Україна повертає Крим: "Неофициальный разговор" з постійним представником президента в АРК Антоном Кориневичем

Чому киянину "болить" Крим, як Україна захищає кримчан, як повернути окупований півострів і що варто відвідати в Криму після деокупації. Про це і не тільки розмовляємо з гостем програми "Неофициальный разговор" — постійним представником президента України в АР Крим Антоном Кориневичем.

Антон Кориневич — 35 років, юрист-міжнародник, кандидат юридичних наук, доцент. Народився в Києві, закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, потім там і викладав. З 2014 року Кориневича активно залучали як експерта до роботи правоохоронних органів України, міжнародних організацій, неурядових правозахисних організацій, робочих груп з питань Криму та Донбасу.

Він також є розробником нормативно-правових актів, пов'язаних з окупацією Криму і збройним конфліктом на Донбасі, зокрема законопроєкту № 2689 про належну криміналізацію міжнародних злочинів.

У червні 2019 року Антона Кориневича призначено постійним представником президента України в Автономній Республіці Крим.

Ведуча програми — Ірина Твердовська.

Про стратегію деокупації Криму

— Цього року дуже багато подій, які пов'язані з темою Криму. Президент підписав стратегію деокупації Криму, на 23 серпня запланована "Кримська платформа". Почнемо зі стратегії.

— Ми (наша команда) над нею працювали, починаючи з найпершого дня. І для нас головне, що цей документ з'явився.

— А чому він не з'являвся протягом семи років?

— У мене теж є це питання. Мені здається, що ми минулими роками дуже часто говорили, і правильно говорили, що Крим — це Україна, але ми не ухалювали жодних рішень. У нас не було нормативно-правової бази, яка була б головним інструментом для руху всіх державних органів в Україні треком деокупації.

Що таке стратегія? Стратегія, по суті, — це широка рама, яка свідчить про те, як держава Україна працює у напрямку деокупації та реінтеграції тимчасово окупованого Криму. Стратегія — це основа для діяльності всіх державних органів щодо Криму. Щоб це не було "лебідь, рак і щука", а щоб ми, профільні міністерства, профільні відомства, правоохоронні органи, чітко розуміли, які ключові меседжі щодо Криму.

— І які ключові меседжі?

— Ключове — це те, від яких речей Україна не відходить. Наприклад, там чітко написано, що ніякої води в Крим до деокупації. Так, тепер це частина стратегії деокупації. Або що Україна відстоює свої інтереси в міжнародних судових установах.

Стратегія містить багато важливих тематичних блоків: інформполітика, захист прав людини, економічна складова, екологічна складова, культурна, технічна складова, соціально-економічні права... Тобто, по суті, всі ті проблемні речі, які виникли в Криму після його окупації Російською Федерацією.

— Заради справедливості, Крим і деокупація Криму були на слуху всі ці роки. Те, що не було документа, — це факт. Але все-таки ми завжди декларували, що будемо відстоювати свою позицію в міжнародних судах і що будемо вимагати реакції.

— У деокупації Криму є зовнішня і внутрішня складова.

Ось зовнішня — міжнародні організації, міжнародні суди, тепер вже і "Кримська платформа". І Україна дійсно дуже активно поводиться всі роки тимчасової окупації в межах роботи міжнародних організацій, в міжнародних судах. Безумовно, це факт.

Ми говоримо про те, що у нас не було внутрішньої складової. У нас найсильніші рішення щодо Криму, позиційні рішення, стратегічні рішення ухвалюються лише зараз. Це і сама стратегія, і указ президента, який підписаний 26 лютого — в День опору окупації Криму, це й окремі заходи, спрямовані на деокупацію і реінтеграцію Криму.

— Які це заходи?

— Їх три. Перше — вже заснований оргкомітет саміту "Кримська платформа". Друге — президент дав доручення РНБО розробити проєкт Стратегії деокупації та реінтеграції Криму, і третє — Кабміну доручено розробити Стратегію розвитку кримськотатарської мови та ухвалення алфавіту цієї мови на основі латинської графіки.

Ось такі рішення раніше не ухвалювали. Так, ми говорили про деокупацію Криму, але у нас не було політичних рішень. Це дуже важливо, особливо напередодні "Кримської платформи". Адже, приходячи до наших міжнародних партнерів з проханням про сприяння, ми повинні показати, що ми самі щось робимо.

— Наскільки мені відомо, у Меджлісу були свої побажання, чи врахували їх?

— За обговоренням стратегії до її ухвалення наглядала Рада національної безпеки та оборони. Була створена робоча група, до якої увійшли представники держорганів, громадськості та, звичайно, представники Меджлісу кримськотатарського народу.

На сам проєкт документа було подано близько 1 тис. правок, зауважень і коментарів. Безумовно, всі неможливо врахувати. Підсумковий обсяг документа — близько 20 сторінок тексту формату А4.

