлюється новий ваговий контроль, на трасі М06 "Київ — Чоп" також ставиться ваговий контроль. На малих дорогах — це робота "Укртрансінспекції".

Але якщо не буде ставлення простих людей, для яких ми будуємо ці дороги, то і доріг не буде. Якщо вони будуть дивитися крізь пальці на всі ці перевантаження. Крім зерновозів, у нас же камінь тут добувають, брили валять по 40 тонн на свої машини. І ми не можемо, скажімо, в найдальшому куточку області побачити, як непорядний аграрій завантажив 40 тонн в машину. Але люди-то точно бачать і точно розуміють, хто вбиває їхні дороги, якими їм потім їздити.

Думаю, що один раз пояснити всім селом перевізнику, що не можна перевантажувати машину, повірте, це дуже боляче. Наступного разу ніхто не дозволить собі завантажити понад 20 тонн.

Коростишівський кар'єр

— Дуже красиве місце. З такою красою регіон — це просто "туристичний магніт".

— Це не те, що "туристичний магніт". Це наймальовничіший регіон нашої України. Зараз ми перебуваємо в Коростишеві на кар'єрі. Колись тут добували камінь. Потім люди пішли, і природа заповнила собою все.

І таких місць, насправді, на Житомирщині більш ніж достатньо. Кожні вихідні пів Києва приїжджає сюди. Частина Києва їздить до Коростишева, до Коростеня, де прекрасний парк. Частина Києва, хто сміливіший, їде до Кам'яного села, яке розташоване в Олевському районі. Це далеко, але зате там зупинився час, це наш Поліський Стоунхендж. Це кайф. Перезавантажитися після метушні, відпочити від асфальту.

Ось на карантин закрили кордони, і люди почали просто їздити на природу. Якби ще себе вели коректно...

— Як такий туризм зробити безпечним?

— Ви зірвали з язика. У нас були протипожежні навчання, ми відкрили першу локацію в лісі, яка облагороджена, з альтанками, з протипожежними засобами. Бо люди все одно йдуть до лісу, все одно смажать шашлики. А потім — палаємо. Потім палаємо і гасимо усім світом, усією країною гасимо ці пожежі. Тому у нас в лісі буде 80 таких локацій.

— У вас дуже успішні кейси боротьби з вирубкою лісу. У чому секрет?

— Так само як і з янтарю — великий скептицизм був. Я хочу віддати належне лісникам. Адже лісник для жителів сіл Житомирської області — це часто і швидка допомога, і соціальна допомога.

Ось ми зараз перебуваємо в Коростишівському лісництві. Ми зіткнулися з трагедією, коли вигоріло 40 тис. гектар, і саме лісники відроджують все. Тільки в цьому році вже висадили 12 тис. дерев.

Торік ми всі разом садили. І тоді у мене журналісти запитували: "Ви все це зробили для піару?". Але 8 тис. дерев посаджено в землю, ось вони прижилися, ось вони ростуть — нехай усі так піаряться.

— Скільки лісів в Житомирській області?

— 100 200 гектарів. Третина Житомирщині — це ліси. В області є 20 державних лісогосподарських підприємств та 10 комунальних.

Ми тільки за перший квартал збільшили боротьбу з незаконними рубками у 6 разів. Збільшили, не допустили незаконного вирубування на 5 млн грн.

Зараз усі лісовози, які возять дерево, — це лісовози з чіпами. Порушників поліція забирає на штрафмайданчики.

Я не можу сказати, що ми повністю викорінили проблему. Але ми методично ведемо боротьбу. Точно так, як ми подолали бурштин, як у нас немає незаконних заправок, як немає ігрових автоматів. Ось так у нас буде і порядок в лісі.

Органіка для веганів

— У вас же 22 гектари земель — це органічні підприємства. Правильно?

— Так, "ОрганікМілк", "ОрганікМіт" — це органічне молоко, м'ясо.

У нас навіть будуть органічні ягоди. Інвестори приїжджають, їм цікаво для постачань на Західну Європу. Так, у нас ця культура органічної їжі ще не настільки прижилася, але Західна Європа вже вимагає органічну продукцію.

