Без "свежей крови" нельзя: судебную реформу в Украине обсуждаем с Федором Вениславским и Ириной Шибой

В Україні триває судова реформа. Згідно з перетвореннями, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) відбиратиме конкурсна комісія з шести осіб: троє суддів і троє незалежних міжнародних експертів. Народні депутати ухвалили 453-тю поправку, яка передбачає, що міжнародні експерти матимуть вирішальний голос під час відбору кандидатів до ВККС. Раніше до ухвалення цієї поправки закликали громадські організації. Президент Володимир Зеленський повернув документи назад до Ради через "правки, які частково конкурують між собою".

Одночасно комітет Верховної Ради з питань правової політики підтримав усі 6 правок, запропонованих президентом щодо закону 3711-д "Про внесення змін до закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України". Найважливіша з них стосувалася надання міжнародним представникам, які працюватимуть у складі конкурсної комісії, визначального голосу в цій самій комісії.

Детальніше нюанси реформування української судової системи у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" роз'яснюють представник президента України в Конституційному суді України (КСУ) Федір Веніславський і виконавча директорка Фундації DEJURE, експертка із судової реформи Ірина Шиба.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Чому президент ветував законопроєкт?

Шиба: Проблема в тому, що вже кілька років наші міжнародні партнери, активісти та багато експертів заявляють, що судова система сама себе очистити від недоброчесних, корумпованих суддів не може. Тому з'явилися агенти змін, незалежні експерти. Ними повинні стати міжнародні експерти або експерти, яких рекомендують міжнародні організації, які дають гроші Україні на антикорупційні реформи.

Саме така роль у відборі членів ВККС була передбачена в законопроєкті 3711-д. І вирішальна роль під час оцінки доброчесності майбутніх кандидатів і членів комісії повинна була бути за голосами саме міжнародних кандидатів, а не інших суддів. Але сталася помилка: під час голосування депутати одночасно ухвалили дві поправки, між якими був конфлікт. І тому президенту потрібно було ветувати законопроєкт, щоб розв'язати проблему.

Зрештою він зробив це, залишивши вирішальну роль у відборі за міжнародними експертами. Тепер пас — на полі парламентаріїв, які наступного тижня повинні ухвалити законопроєкт.

Веніславський: Пропозиції президента абсолютно обґрунтовані, вони спрямовані на поліпшення змісту тексту ухваленого закону. У чому проблема і чому президент застосував право вето? Насамперед тому що було проголосовано технічно дві правки, які трошки конфліктували між собою та по-різному визначали порядок голосування конкурсної комісії, до якої входять три представники міжнародних експертів, міжнародних правозахисних організацій, які надавали технічну допомогу Україні у сфері судоустрою, і три представники Ради суддів.

В одному варіанті, який був саме компромісним і влаштовував і міжнародних партнерів, і знайшов підтримку в залі, було передбачено, що рішення ухвалюється більшістю. Більшість — це чотири людини, з яких принаймні двоє повинні бути міжнародними експертами.

А друга правка, яка також була проголосована, передбачила, що рішення ухвалюється більшістю, за умови, що в цій більшості є два представники міжнародних експертних організацій та два представники Ради суддів. Фактично, другий варіант міг бути предметом зловживань, тобто представники Ради суддів могли б заблокувати будь-яке рішення.

А так, може бути дві людини — рішення ухвалено, плюс два представники Ради суддів, а може бути три представники міжнародних організацій та один представник Ради суддів — і рішення все одно ухвалено.

— Яка з цих правок залишиться у фінальному варіанті законопроєкту?

Веніславський: У фінальному варіанті залишиться правка, при якій рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість членів ВККС, за умови, що в цій більшості є щонайменше два представники міжнародних організацій. Тобто може бути два, може бути три. І представники Ради суддів не зможуть блокувати жодне рішення. Щоб не було ніяких гіпотетично можливих зловживань.

— Навіщо потрібно віддавати міжнародним експертам вирішальний голос у виборі українських суддів?

Шиба: Ми в Фундації DEJURE вважаємо, що без цього здійснити реальну судову реформу неможливо, оскільки з 2016 року ми намагалися очистити судову владу від непорядних, корумпованих суддів, які кидали активістів без підстав під арешт або допомагали відбирати майно у громадян.

