Пройшов пекло Авдіївки та втратив батька — історія пораненого 21-річного офіцера Ігоря Жданюка

Ігор Жданюк. Скриншот: kanaldim.tv

21-річний Ігор Жданюк — офіцер Збройних сил України. Починав воювати хлопець на Авдіївському напрямку. На початку повномасштабного вторгнення на Сумщині загинув батько Ігоря. Пізніше внаслідок артилерійського обстрілу Ігор отримав важке поранення. Зараз він проходить реабілітацію, аби заново навчитися ходити. Історію незламного військового дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Ігор Жданюк, офіцер Збройних сил України. Йому 21 рік. Про кар'єру військового мріяв із дитинства. Каже, іншого шляху не бачив та й не хотів.

"Кожен українець має усвідомлювати те, що перемога нам вдасться тоді, коли ми відмовились від всього російського. Коли ми об'єднаємося знову, як на початку війни, коли будемо допомагати один одному", — каже військовослужбовець ЗСУ Ігор Жданюк.

Після закінчення школи Ігор Жданюк одразу вступив до лав Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Далі був достроковий випуск Десантно-штурмові війська та участь у бойових діях.

"Починав воювати на Авдіївському напрямку. Поки я був на Донбасі на війні загинув мій батько. Це велика втрата, болить досі. Нам боляче від кожної нашої втрати. Але найбільше нам болить за тих, кого ми добре знали, за рідних", — додає Ігор Жданюк.

Ігор Жданюк, ледь стримує сльози, адже тато для нього завжди був прикладом мужності та відваги, а ще справжнім другом. Він загинув на Сумщині під час охорони державного кордону. Російські окупанти розстріляли захисника майже впритул. Посмертно Василь Жданюк нагороджений орденом "За мужність".

"Людям потрібно продовжувати жити, але й пам'ятати про тих, хто постійно тримає оборону. Військових, які працюють і вдень, і вночі, не залежно від умов. Їх потрібно підтримувати. Їм це дуже важливо. Вони дуже втомлюються", — каже офіцер.

На фронті внаслідок артилерійського обстрілу Ігор Жданюк отримав важке поранення. Життя військовослужбовцю врятували у Запоріжжі. Потім кілька місяців він провів у лікарнях і шпиталях. Зараз проходить реабілітацію в обласному госпіталі ветеранів війни на Рівненщині. Каже, найбільше турбувало те, що довго не відчував ліву ногу.

"Мені зараз значно легше. Після травми доводилось заново вчитися сидіти. Зараз же, дякувати Богу, я можу навіть їхати автомобілем. Зараз все стало простіше, бо на початку кожен рух був дуже болючим", — додав Ігор Жданюк.

Відновитися бійцю допомагають щоденні фізичні вправи та заняття у спортзалі. На тренуваннях він докладає максимум зусиль, аби швидше одужати та повернутися у стрій. Коли лікарі дозволять Ігорю Жданюку ставати на ноги, розпочнеться наступний етап реабілітації. Треба буде відпрацьовувати навички ходіння, зміцнювати м'язи та вчитися тримати рівновагу.

"Ти маєш справу з дуже підступним ворогом. Його ціль це захопити якусь певну територію. Насправді його ціль — знищити українців, як націю. Ми маємо цьому запобігти", — резюмував військовослужбовець ЗСУ.

До слова, Ігор Ждаюк народився на Рівненщині. Вдома на нього чекають мама, сестра та наречена. На війні завдання у всіх одне — знищити ворога і вижити, розповідає захисник. Ігор Жданюк безмежно вдячний побратимам, які, ризикуючи, витягли його з поля бою. Вони й зараз знаходять час, аби зателефонувати та поспілкуватися з хлопцем. Захисник впевнений хай як складно буде, Україна вистоїть і переможе агресора. Іншого шляху в нас немає.

Також цікаво: Опанував нову професію та продовжує займатися спортом — історія захисника, який втратив зір після поранення

Медіа-партнери
Прямий ефір