— А що це за проєкт з веганським м'ясом?

— Це голландські інвестори, які хочуть вирощувати у нас бобові. Це щось нове, такого у нас ще не було. І ми надаємо їм максимальне сприяння. Намагаємося максимально прибирати ці фіскальні органи, які заважають.

Знову ж раніше люди як? У кожен кабінет — зайди, щось, кудись — занеси. Треба змінюємо психологію. Ще раз кажу — область у нас найсприятливіша для ведення бізнесу. Для мене це, напевно, найбільша похвала.

— А хто ви? М'ясоїд?

— М'ясоїд. Абсолютний м'ясоїд. Якщо немає м'яса — вважай, що не поїв. Але я обов'язково спробую веганське м'ясо. Кажуть, що за смаковими якостями воно не відрізняється від звичайного м'яса. Але я ще з тих старовірів все ж таки, для якого смачний — це шашлик, це стейк.

— Нещодавно читала про новий інвестиційний проєкт стосовно бурого вугілля. 1,5 млн дол. заходить до вас.

— Так, будуть виробляти органічне добриво, яке будуть постачати в азійські країни, в Саудівську Аравію, де є великий попит на нього. Житомирщина взагалі досить унікальна. Тут стільки всього є.

Дуже важливо, щоб компанії реєструвалися в Житомирській області. Щоб робочі місця створювалися і податки сюди платилися. І тоді люди перестануть виїжджати до Польщі на збір полуниці. Навіщо збирати полуницю в Польщі, якщо можна тут збирати ягоди, власне кажучи...

Позиція "нам усі повинні" — деструктивна

Ірина Гладка — переселенка з Донецька, в рідному місті не була вже 6 років. У Житомирі відкрила нетворкінгкафе Lampochka і очолює місцеву спілку переселенців. Віталій Бунечко ставить її в приклад. Всього ж в області зареєстровано 7 тис. внутрішньо переміщених осіб, в Житомирі — близько 2 200.

"Можна скаржитися на те, що війна забрала, що все залишилося вдома в Донецьку, а можна робити. Можна мати громадянську абсолютну позицію як Ірина. Ірина керівник громадської організації спілки переселенців "Світ на долоні". Позиція — що "нам усі повинні", напевно, відразу деструктивна. Адже досягнення мети — це рух назустріч одне одному. І держава намагається максимально. Я постійно говорю — так, ми не найбагатша країна, у нас обмежений ресурс, у нас частина територій окупована, у нас дуже багато грошей забирає зараз пандемія... Але держава намагається допомагати", — говорить голова Житомирської ОДА.

У Ірини невеликий бізнес, відкрили кафе перед пандемією у вересні й уже пережили три локдауни. Виживати в пандемію важко, але переселенка не впадає у відчай.

Гладка пояснює, що кафе Lampochka незвичайне, його створено за підтримки переселенців.

"Це соціальне підприємство, це незвичайний бізнес. Це підприємство — це від людей для людей, від громади переселенців, які хочуть продемонструвати, що ми не є ніяким тягарем, а навпаки. З прибутку ми вже запустили проєкт "Творчі долоні" для підлітків і дітей, у другому залі кафе проводимо вже для них майстеркласи, тренінги, від кулінарних до хендмейду. І у нас 50% працевлаштованих — це внутрішньо переміщені особи", — ділиться власниця кафе.

Люди, що створюють настрій в Україні

Наступна локація, яку демонструє Віталій Бунечко, — АТ "Житомирський маслозавод", який виробляє морозиво однієї з найвідоміших в Україні марок.

Екскурсію комбінатом проводить генеральний директор Сергій Вівсик.

"Зараз ми входимо до великий сезон — із травня до кінця вересня у нас триває безперервний процес випуску, тут люди працюють 24/6... У нас все морозиво виробляється на одному майданчику, тут працює 1 100 осіб у великий сезон, тобто ці люди творять настрій в Україні", — пояснює Вівсик.