Вони не були покарані саме через те, що в попередньому ВККС і Вищій раді правосуддя більшість членів були суддями, які в цій системі давно, вони не хочуть карати своїх колег за мантією, вони допомагають їм приховувати їхні порушення і навіть просуватися по службі. Ми бачили, що кандидати, які не пройшли до Антикорупційного суду, де були задіяні міжнародні експерти, в результаті були обрані з'їздом суддів зі складу Вищої ради правосуддя, який вирішує, кого призначати та звільняти з посади суддів.

Міжнародні експерти в попередньому відборі до Антикорупційного суду показали, що вони здатні об'єктивно оцінювати й не допускати конкурсами до високих посад кандидатів, у яких в біографії є ​​"темні плями".

Судді системи закривають очі на порушення своїх колег, тому що вони дуже часто самі винні в аналогічних порушеннях. Тому ми не віримо, що без "свіжої крові" в цій системі, в цьому відборі можна буде сформувати дійсно незалежну комісію.

А першим завданням цієї комісії буде заповнити 2 тис. вакантних посад суддів по всій країні.

Звичайно, ми раді тому, що президент наклав вето на законопроєкт у частині голосування. І ми вважаємо, що це правильно, що міжнародні експерти матимуть пріоритет під час голосування за добропорядність.

Але також у цьому законопроєкті нас хвилює ще нюанс з Вищою радою правосуддя, який залишився. На сьогодні законопроєкт свідчить про те, що ця комісія повинна сформувати список 32 кандидатів, з яких 16 будуть обрані Вищою радою правосуддя. Парламент наступного тижня також розглядатиме законопроєкт 5068, який стосується саме Вищої ради правосуддя.

Якщо він не встигне проголосувати за цей законопроєкт у такому форматі, який дійсно дасть змогу нам також забезпечити, що й ця рада буде добропорядною, то будуть проблеми з майбутнім відбором цієї комісії, оскільки зараз до персонального складу цієї ради є великі претензії.

Вона неодноразово притягувала до відповідальності суддів, які говорили про корупцію та намагалися боротися з системою, і, навпаки, не хотіла відстороняти, наприклад, голову Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) Павла Вовка. І не дала притягнути до відповідальності суддів Майдану.

— Але колізія правок — не єдиний суперечливий момент?

Веніславський: Абсолютно правильно, що не лише колізія [правок] є підставою для застосування права вето. Там ще є технічний момент — забезпечення пропорційного представництва суддів у складі ВККС. Тому що закон вимагав, щоб там були представники й суддівського корпусу, тобто чинних суддів або суддів у відставці, й представників інших професій. Повинна бути збережена професія, яку не взяли до уваги. Президент ось на це вказав.

І також два технічних моменти. Перший — якщо з якихось причин відсутній голова Вищої ради правосуддя, то його повноваження за цим законом повинен здійснити виконувач обов'язків, а це не було передбачено. Тобто якби було передбачено, що тільки голова Вищої ради правосуддя подає відповідні кандидатури, а його не було з якихось причин на місці, а був виконувач обов'язків, то формально та юридично він міг виконувати ці повноваження.

І остання пропозиція президента стосується забезпечення діяльності конкурсної комісії. Це є, звісно, досягненням, що там будуть представники міжнародних правозахисних організацій. Не всі можуть володіти належним чином українською мовою, тому перекладачі та інший обслуговувальний персонал, допоміжний, і порядок їхнього фінансування теж є однією з пропозицій президента.

Я впевнений, що наступного тижня, з понеділка, ми цей закон, з урахуванням зауважень і пропозицій президента, ухвалимо, і він швидко буде запроваджений у дію.

— Чи згодні ви з тим, що говорила Ірина Шиба про наступний крок на шляху судової реформи, про Вищу раду правосуддя? Чи повинно це бути наступним пунктом?

Веніславський: Це повинен бути паралельний процес. І він уже відбувається.

Минулого тижня Комітет правової політики рекомендував Верховній Раді України ухвалити у другому читанні загалом законопроєкт про внесення змін до закону про Вищу раду правосуддя, про вдосконалення діяльності та відбору кандидатів і про службу дисциплінарних інспекторів, які повинні зробити більш швидкою діяльність Вищої ради правосуддя. І технічну підготовку матеріалів забезпечуватиме дисциплінарна комісія.

