Важке поранення, фільтраційні табори та звільнення з полону — історія захисника Маріуполя

Анатолій Волошин майже три десятиліття був пастором протестантської церкви у рідному Маріуполі. На схилі віку на долю чоловіка випали нелегкі випробування. Важке поранення, російський полон і, врешті, порятунок. Хоча рідні вже не сподівались побачити його живим. Історію порятунку захисника Маріуполя дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

На захист свого дому Анатолій Волошин став наступного дня після повномасштабного вторгнення Росії. Чоловік приєднався до сил територіальної оборони Маріуполя. 

"Я по новинах дивлюсь, що їдуть колони. Заходять в Україну. В мене таке розуміння, що це війна. Сину сказав, що я іду подивитись, що відбувається. З собою у мене були документи, я проходив повз військкомат. Зайшов. Офіцер спитав, хто тут є із ТрО. Я відгукнувся", — розповідає захисник Маріуполя Анатолій Волошин. 

Чверть життя працював на бульдозері. Ці навички стали у пригоді під час будівництва окопів та оборонних укріплень у місті. 

"На самому краю міста потрібно було викопати траншею. Це було 1 березня. Я працював на ризиковій ділянці", — каже чоловік. 

Згодом Анатолія прирядили до полку "Азов". Якось, повертаючись із завдання, він з побратимом на авто потрапив під ворожий обстріл. Чоловік отримав важке поранення. Осколок розірвав м'язи на руці, пошкодив нерви та проник у грудну клітку, поламавши ребра. 

"Розірвало так, що я бачив свій суглоб. Якби спалахнула машина, то я б горів живцем. Не хотілося так помирати, тож я виліз з машини, впав і пролежав там 15 хвилин. Все життя було перед очима", — пригадав Анатолій Волошин.

Чоловіка прооперували у місцевому шпиталі. Росіяни не залишили поза увагою медзаклад. Невдовзі туди теж прилетів ворожий снаряд. Задля безпеки Анатолія перевезли на "Азовсталь". До госпіталю, що був розташований у підвалі на території заводу щодня прибували люди. 

Той час Анатолій згадує як страшний сон, адже і вдень, і вночі російські літаки скидали на завод бомби. З моря катери обстрілювали його ракетами. У травні військові з "Азовсталі" отримали наказ здатися у полон. Анатолія спочатку відправили в "Оленівку" на Донеччині, потім перевели у 38 колонію Довжанська у луганській області. 

"В "Оленівці" був фільтраційний табір. Нас водили на допити. Знімали відбитки пальців, робили ДНК-тести. Мене називали фашистом-інтелігентом, через окуляри", — зізнався захисник. 

У полоні Анатолій дуже схуд та не забував молитися за Україну і мир, підіймав моральний дух побратимів. У чоловіка троє синів та дочка. Рідні 295 не знали де батько. Марно шукали його за фотографіями в інтернеті. В цей час чоловік не мав сумніву щодо того, що його обов'язково звільнять. 

Анатолія Волошина обміняли 7 березня 2023 року. Нині пастор живе у Києві разом із сином. Чоловік мав два бажання — навчитися кататися на роликах та побувати у відкритому океані під час шторму. Перше вже здійснилось. 

Читайте також: Морпіх Олександр Дідур пережив російський полон та теракт в Оленівці — історія захисника