Ключове, за що ми агітували: щоб у цьому документі були згадки про корінні народи як про явище. Ви знаєте, що закону про корінні народи ще немає, а в стратегії у нас про корінні народи вже чітко сказано. Так само ми адвокатувати, щоб у тексті були згадки про кримськотатарський народ. І там це є: в контексті культури, розвитку культурних інституцій кримськотатарського народу, про захист спадщини кримськотатарського народу, про очікувані результати відновлення прав кримськотатарського корінного народу.

Стратегія — це широка рама. Це якісний документ. Але, безумовно, він не міг увібрати в себе всі зауваження, коментарі та редагування.

Зараз дуже важливо, що на виконання цієї стратегії має бути розроблений план дій, план заходів. І ось цей план заходів повинен складатися з конкретних законопроєктів. Я вважаю, що те, що шановні лідери корінного кримськотатарського народу озвучували, цілком може увійти до цього плану дій.

Про "Кримську платформу"

— Тепер спробуймо розкласти суть "Кримської платформи". Це про що? Це чергові декларації чи це з розряду конкретних якихось кроків?

— "Кримська платформа" — це головний захід на міжнародній арені з питань деокупації Криму. Ця ініціатива президента Володимира Зеленського про те, що у нас немає міжнародного майданчика, де ми могли обговорювати тему Криму. У нас є такі майданчики для Донбасу — "Мінськ", "нормандський формат".

І ось "Кримська платформа" може і повинна стати таким місцем єднання наших міжнародних партнерів, де б вони працювали разом з нами над тематикою деокупації та реінтеграції.

І ми зараз працюємо над тим, щоб перший саміт пройшов 23 серпня. Запрошені лідери держав, урядів, тобто рівень найвищий. І результатом саміту має стати підписання Кримської хартії.

Ми вважаємо, що дуже важливо, щоб у "Кримській платформи" був такий, знаєте, back office — команда менеджерів, яка зможе потім постійно тримати контакт з нашими міжнародними партнерами та зможе пропонувати їм проєкти.

— А що можуть зробити міжнародні партнери, крім того, як висловити стурбованість?

— Ось ми й хочемо, щоб ми від політичних гасел і заяв перейшли до конкретних дій. Ось ми зараз напрацьовуємо правову базу, якої не було.

Вдумайтеся: ми мали сильні міжнародні резолюції, резолюції міжнародних організацій щодо Криму, а сильних державних рішень на найвищому рівні у нас не було. На рівні глави держави зараз це є, це правильно.

Також на базі нашого представництва ми разом з правозахисними експертними організаціями напрацювали своєрідну чернетку, яку ми назвали "Меню проєктів". І ось такий документ ми зможемо показати нашим міжнародним партнерам і сказати: ось погляньте, проєкти інфраструктури, проєкти культурної спадщини, проєкти онлайнпослуг для наших жителів тощо.

Тобто ми зараз працюємо над конкретними речами, які ми, як держава, могли б у межах "Кримської платформи" запропонувати нашим міжнародним партнерам.

Про роботу з кримчанами

— Чим представництво президента України в АРК може конкретно допомогти жителям окупованого Криму?

— Наша команда працює півтора року, і весь цей час ми не виходили з теми допомоги нашим громадянам.

Наприклад, розвиток контрольних пунктів в'їзду-виїзду (КПВВ). На них вже діють сервісні центри. Зараз, під час пандемії, є можливість там зробити безкоштовний експрестест на коронавірус, і це працює. Я сам бачив, що для громадян це важлива послуга.

Наше представництво за 2020 рік пропрацювало понад 5 800 заяв громадян, як тих, які постійно проживають в Криму, так і внутрішньо переміщених осіб. Такого не було ніколи за роки діяльності цього органу після окупації. Це в шість разів більше, ніж у 2019 році!

Держава працює по треку захисту прав наших громадян, і ми будемо робити все, щоб захищати їх права, зокрема майнові права. Тому рекомендую громадянам звертатися до нас у будь-якій ситуації, коли їм важливо отримати інформацію або допомогу від держави. А ми будемо робити все, що від нас залежить, щоб надати допомогу.

— Скільки людей залучені до вашої команди?

— Загалом нас зараз 24 людини. Наша служба звернень громадян працює в Херсоні, там 5 працівників. Над питаннями перетину КПВВ працюють близько 10 працівників.

Слава богу, зараз КПВВ на адмінлініі з Кримом відкриті, але потрібно ще працювати над тим, щоб якомога більше спростити процедуру перетину адмінлініі нашим громадянам.

Про водний колапс і виселення

— Поговорімо про складне питання — це подача води на Кримський півострів. В інтерв'ю нашому телеканалу Леонід Кравчук сказав: якщо в Криму буде водна катастрофа, я вважаю, потрібно Криму допомогти. Ваша позиція?

— Позиція дуже чітка. Ніякої води в Крим до деокупації. Це дуже чіткий меседж, це зараз one voice позиція всіх держорганів України, які певним чином займаються питаннями тимчасово окупованих територій. Це важливо розуміти.