Що стосується цього законопроєкту, питання в тому, що він повинен бути майже паралельно ухвалений, тому що там також передбачено, що етична рада повинна оцінити морально-етичні та професійні якості й кандидатів на вакантні посади членів Вищої ради правосуддя, й чинних членів Вищої ради правосуддя. І на це відведено законом, з перехідними положеннями, три місяці, для того щоб ми все це синхронізували.

Виходить така ситуація: має бути повернуто довіру до Вищої ради правосуддя, повинні пройти перевірку етичної ради всі члени Вищої ради правосуддя, а потім уже ті, які пройдуть, повинні будуть призначити членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яку створюватиме кваліфікаційна комісія. І це повинно бути синхронно, щоб ми не втрачали часу. І я прогнозую, оптимістично, що десь у листопаді-грудні вже повинна бути й нова Вища рада правосуддя, і вона повинна призначити членів ВККС.

— Коли у таких важливих законопроєктах, що стосуються реформ в Україні, з'являються подібні нестиковки з правками, чи не стане це причиною якихось проблем надалі?

Шиба: Звичайно. Тому ми й сподіваємося завжди, що депутатами повинні ставати люди, які найбільш професійні, і мають досвід у питаннях, які вони розв'язують. На жаль, на етапі підготовки у комітетах так сталося, що не було сильної позиції та підтримки, саме позиції міжнародних експертів.

І лише сильна позиція з боку Офісу президента й багатьох громадських організацій та їхні запити на те, що повинно бути надано їм це право, змінило ситуацію, і в парламенті змінилося рішення.

Але депутати, коли все-таки ухвалили дві правки, які між собою конфліктували, вони могли це змінити до передачі президенту. Але, на жаль, Разумков не захотів цього зробити й передав далі документ президенту.

Тому дуже важливо, абсолютно ви маєте рацію, робити все правильно, щоб за 3-4 роки не було причин оскаржувати такі законопроєкти та щоб Конституційний суд їх не визнавав неконституційними.

Веніславський: Я тут згоден з Іриною, що є людський фактор, але, на мій погляд, у цьому разі більш вагомою причиною є — я навіть можу назвати це спецоперацією певних наших політичних опонентів, які вважають себе кращими в країні юристами. І вони достатньо розумні, але цей інтелект вони використовують, щоб цілеспрямовано провокувати таку негативну ситуацію.

І це вже не вперше, коли правки вони ставлять або на підтвердження, або на облік, вони роблять свідомо розбалансування закону. І, по-моєму, президент протягом останнього року змушений втретє застосовувати право вето, щоб усувати ці штучно створені колізії.

— Говорячи про повернення довіри до судової системи, ми розуміємо, що на місцях буде певний опір, і ця "суддівська мафія" навряд чи зникне після перезавантаження комісії ВККС або Вищої ради правосуддя. І навряд чи одномоментно відбудеться заповнення 2 тис. вакантних місць у судовій системі. Коли ж ми зможемо сказати: "В Україні з судами все добре"?

Веніславський: Я думаю, що в усій судовій реформі головною є не діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка повинна забезпечити вакансії й забезпечити добір сумлінних, моральних людей, а діяльність саме Вищої ради правосуддя.

Судді, які виносять очевидно неправосудні, "замовні" рішення, повинні бути дуже швидко притягнуті до відповідальності, аж до заборони здійснювати правосуддя та звільнення зі складу суддів. І тоді це буде дуже потужним стримувальним фактором для інших суддів.

Причому ще немає законопроєктів, які унеможливлять зловживання учасників своїми процесуальними правами. Тому що зараз сторона захисту підозрюваних або обвинувачених у кримінальному провадженні може скористатися такими лазівками в Кримінально-процесуальному кодексі, які дають змогу процесу розтягуватися на роки. Ось це все потрібно усунути, й тоді довіру до судової влади буде відновлено.

Якщо вас цікавлять мої прогнози щодо термінів, то я думаю, що, коли ми ухвалимо ось ці два закони плюс змінимо процесуальне законодавство, коли ці всі закони запрацюють, протягом року — до кінця наступного року, я думаю, ми повинні побачити вже позитивні тенденції щодо довіри до судової влади.