Топ-книг із найкращими екранізаціями у 2021 році: "Утро Дома" з Дмитром Слівним

Екранізації книг приносять авторам не тільки гонорари, а й додаткову славу. Деякі твори починають перечитувати через десятиліття після кінопрем’єр — їх потім вносять до списків бестселерів.

Які книги набули популярності після екранізації та які фільми, зняті за книгами у 2021 році, варто дивитися — розповів книжковий оглядач та журналіст Дмитро Слівний в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський. 

— Ми сьогодні говоритимемо про фантастику, зокрема про "Дюну" та її останню екранізацію. Розкажи про "Дюну", чим вона така примітна?

— Це монументальний епічний твір Френка Герберта. Він автор. Відомий завдяки, насамперед, циклу романів "Дюна", "Діти Дюни" і так далі. Це така стопка книг. З них перша — сторінок на 600.

Було моїм великим розчаруванням, коли ти дивишся кіно, а воно обривається на половині. "Дюна" — це багатошаровий твір, де є хвацький заміс арабської, ізраїльської, бедуїнської культур. Все це в декораціях середньовіччя, але водночас у майбутньому. Тобто є битва на мечах, при цьому є міжзоряні перельоти, силові поля.

Головне, що ми всі знаємо — Дюна замішана на меланжі. Це пряність, яка дає надприродні здібності, дозволяє пересуватися, прокладати маршрути для міжзоряних перельотів тощо. Це дуже складний, дуже глибокий світ, і якщо ти з ним не знайомий, прийшовши вперше в кінотеатр, можна нічого не зрозуміти.

Звісно, ​​фільм — це фієста для очей. Це візуально дуже гарно. Це цікаво за сценарієм. Це дуже круто за грою акторів і так далі. Але деякі моменти, якщо ти не знайомий із самою історією та книгою, тобі будуть незрозумілі. Там була війна зі штучним інтелектом, тому вони не користуються комп’ютерами. Тобто зоряні маршрути, всі ці математичні обчислення прокладає гільдія астрогаторів, які харчуються цією пряністю і у них виникають надприродні здібності. Вони починають бачити і знати, прораховувати те, що зазвичай не можуть.

Все зав’язано на прянощах, на палацових інтригах і, мабуть, філософії особистісного зростання. Тому що там є школи, які поставили собі за мету розвиток ментальних здібностей людини. Після того, як вони перестали користатися комп’ютерами, необхідно було розвивати мозок. Тобто якась Школа Бене Гессерит, дуже давня.

— І жіноче питання як порушено круто.

— Жіноче питання порушено. Взагалі питання екології дуже добре порушено, якщо ми про це. Тому що Гербер писав свою "Дюну" після того, як закінчив роботу з екології щодо опустелювання океанських прибережних зон. Він зацікавився цією проблемою екології, чому так відбувається. Світ Дюни був створений на основі його знань про екологію.

Дюна — пустельна планета, де дуже мало води. Це найбільша цінність. Але глобальний план — зробити з Дюни рай, і теоретично це можливо. Знову ж таки, крізь сюжет проходить ця думка, що в майбутньому, згідно з пророцтвами, Дюна має перетворитися.

— Чи варто читати книгу "Дюна" на сьогоднішній день? Чи достатньо подивитися фільм?

— "Дюну" важко читати. Коли є перестрілки, розвиток сюжету, інтриги — цікаво, так. А коли він переходить у філософсько-релігійні роздуми — по-різному. Можливо, комусь буде цікаво. Але мені було тяжко. Тобто ти пробираєшся через ці діалоги, коли доходиш до моменту екшену. Це такий хлопчаковий підхід. Тому може бути місцями нудно, розтягнуто, складно, довго. І треба бути дуже розумним та знати непогано історію, тоді тобі буде цікаво.

— Який другий твір ми хотіли обговорити сьогодні, пов’язаний із екранізацією?

— Є така відома людина на ім’я Айзек Азімов. Азімов написав велику річ. Називається вона "Підстава" чи "Академія", як перекладають. Це книга про тисячолітню історію.

Великий період часу була людина Гері Селдон, яка, користуючись математичними методами, заснувала науку психоісторія і передбачила розвиток якоїсь імперії людства, яка вже розрослася на тисячах світів. Найближчим часом є ймовірність, що імперія впаде.

Звичайно, це не подобається імператору, який править тисячі років — вони клонують самі себе, тобто править одна й та сама людина. Загалом, Селдон опубліковує цю свою працю. Його посилають на планету подалі кудись, де ґрунтується ця якась академія — вчені, які займаються питаннями психоісторії, як далі складатиметься майбутнє і як позбавити серйозних наслідків цей період розпаду імперії. Як полегшити крах.

Це початок, що їх відправляють туди. Потім минає 50 років. Ми бачимо розвиток цього суспільства, імперії, взаємин, що відбувається на Транторі, що відбувається на інших планетах. Трантор — це столиця, планета-місто. Все дуже технологічно, дуже складно, цікаво.

Потім минає ще 80 років. Щодо серіалу за цією книгою, вийшов уже перший сезон. П’ята серія — це момент, коли ми дивимося історію через 50 років після заснування. Це цікавий серіал, навіть якщо ви не читали книгу.

— У сучасному світі, маючи сучасні технології та спецефекти, є книги, які неможливо екранізувати?

— Мені здається, що все залежить від художника. Зараз технічні засоби дозволяють зробити практично все. Наскільки твоєї фантазії вистачає. Якщо ми говоримо про Станіслава Лема, він майстер опису. Там може на двох сторінках бути опис цього Соляріса, що з ним відбувається. До того ж, Лем сам казав, що: "Я собі не уявляю, що я там пишу, тобто я собі в голові цей Соляріс не уявляю. Я просто люблю красиво розставляти слова".

Ще радянський кінематограф, коли Тарковський екранізував "Соляріс", сам автор Лем мав велике питання, як вони збираються технічно це зробити. Вийшло непогане кіно. Воно орієнтоване не так на спецефекти, звісно.

"Соляріс" — це глибока філософська річ. Ці речі, де є внутрішні переживання людини і при цьому божевільні види якихось космічних об’єктів, структур, складно передати. Тут все залежить від автора, від режисера.

— Тобто ми приходимо до того, що на сьогоднішній день нічого неможливого немає.

— Я думаю, що ні. Важко екранізувати внутрішній світ, на мою думку. Як його передати, щоби було співзвучно до автора. Мені хотілося б подивитися "Непереможний". Що таке "Непереможний"? Світ, де у людства все добре, воно на піку розвитку, і з’являється непереможний корабель, який усе може знищити. І є інший корабель, попередник цього, який пропадає безвісти. Вирушає за ним рятувальна місія на такій самій суперкрутій ракеті. І що там із ними відбувається? У Лема є думка про "розумну хмару", про комах, що мислять. Це загальний організм, який з’являється вперше у "Непереможному". Це важко екранізувати. Складно щодо візуальних ефектів.