Тепер щодо питання про катастрофу. У Криму, власне, вже катастрофа відбувається, тому що Крим тимчасово окупований Російською Федерацією. Російська Федерація переселила в Крим, можливо, близько пів мільйона своїх громадян, незаконно — це системний воєнний злочин. Російська Федерація наситила Крим своїми військовими, так званими правоохоронцями. Вона змінює Крим, вона будує там нові об'єкти, багатоповерхові. І, безумовно, вода може йти на потреби військового персоналу та ось цих нових проєктів, які там реалізує держава-окупант.

— Але на цій території, тимчасово окупованій, залишилися наші співгромадяни, які виявилися заручниками ситуації.

— Але наші співгромадяни в спілкуванні з нами, з іншими держорганами, з тими, хто живе на підконтрольній уряду України території, абсолютно чітко говорять, що вони розуміють позицію держави Україна. І вони не ратують і не підтримують відновлення постачання води Північно-Кримським каналом до деокупації Криму.

Тут потрібно розуміти, що Російська Федерація, як держава-окупант, дуже багато сил, часу і зусиль зараз вкладає в окуповану територію. Але вона не може розв'язати питання води. Не може. Це дорого, це складно. Тому, якби ми пішли на якісь кроки, то ми б розв'язали, по суті, єдину проблему держави-окупанта. Ми не можемо на це піти.

Це й абсолютно чітка позиція з погляду міжнародного права. Державу-окупанта ніхто туди не кликав. Але оскільки вона тимчасово окупує цю територію, вона і відповідає за все, що там відбувається, зокрема за потреби цивільного населення, які проживають на тимчасово окупованій території.

І я думаю, що наша позиція повинна залишатися такою, якою вона є зараз.

— Ви торкнулися теми штучного заселення Криму громадянами Росії. В інтерв'ю нам Олексій Резніков сказав, що він противник слова "депортація", але це не означає, що держава Україна, як будь-яка інша держава, не має право на виселення чужих громадян, які були переселені. Яка ваша думка?

— По-перше, ми повинні розуміти, що це системний воєнний злочин — переселення своїх громадян з метою змінити демографічний склад населення окупованих територій. Це ж не просто так робиться, це здійснюють спеціально, щоб звідти видавити проукраїнських громадян, українців, кримських татар, які не лояльні до окупаційного режиму, і заселити туди своїх громадян, які будуть лояльні.

І насправді політика Російської Федерації загалом змінює Крим. Вона змінює або намагається змінювати Крим. Вона намагається змінити його демографічно, культурно, екологічно... Вони хочуть, щоб Україна не згадувала той Крим, який був до 2014 року, або ж щоб Крим не пам'ятав про Україну.

І цим системним воєнним злочинам повинна бути дана оцінка, зокрема й офісом прокурора Міжнародного кримінального суду.

А коли український прапор повернеться до Криму, то громадяни, які приїхали з регіонів Російської Федерації, як іноземці якийсь час зможуть перебувати на півострові. Але потім вони повинні покинути нашу територію, ось і все. Це нормальний процес.

Про улюблені місця в Криму

— Чому вам, як киянину, так "болить" Крим?

— Тому що це моя держава. І я зараз можу бути корисний державі. Я юрист-міжнародник, займаюся міжнародним гуманітарним правом, правом збройних конфліктів, велика частина якого стосується правового режиму окупації. Тому я можу бути корисним своїй державі.

Крим зайняв більшу частину мого серця, моїх думок і всього того, з чого складається моє життя щодня. У мене є дві прекрасні заступниці — Дар'я Свиридова і Таміла Ташева, вони кримчанки. Я думаю, що у нас емоційна складова Криму в команді дуже добре відчувається.

— Де ви бували в Криму до окупації, які найулюбленіші місця?

— Усюди бував. Кацивелі, Форос, Алупка, Алушта, Місхор, Гаспра, Кореїз, Судак, Новий Світ...

А улюблені місця... Знаєте, напевно, Кацивелі, тому що ми з батьками там були найчастіше. І це дійсно такий шматочок раю на землі.

Я дуже сумую за Кримом. По суті, все дитинство пройшло в Криму.

— Після деокупації Криму куди ви поїдете насамперед?

— Звичайно, ми всі чекаємо повернення українського прапора до Криму. Я дуже хочу, щоб мої діти побачили Крим. Вони мене питають про це. Бо вони багато чують про Крим і знають вже дуже багато речей, жодного разу там не побувавши в житті. Я дуже хочу, щоб вони побачили цю красу...

А повезу я їх... Ну, в Кацивелі точно повезу і, напевно, в Алупку теж. Ще Судак і Новий Світ, щоб показати різні грані морського узбережжя. Також дуже хочу повезти їх до Бахчисараю, щоб познайомити з культурною спадщиною кримськотатарського народу.

Я впевнений — український прапор повернеться, і ми обов'язково поїдемо до Криму всією сім'єю.