Виробництво морозива повністю автоматизоване, люди залучені лише на прикінцевому етапі сортування та пакування. Торік придбали промисловий робот, який може виробляти 16 видів різних продуктів з морозива, аж до тортів і рулетів.

— Скільки сьогодні ви відвантажуєте продукції?

— Загалом за рік ми продаємо понад 27 тисяч тонн. Якщо взяти зимові місяці, то ми продаємо 600-650 тонн на місяць, а на піку — 6 тис. тонн на місяць.

— В які країни постачання?

— 26 країн світу. Але основні — близькі сусіди України: країни Балтії, Польща, Німеччина, Чехія, Молдова. На ринок Ізраїлю ми постачаємо дуже багато. Йдуть постачання нашого морозива в Ірак, в Америку навіть, співпрацюємо з Китаєм, з країнами Африки. Загалом, працюємо. Якби не другий або третій ступінь локдауну... Ось світом виставки не проходять через пандемію, чи не зустрічаємося, неможливо знайти нових партнерів. А так, думаю, ми б вийшли ще на нові ринки.

— Яке ваше найпопулярніше морозиво?

— Звичайно, пломбір у стаканчику — це наша національна гордість, "100% морозиво". Ось такий пломбір зріє 4 години.

Клуб керівників регіонів

— На що не вистачає часу?

— Знаєте, за правильного розподілу часу його вистачає. Але завжди хочеться більше.

— На читання улюблених книг?

— Вистачає. Це обов'язково. Я дуже люблю детективи. І навіть коли немає сил, я завжди себе змушую. Це вже певна звичка. По-перше, коли читаю, я переходжу в те життя на сторінках. Зараз я читаю детектив про Корморане Страйка. Я зараз "розслідую" вбивство 1974 року. І ось на ці 10-15 хвилин, іноді на пів години я просто відключаю голову, відключаю незаконну вирубку лісів, будівництво доріг. Я просто переходжу в Лондон і розслідую вбивство Марго Бамборро.

Дуже люблю скандинавські детективи. Дуже шкода, що Стіг Ларссон встиг написати всього нічого, але є його послідовники, як ось Ю Несбьо. Коли тільки в кінці книги зрозуміло, що і як — ось цим і цінні детективи.

— Наскільки вистачає часу на сім'ю, тим паче, якщо ви в різних містах?

— На сім'ю завжди буде недостатньо часу. Але весь вільний час я проводжу з родиною. Люблю сидіти з дружиною ввечері за келихом вина і розмовляти. У нас дуже живі діалоги, суперечки. Ми дуже доповнюємо одне одного. Вона у мене ресторатор. Тому поїсти у нас в сім'ї люблять.

Ми весь вільний час проводимо разом з дітьми. Я дуже кайфую від цього. А щонеділі ми їздимо до батьків на обід — це вже така добра сімейна традиція.

— З очільниками інших областей які стосунки?

— Я не можу сказати, що друзі, але ми дуже хороші товариші. Однодумці.

Ми ось якось з Віталіком Ковалем — це мій сусід з Рівного, який керує областю, — сиділи, розмовляли. І дійшли висновку, що ми дуже багато зробили від того, що прийшли не з чиновницького апарату, і багато зробили всупереч і продовжуємо робити всупереч.

Ми не зовсім стандартні, напевно, бюрократи й чиновники.

У мене теплі стосунки з Пашею Кириленком, який голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Я обожнюю Маріуполь, я обожнюю Донбас, але там своя специфіка. У Житомирі — своя.

Прекрасні стосунки з головою Чернівецької ОДА Сергієм Осадчуком — дуже інтелігентний хлопець, викладач.

Сергій Гайдай — керівник Луганської області.

Ось ми — перша плеяда, яких вже давно призначили, і ось ми так разом купкою і тримаємося. Безумовно, я з великою повагою ставлюся до всіх. У нас, знаєте, такий клуб голів ОДА. Ми спілкуємося, ми радимося, ми підтримуємо одне одного. Мені приємно, що я вже такий досить досвідчений голова ОДА. Зі мною радяться і я з задоволенням допомагаю хлопцям, які приходять.